ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

27 травня 2010 р.           Справа № 2-а-1716/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Сауляка Юрія Васильовича,

при секретарі судового засідання:   Петрунчака А.Г.,  

за участю представників сторін:

позивача      :   Халандирьова В.В.,

відповідача :   Киричок Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ТОФ фірми "НАШ ДІМ" ЛТД   

до:   Жмеринської об'єднаної податкової інспекції у Вінницькій області  

про: скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про визнання протиправними та скасування рішення Жмеринської об’єднаної державної податкової інспекції Вінницької області від 12.02.2010р. № 0000142308/0 про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю фірми «НАШ ДІМ» ЛТД штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5059,25 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на прийняття рішення відповідачем всупереч вимогам Закону України від 06.07.95 р. N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки в його діях відсутні будь-які порушення його норм.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених письмово та доданих до матеріалів справи, зазначивши про правильність застосування штрафних санкцій до позивача.

В судовому засіданні представник відповідача в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що працівниками Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Калитою О.В. та Підвисоцькою О.Г згідно із направленнями №№ 100389, 100401 від 25.01.2010р. проведено перевірку ТОВ фірми «НАШ ДІМ» ЛТД за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, про що складено акт № 100057 від 29.01.2010 року.

На підставі даного Акту відповідачем прийнято рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій 12.02.2010р. № 0000142308/0 на суму 5059,25 грн.

Як свідчать матеріали перевірки, оскаржуване рішення від 12.02.2010р. № 0000142308/0 на суму 5059,25  грн. прийняте у зв’язку з порушенням, на думку податкової інспекції, позивачем п. 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого  постановою Правління НБУ N 637 від 15.12.2004. Зокрема, в акті перевірки зазначено що товариством несвоєчасно оприбутковані готівкові кошти за період з 01.04.2009 року по 02.04.2009 року в сумі 498,75 гривень, а саме, не здійснено облік готівкових коштів в повній сумі їх фактичних надходжень в день їх фактичних надходжень згідно щоденних фіскальних чеків в КОРО зареєстрованій до РРО (КОРО №0205001327/3052 зареєстрована 03.04.2009р.), за період 01.10.2009р. несвоєчасно оприбутковані готівкові кошти в сумі 513,10 гривень, а саме, не здійснено облік готівкових коштів в повній сумі їх фактичних надходжень в день їх надходжень згідно щоденних фіскальних звітних чеків в КОРО зареєстрованій до РРО (КОРО №0205001327/3442 зареєстрована 02.10.2009 року).

Однак, з таким висновком податкового органу суд погодитись не може.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою, визначені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління НБУ N 637 від 15.12.2004 (далі - Положення N 637).

Пунктом 1.2 даного Положення  визначено, що: книга обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг); оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. 2.6 Положення № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (РРО) або використанням розрахункових книжок (РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Згідно пп. 4.3 п. 4 даного Положення записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі.

В судовому засіданні були оглянуті книги ОРО, в яких було встановлено наявність у них денних Z-звітів за період з 01.04.2009 року по 02.04.2009 року та за 01.10.2009 року, підклеєних у чіткій хронологічній послідовності із здійсненням про це відповідних записів.

Тобто, судом при огляді книг ОРО встановлено наявність чеків (Z - звітів), які свідчать про оприбуткування коштів  за період з 01.04.2009 року по 02.04.2009 року в сумі 498,75 гривень та за  01.10.2009р. в сумі 513,10 гривень, що і не заперечувалося представником відповідача.

Таким чином, судом встановлено, що оприбуткування у вказані періоди проведено без зазначених порушень, що підтверджується книгами обліку розрахункових операцій.

Втім, відповідач зазначає, що оприбуткування коштів було здійснено несвоєчасно, оскільки книги ОРО були зареєстровані 03.04.2009 та 02.10.2009 року відповідно на наступний день після оприбуткування коштів у зазначені вище періоди.

Проте, суд не погоджується із такою позицією відповідача і вважає, що оприбуткування коштів фактично і формально відбулося без жодних порушень Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого  постановою Правління НБУ N 637 від 15.12.2004. Так, дійсно книги ОРО були зареєстровані відповідачем на наступний день після оприбуткування готівкових коштів за відповідні періоди, однак це не спростовує факту оприбуткування коштів.

Порушення порядку реєстрації книги ОРО, на думку суду, не є фактом неоприбуткування грошових коштів, які надійшли до каси підприємства. Констатація виявленого відповідачем порушення може мати місце лише через встановлення факту відсутності проходження коштів через касу (РРО), чого виявлено не було.

В даному випадку суд вважає за необхідним зазначити, що проведення розрахункових операцій через РРО, щоденне друкування фіскальних звітних чеків та їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій  вже є свідченням того, що готівкові кошти оприбутковані в розумінні п. 2.6 Положення N 637, і їх рух відображено в фіскальній пам’яті реєстратора розрахункових операцій. При цьому, жодного факту непроведення готівки через РРО відповідачем не встановлено, а  помилковий запис чи відсутність самого лише запису в книзі ОРО не є доказом того, що  1011,85 грн. готівкових коштів не оприбутковувались.

Порядком реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. N 614, використання книги ОРО, зареєстрованої на господарську одиницю, передбачає (пп. 7.5 Порядку):

- наявність книги ОРО в господарській одиниці, на яку ця книга зареєстрована, або на місці проведення розрахунків;

- здійснення записів про реквізити розрахункових квитанцій до початку використання розрахункової книжки та безпосередньо після закінчення її використання у межах робочого дня чи зміни;

- щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Тобто несвоєчасна реєстрація книги ОРО не заперечує факт надходження грошових коштів до каси, тобто їх оприбуткування.

Аналіз наведених вище положень нормативних актів дає змогу вести мову про те, що позивачем порушено вимоги порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій, а не пп. 2.6. п. 2 Положення про проведення касових операцій в національній валюті в Україні № 637.

Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95 р. N 436/95 (стаття 1) встановлено розміри штрафних санкцій за порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України. Зокрема, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, у тому числі за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Враховуючи відсутність факту порушення позивачем пп. 2.6. п. 2 Положення про проведення касових операцій в національній валюті в Україні № 637 від 15.12.2004р., тому підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно статті 1 Указу Президента України від 12.06.95 р. N 436/95 не має.

З огляду на це, прийняте відповідачем рішення від 12.02.2010р. № 0000142308/0 є протиправним, а отже підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку скасувати рішення про застосування до позивача штрафних санкцій в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанови, зокрема, визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечення відповідача щодо позову спростовується вищенаведеним та оцінюються судом критично, оскільки останній не довів правомірність прийнятого рішення в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позов обґрунтований, а тому підлягає задоволенню, а понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору при звернені до суду згідно зі ст. 94 КАС України підлягають  присудженню з Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області від 12.02.2010р. № 0000142308/0  про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "НАШ ДІМ" ЛТД штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5059,25 гривень.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірми "НАШ ДІМ" ЛТД понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 гривні 40 копійок.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється  з  дня  отримання  нею  копії  постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено:   31.05.10р.  

Суддя          Сауляк Юрій Васильович

27.05.2010