У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

     3 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого -  Ігнатюк Б.Ю.

суддів – Фазикош Г.В., Мацунича М.В.  

при секретарі – Коновчук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород  справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 на рішення Берегівського районного суду від 3 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах його неповнолітнього сина ОСОБА_2 до виконкому Нижньореметівської сільської ради про визнання права власності ,-

                                  В С Т А Н О В И Л А:  

Вказаним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах його неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Нижньореметівської сільради про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 відмовлено.

Позивач порушив питання про скасування рішення суду  та вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідності висновків суду обставинам справи.

В судовому засіданні апелянт та його представник скаргу з наведених підстав підтримали.

Представник відповідача вважав, що підстав для задоволення скарги немає.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймали участь у судовому засіданні та дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах свого неповнолітнього сина з позовом до Нижньореметівської сільської ради про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2. Свої вимоги мотивував тим, що його сину, ІНФОРМАЦІЯ_1, 3 серпня 2009 року видано свідоцтво про право на майновий пай члена сільськогосподарського підприємства СТзОВ «Зоря». 5 серпня 2009 року комісія з питань врегулювання майнових питань цього товариства виділила його сину в рахунок паю вказану квартиру, але у видачі свідоцтва про право власності на цю квартиру виконкомом Нижньореметівської сільради відмовлено. Тому він і звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що будинок, у якому знаходиться спірна квартира є власністю територіальної громади сіл Нижні та Верхні Ремети і тому комісія СТЗоВ «Зоря», по перше, вже не мала повноважень щодо цієї квартири і, по друге, ця комісія взагалі не збиралась для вирішення даного питання.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що позивач стверджує той факт, що спірна квартира не належала на праві власності СТЗоВ «Зоря» і, разом з цим, стверджується, що на підставі рішення комісії СТЗоВ «Зоря» від 5 серпня 2009 року з питань врегулювання майнових питань в рахунок паю його сину виділено спірну квартиру. Ці два твердження є взаємовиключні: якщо ж квартира станом на 5 серпня 2009 року – день засідання комісії, якої, як встановлено по справі, взагалі не було – належала СТЗоВ «Зоря», то засідання комісії, при дотримання всіх інших умов, стосовно цієї квартири було б правомірне; якщо ж квартира не належала цьому товариству, то і рішення цієї його комісії є неправомірним.

Матеріалами справи, зокрема актом приймання-передачі майна від 27 серпня 2008 року доведено, що будинок № 38 по вул. Центральній с. В.Ремета, у якому знаходиться спірна квартира, переданий органу місцевого самоврядування – Нижньореметівській сільраді.

Твердження апелянта про незаконність дій ліквідатора СТЗоВ «Зоря» з приводу передачі будинку є безпідставними: цей акт ніким не скасовано і він є чинним.

З вказаного слід зробити висновок про те, що рішення зазначеної комісії від 5 серпня 2009 року про передачу у власність спірної квартири сину позивача в будинку, який майже рік назад – 27 серпня 2008 року – було передано Нижньореметівській сільраді є неправомірним і не може бути підставою для визнання права власності на цю квартиру. Це-по перше.

По друге, матеріалами справи доведено, що зазначена комісія взагалі не збиралась для вирішення зазначеного питання: головою комісії про прийняте рішення доводилось до кожного члена комісії окремо вдома, де і підписувався протокол. Цей факт визнано позивачем про що він і зазначив в своїй апеляційній скарзі. Тому і по цій причині рішення комісії про виділ спірної квартири в рахунок паю ОСОБА_2 не може бути прийнято до уваги /а.с.72/.  

 Керуючись ст.ст.307, 308, 314  ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1  в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Берегівського районного суду від 3 березня 2010 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:        

    Судді :