Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 березня 2007 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого Головчук С.В.
суддів Павицької Т.М., Миніч Т.І.
при секретарі Прищепі О.А.
з участю сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ „Верховична" виконавчого комітету .Бердичівської міської ради (далі - виконком), відділу управління комунальним майном Бердичівської міської ради, ДВЖРЕП №1 м. Бердичева про відшкодування моральної шкоди, скасування рішення виконкому Бердичівської міської ради, визнання . договорів купівлі-продажу недійсними та захист права власності за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Бердичівського міськрайонного суду від 8 грудня 2006 року,
встановив :
в травні 2004 року ОСОБА_1 звернулась з вказаним позовом до суду. Вона зазначала, що є власником кв.АДРЕСА_1. 13.04.2004 року з вини відповідачки ОСОБА_2, яка є власником складського приміщення під її квартирою, виникла пожежа, внаслідок якої балки, дошки, ізолюючи матеріали дерев'яного перекриття були прокопчені угарними та токсичними газами від загоряння сумок з легкозаймистих матеріалів, її сім'я перенесла стрес від думок, що вони могли згоріти разом із квартирою. Моральні страждання позивачка оцінила у 11750 грн. Крім того, просила визнати незаконними договори купівлі-продажу нежилих приміщень, розташованих під її квартирою, які укладену 27.12.1996 року між Бердичівським міськвиконкомом та ТОВ „Верховина", 4.12.2001 року між виконкомом та ОСОБА_4, 19.09.2002 року між виконкомом та ОСОБА_3 як укладені з порушенням вимог законодавства. Вважає, що вона як співвласник будинку мала переважне право на купівлю цих приміщень. Міськвиконком не повідомив ні її, ні інших співвласників про продаж підвальних приміщень, чим порушив її права. У вказаному приміщенні в даний час розташований магазин „Шпалери", в якому зберігаються легкозаймисті речовини, що заборонено Правилами пожежної безпеки в Україні, що створює загрозу виникнення пожежі. Просила заборонити
Справа №22ц/467 Категорія 5
Головуючий у суді 1-ї інстанції Заїка Г.М. Судця-доповідач Головчук С.В.
2
власнику магазину „Шпалери" ОСОБА_3 займатись діяльністю по виробництву вінків та продажу шпалер та інших легкозаймистих товарів, визнати за нею право власності на підвальне приміщення. Також просила визнати незаконним рішення Бердичівської міської ради № 182 від 28.04.2000 року, яким затверджено план приватизації об'єктів міської комунальної власності, в тому числі нежилих приміщень АДРЕСА_2. Зазначала, що вказані підвальні приміщення не є об'єктами малої приватизації, тому рішення прийняте з порушенням вимог Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду". Позивачка також просила призупинити нотаріальні дії щодо складських приміщень.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 8 грудня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, 8,50 грн. судових витрат, в прибуток держави 7,50 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення позову. В задоволенні вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу між Бердичівським міськвиконкомом та ТОВ „Верховина" від 27.12.1996 року та скасування п.14 рішення Бердичівської міської ради від 28.04.2000 року відмовлено за пропуском строку позовної давності. В задоволенні решти вимог відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального права та висновки суду не відповідають обставинам справи. Так, суд не прийняв до уваги, що підвальні приміщення АДРЕСА_2 були продані як об'єкти малої приватизації, хоча до таких не відносяться. Тому рішення Бердичівської міської ради від 28.04.2000 року є незаконним. Суд не прийняв до уваги рішення Конституційного Суду України „Про офіційне тлумачення положень п.2 ст.10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" від 2.03.2004 року згідно якого допоміжні приміщення передаються безплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир. Ці приміщення, які призначені для забезпечення експлуатації та обслуговування будинку не підлягають приватизації. Позивачка вважає, що вже є власником підвальних приміщень. Крім того, суд не звернув уваги на те, що згідно Правил пожежної безпеки шпалери та вінки є легкозаймистими речовинами та їх зберігання в будинку неможливе.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо незаконності рішення в частині відшкодування моральної•шкоди, тому апеляційним судом не перевіряється його законність в цій частині.
Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи видно, що відповідно до рішень Бердичівської міської ради № 593 від 23.10.1997 року житлові приміщення напівпідвалу АДРЕСА_2, які є предметом спору, визнано нежитловими. Власником напівпідвальних нежитлових приміщень площею 44 кв.м та 26,5 кв.м була Бердичівська міська рада на підставі свідоцтв про право власності на ці приміщення від 30.04.2000 року, які у встановленому законом порядку не оспорені (т.2, а.с,8,11,13,27).
Судом встановлено, що зазначені приміщення відповідно до договорів купівлі-продажу від 9.09.2002 року та 4.12.2001 року у
3
визначеному чинним законодавством порядку відчужені відповідно ОСОБА_3 (44 кв.м) та ОСОБА_4 (26,5 кв.м), право власності на нежитлове приміщення розміром 23,2 кв.м набуло ТОВ „Верховина" на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.1996 року (а.с.12,25,50-54).
Враховуючи, що зазначені напівпідвальні приміщення визнано нежитловими відповідно до вимог ст.8 ЖК за рішенням правомочного органу, позивачка не була стороною зазначених договорів купівлі-продажу, її права цими угодами не порушені, підстав для задоволення вимог про визнання недійсними цих договорів, а також п.14 рішення Бердичівської міської ради від 28.04.2000 року, яким затверджено план приватизації об' єктів міської комунальної власності, не було.
Доводи про те, що зазначені напівпідвальні приміщення відповідно до Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" передаються безплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир, є безпідставними внаслідок помилкового тлумачення позивачкою норм права та ототожнення понять допоміжного та нежитлового приміщення. Зазначені спірні приміщення віднесені до нежитлових приміщень та не призначені для забезпечення експлуатації та обслуговування будинку.
Відмовляючи в позові в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу між Бердичівським міськвиконкомом та ТОВ „Верховина" від 27.12.1996 року та скасування п.14 рішення Бердичівської міської ради від 28.04.2000 року за пропуском строку позовної давності, суд не звернув уваги на те, що в разі недоведеності позову суд відмовляє в його задоволенні з цих підстав та помилково відмовив в позові за пропуском строку звернення до суду.
За таких обставин, рішення суду в частині відмови в позові ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу. між Бердичівським міськвиконкомом та ТОВ „Верховина" від 27.12.1996 року та скасування п.14 рішення Бердичівської міської ради від 28.04.2000 року за пропуском строку позовної давності підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові за безпідставністю вимог.
Що стосується вимог про захист прав споживача та заборону
приватному підприємцю ОСОБА_3 здійснювати торгівлю
легкозаймистими матеріалами в магазині „Шпалери", то суд правильно
відмовив в задоволенні цих вимог на підставі висновку відділу
пожежної безпеки УМВС України в Житомирській області. Згідно
висновку порушень вимог пожежної небезпеки не виявлено (т.2,
а.с. 65) .
Судом повно досліджено обставини справи, доказам дана належна оцінка та відповідно до вимог закону вирішено спір.
Керуючись ст.ст. 209, 307, 309, 314, 316ЦПК України, суд -
вирішив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду від 8 грудня 2006 року скасувати в частині відмови в позові про визнання недійсним договору купівлі-продажу між Бердичівським міськвиконкомом та ТОВ „Верховина" від 27.12.1996 року та скасування п.14 рішення
4
Бердичівської міської ради від 28.04.2000 року за пропуском строку позовної давності, ухваливши нове рішення.
Відмовити в позові ОСОБА_1 до виконкому Бердичівської міської ради, ТОВ „Верховина" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.12.1996 року та скасування п.14 рішення Бердичівської міської ради від 28.04.2000 року за безпідставністю вимог.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу проголошення.