У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 травня 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.
суддів - Куцина М.М., Собослоя Г.Г.
при секретарі - Плавайко Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 23 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за невиконання грошового зобов’язання, -
в с т а н о в и л а :
У червні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом, та вказуючи, що відповідачем не виконане грошове зобов’язання, яке виникло внаслідок покладення на нього обов’язку за рішенням суду від 27 лютого 2002 року сплатити на її користь 7248 грн., посилаючись на положення ст. 509, 525, 526, 625 ЦК України, просила стягнути з відповідача 10808,57 грн. за невиконання грошового зобов’язання. З них, станом на 1 травня 2009 року: 1562,59 грн. - 3 відсотки річних від простроченої суми, та 9245,98 грн. – індекс інфляції за час прострочення. Також ОСОБА_2, уточнивши вимоги в частині стягнення судових витрати, просила стягнути з відповідача сплачений судовий збір та витрати на ІТЗ.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 23 грудня 2009 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10808,57 грн. заборгованості за невиконання грошового зобов’язання, 250 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 109 грн. судового збору.
Відповідач подав на вказане рішення апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Вказує, що свої боргові зобов’язання він виконав, сплативши відповідні кошти у липні 2009 року, та зазначав, що позивачем не доведено статус спеціаліста-економіста який здійснював розрахунок заборгованості.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, за результатами розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення права власності на Ѕ частину будинку, ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 27 лютого 2002 року було змінено рішення місцевого суду по справі та, в тому числі, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7248 грн. (а.с.12-14). Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17.01.2003 в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду від 27.02.2002 було відмовлено (а.с16).
________________________________________________________________________________________________________
Справа № 22-582/2010 Номер рядка статистичного звіту :
Головуючий у суді І інстанції : Камінський С.Е.
Доповідач : Кожух О.А.
Таким чином, з 27.02.2002 у ОСОБА_1 виникло грошове зобов’язання перед ОСОБА_2
За змістом ст.ст.509, 525, 526 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої стони (кредитора) певну дію (зокрема, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку; зобов’язання виникають, в тому числі, з рішення суду; одностороння відмова від зобов’язання не допускається і зобов’язання має виконуватися належним чином.
Своє зобов’язання ОСОБА_1 виконав лише 15 липня 2009 року (вже після звернення позивача із цим позовом до суду, а.с.35), і постановою Мукачівського МВ ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції від 20.07.2009 у зв’язку із сплатою суми боргу у повному обсязі було закінчено виконавче провадження (а.с.37).
Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем надано розрахунок суми боргу: 3% річних з 27.02.2002 по 30.04.2009 – на суму 1562,59 грн.; розрахунок інфляційних нарахувань з березня 2002 по квітень 2009 – на суму 9245,98 грн. Всього на загальну суму 10808 грн. 57 коп. Такий розрахунок інфляційних нарахувань та 3 % річних відповідає нормам законодавства та матеріалам справи. Правильність цього розрахунку відповідачем не спростована.
За таких обставин, судова колегій вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позивача, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому, відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 23 грудня 2009 року – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуюча
Судді