АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У КРАЇНИ
27 травня 2010 року м.Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого: Нікушина В.П.
Суддів: Копаничук С.Г., Сороки Л.А.
При секретарі: Кирилюк Л.М.
За участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 30 березня 2010 року, ухвалене по даній справі, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення з неї боргу за договором позики в сумі 10000 грн. основного боргу, 3 % річних в сумі 300 грн. та 15000 грн. відсотків від суми позики.
Мотивуючи позовні вимоги вона посилалась на те, що 7 квітня 2008 року між нею та ОСОБА_3 було укладено договір позики. За умовами якого вона передала відповідачці 10000 грн. позики строком до 31. 12. 2008 року, а в разі неповернення вона мала сплатити 0,5 % неповернутої суми за кожний день прострочки.
До визначеної дати відповідачка борг не повернула і наміру виконати взяті на себе зобов’язання не має.
В зв’язку з цим ОСОБА_2 звернулась в суд з вказаним позовом.
Рішенням суду першої інстанції в позові відмовлено, при цьому суд виходив із того, що в даному випадку мало місце недотримання вимог ст. 218 ЦК України про укладення правочину в письмовій формі, вчинення удаваного договору і визнання цього договору нікчемним з підстав передбачених ч.ч. 1, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
З таким рішенням не погодилась позивачка і оскаржила його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі вона просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що при постановлені рішення було істотно порушено норми матеріального права і висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Одним із основних доводів апеляційної скарги є та обставина, що суд першої інстанції встановивши, що між сторонами мали місце договірні відносини і за наявності письмового доказу прийшов до неправильного висновку про відсутність достатніх доказів для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів заслухавши доповідача, позивачку, її представника, відповідачку, перевіривши обґрунтованість доводів апеляційної скарги, законність ухваленого рішення, дійшла наступного висновку.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, оскільки наведені в ній обставини підтверджують, що рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням вимог ст. 213 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості.
Оскаржуване рішення ґрунтується на суперечливих доводах.
Так, прийшовши до висновку про відсутність доказів щодо існування договірних відносин між сторонами по справі, суд першої інстанції посилається на те, що між ними мав місце правочин, але він носив удаваний характер. Окрім цього, суд посилався на те, що при його укладенні недодержана письмова форма, а тому відмовив в задоволенні позову за безпідставністю.
Такі висновки суду суперечать вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позивачкою на підтвердження того, що між нею та відповідачкою було укладено договір позики надана суду розписка про отримання позики в розмірі 10000 грн.
ОСОБА_3 підтвердила факт написання нею цієї розписки, але при цьому заперечила факт отримання коштів, посилаючись на те, що з позивачкою вони вели спільний бізнес, після виходу з якого ОСОБА_2 зажадала від неї кошти і тому вона була змушена написати їй розписку.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову знайшов вказану розписку недостатнім доказом, який би засвідчував факт отримання відповідачкою позики.
Однак з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вказана розписка є об’єктивним доказом отримання позики, який не спростувала відповідачка та надані нею докази і зокрема пояснення свідків, які не були безпосередніми очевидцями укладення договору.
Разом з цим, сама по собі розписка не може замінювати договору позики, тому вимога позивачки про стягнення 0,5 % від неповернутої суми боргу за кожен день прострочки не ґрунтується на договорі, укладеному відповідно до вимог закону. Виходячи із положень ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики має укладатись у письмовій формі, якщо сума позики перевищує у десять раз неоподаткований мінімум доходів громадян.
Тому вимога про стягнення штрафних санкцій, вказаних у розписці не підлягає до задоволення.
Щодо вимоги про стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми, то в цій частині вимоги підлягають до задоволення відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Дослідивши матеріали справи в межах вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про те, що рішення суду не може залишатись в законній силі і підлягає скасуванню. Наявні в справі докази дають можливість ухвалити нове рішення без повернення справи до суду першої інстанції.
На підставі викладеного і ч. 2 ст. 625 ст. 1046, ч. 2 ст. 1047 ЦК України, керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково
Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 30 березня 2010 року, ухвалене по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - скасувати і ухвалити нове.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 10000 грн. основного боргу, 3% річних від простроченої суми в розмірі 300 грн., 103 грн. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Врешті позовних вимог відмовити.
Рішення ухвалене в апеляційному порядку набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий-суддя:
Судді:
З оригіналом вірно: