КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 січня 2010 року справа № 2-а-2054/10/1070
(2-а-10834/09/1070)
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Заступника начальника Управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області Ткач Олени Іванівни
про визнання неправомірними дій посадової особи,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду із позовом до Заступника начальника Управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області Ткач Олени Іванівни (далі - Відповідач), в якому просить визнати неправомірним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі від 14 жовтня 2009 року № 782 про накладення на позивача штрафу та пені за несвоєчасне перерахування до Пенсійного фонду внесків на обов’язкове пенсійне страхування в період з 30.12.2003 року по 13.10.2009 року на загальну суму 1 084,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення Управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі від 14 жовтня 2009 року № 782 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду є неправомірним, оскільки позивачем було сплачено страхові внески на підставі виконавчого провадження у повному обсязі.
В письмових запереченнях наданих до суду відповідач позов не визнав. Позовні вимоги вважає безпідставними, оскільки позивач своєчасно і в повному обсязі не сплачував суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, у зв’язку з чим на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» Пенсійним Фондом було винесено Рішення про накладення на позивача штрафу в сумі 45,46 грн. та пені в сумі 1 038,54 грн.
20 січня 2010 року позивач подав до суду клопотання, в якому просить здійснювати розгляд справи за його відсутності в порядку ст. 122 КАС України. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить їх задовольнити.
Представником Відповідача подано до суду клопотання від 20.01.2010 року про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2009 року Державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Обухівського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження ВП № 14731303 на підставі виконавчого листа від 28.07.2009 року № 2-а-2714/09 про стягнення з СПД ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі заборгованість по страхових внесках в сумі 507,76 грн.
13 жовтня 2009 року Позивачем було сплачено заборгованість по страховим внескам, що підтверджується копією квитанції № 22 від 13.10.2009 року.
Отже, станом на 14 жовтня 2009 року у ОСОБА_1 була відсутня заборгованість по страховим внескам перед Управлінням Пенсійного фонду України в Обухівському районі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України № 1058-ІV.
Згідно приписів статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об’єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Відповідно до вимог статті 3 Закону № 400/97-ВР, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку, визначеному законодавством України.
Страхувальниками відповідно до п. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV є є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, — для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Згідно статті 17 Закону № 1058-ІV страхувальник (роботодавець та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування) зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Статтею 19 Закону України № 1058 встановлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Відповідно до вимог статті 20 Закону № 1058-ІV страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим періодом для страхувальників є календарний місяць.
Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач перерахував заборгованість по страховим внескам на рахунок відповідача 13 жовтня 2009 року згідно Виконавчого листа.
Судом приймається до уваги, про наявність в матеріалах справи копії Акту звірення розрахунків станом на 01.08.2009 року, копії Виконавчого листа № 2-а-2714/09, яким визначено заборгованість ОСОБА_1 перед бюджетом на загальну суму 507,76 грн. та копії квитанції № 22 від 13.10.2009 року про сплату боргу.
Оскільки однією з сторін у справі є Управління Пенсійного фонду як орган державної влади, а відносини складаються у сфері господарювання, вони є адміністративно-господарськими. Тобто, с торони є суб’єктами правовідносин адміністративного судочинства відносно застосування адміністративно – господарських санкцій.
Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідації його наслідків.
Згідно із ст. 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб’єктів господарювання адміністративно-господарські санкції у вигляді адміністративно-господарського штрафу. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
З огляду на викладене фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання сплати страхових внесків є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.
Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Слід зауважити, що в Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» відсутня норма, яка б затверджувала строки давності щодо прийняття рішень про застосування адміністративно-господарських санкцій.
Отже, проаналізувавши розрахунок фінансових санкцій та пені до оскаржуваного рішення Управління Пенсійного фонду в Обухівському районі, суд приходить до висновку, що строк протягом якого відповідач міг застосувати фінансові санкції до відповідача минув.
Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що всупереч наведеним вимогам Відповідач як суб’єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.
Враховуючи викладені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали справи, дослідивши всі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог і, відповідно, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 17, 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», статтями 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
п о с т а н о в и в :
Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити .
Скасувати Рішення Управління Пенсійного фонду України в Обухівському районі Київської області від 14 жовтня 2009 року № 782 «П ро застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду» .
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Суддя: / підпис/
З оригіналом згідно
Суддя А.І. Балаклицький