Справа №  2-428/2010  

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

01 червня 2010 року   Вознесенський міськрайонний суд  Миколаївської області  в  складі: головуючої - судді Лузан Л.В., при секретарях судового засідання  - Бінько М.А., Григоренко О.С.,

за участю:  позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника позивачів – ОСОБА_3,

відповідачки – ОСОБА_4,

представника відповідачки – ОСОБА_5,

представника відповідача – КУ «Вознесенська центральна районна лікарня» - Баланенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті  Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом   ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, комунальної установи «Вознесенська центральна районна лікарня», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Друга Вознесенська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визнання заповіту нікчемним  , -  

    ВСТАНОВИВ:  

В березні  2008 року  позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_4 про визнання заповіту, що був складений 11.10.2007 року їх двоюрідним братом ОСОБА_8, посвідчений черговим лікарем хірургічного відділення КУ «Вознесенська центральна районна лікарня, недійсним.  

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що   ІНФОРМАЦІЯ_1 року  помер ОСОБА_8, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1  

Проте, позивачі, як спадкоємці за законом, своєчасно звернувшись до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини, позбавлені можливості оформитися в спадкових правах у передбаченому законом порядку, оскільки, згідно вищевказаного заповіту їх брат заповів все своє майно відповідачці ОСОБА_4

Посилаючись на те, що спірний заповіт складений з чисельними порушеннями вимог законодавства щодо  форми та порядку його складання, позивачі просили позовні вимоги задовольнити.

В квітні 2008 року відповідачка ОСОБА_4 надала суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання обумовленого заповіту дійсним, яка ухвалою суду від 20.05.2008 року була об'єднана в одне провадження з первісним позовом.  

В подальшому, позивачі, надавши суду позовну заяву в новій редакції, просили визнати спірний заповіт нікчемним, в силу ч. 1 ст. 1257 ЦК України.  

Ухвалою суду від 27.05.2010 року зустрічна позовна заява ОСОБА_4 була залишена без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 207 ЦПК України.  

В судовому засіданні позивачі  та їх представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні викладеним у позовні заяві. При цьому,  звертали увагу про необхідність встановлення судовим рішенням нікчемності спірного заповіту, оскільки, враховуючи наявність зареєстрованої в державній нотаріальній конторі  заяви ОСОБА_4 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 вбачається спір, який може вирішити лише відповідне рішення по даній справі.  

Відповідачка ОСОБА_4 та її представник в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не визнали, так як оспорюваний заповіт є нікчемним в силу закону, зокрема ч.1 ст.1257 ЦК України, тому відсутні підстави повторного визнання його недійсності судовим рішенням.

Представник відповідача – КУ «Вознесенська центральна районна лікарня» в судовому засіданні також у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 просила відмовити, оскільки заповіт був посвідчений уповноваженою посадовою особою лікарні з дотриманням необхідних вимог діючого законодавства. Тоді як, технічні помилки при його складанні, що пов’язані з юридичною необізнаністю лікаря, не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог  позивачів.  

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області - в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.  

   Заслухавши показання свідків  ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,  ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд прийшов до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 11.10.2007 року  ОСОБА_16, перебуваючи на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні КУ «Вознесенська центральна районна лікарня»,  склав заповіт, який був посвідчений черговим лікарем  цього відділення в присутності двох свідків. Відповідні відомості внесені державним нотаріусом  до Спадкового  реєстру.           Цим заповітом ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року,  заповів все своє майно  відповідачці ОСОБА_4  

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, як спадкоємці за законом, та відповідачка ОСОБА_4, як спадкоємець за заповітом, прийняли спадщину після смерті вищевказаної особи, шляхом звернення з відповідними заявами до нотаріальної контори.    

Зазначені обставини  сторонами в судовому засіданні не оспорювалися.  

 Згідно ст. 1233 ЦК України заповіт є особистим розпорядженням фізичної особи на випадок своєї смерті, який має відповідати вимогам, встановлених для правочинів з урахуванням особливостей  для даного виду.  

 Даним правом  ОСОБА_8 скористався, склавши обумовлений вище заповіт, який був підписаний ним та посвідчений, відповідно до вимог ст.ст. 1247, 1252,1253 ЦК України, уповноваженою на це особою.  

Відповідно до ст. 1247 ЦК України загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання. Також, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними в ст. ст. 1251-1252 цього Кодексу.    

Вимоги до форми заповіту, передбачені нормами ст. 1247 ЦК України, названі загальними, тому що вони стосуються як випадків посвідчення заповіту нотаріусом, так і іншими особами, яким законом надані такі повноваження.  

Крім того, в нотаріальній процедурі встановлюється специфіка посвідчення заповітів, що передбачено Законом України “Про нотаріат” від 02.09.1993 року (з послідуючими змінами та доповненнями), «Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» затвердженою Наказом Міністерства  юстиції України від 03.03.2004 року за № 20/5 (з послідуючими змінами та доповненнями), «Порядком посвідчення заповітів  і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року за № 419 (з  послідуючими змінами) (далі – Постанова) та іншими  підзаконними нормативними актами.    

Так, вирішуючи  даний спір,  судом встановлено, що  обумовлений вище заповіт  складено з наступними порушеннями вимог щодо форми та порядку посвідчення, встановлених Постановою, а саме:  

- не було дотримано вимогу щодо державної таємниці заповіту, оскільки його текст був написаний сторонньою особою, яка не була учасником нотаріальних дій  без наявності відповідної потреби для цього;

-  заповідачу  не роз’яснено його права та обов’язки, що випливають внаслідок посвідчення заповіту, порядок його зміни та скасування,  а  також  правові  наслідки  такого посвідчення;

-   зазначені цифрами дати в заповіті не завжди  позначалися словами;

- форма посвідчувального напису заповіту не відповідає вимогам Порядку та наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження форм реєстру для реєстрації заповітів і довіреностей, що прирівнюються  до нотаріально посвідчених, посвідчувльних написів на них та зразків цих документів» від 31.10.2006 року за № 83/5, зокрема, заповіт містить незастережні виправлення;  відсутні дані щодо осіб свідків (дата народження, місце проживання), а також реквізити документів, на підстав яких було встановлено особи свідків; замість печатки установи на ньому проставлена особиста печатка чергового лікаря.  

Положеннями ст. 1257 ЦК України встановлено, що в разі, якщо заповіт складено з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, то він є нікчемним. Тобто законом визначено   правове   положення   спірного   по справі заповіту.  

Проте, сприйняття заповіту відповідачкою ОСОБА_4 як дійсного, звернення нею до нотаріальної контори з  заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_8 перешкоджає позивачам,  як спадкоємцям  за законом, в оформленні прав на спадкове майно, що в свою чергу,  свідчить про невизнання їх   спадкових прав та наявності спору між сторонами.  

Наведене, відповідно до вимог ст. 15 ЦК України,   дає суду підстави для захисту вказаних прав позивачів шляхом визнання    спірного заповіту нікчемним,  що, з урахуванням наведеного, не суперечить змісту ч. 2 ст. 215 ЦК України.  

Тому, позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.  

Керуючись ст.ст. 10, 11,  60,  88, 208, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -  

  В И Р І Ш И В :   

Позовні вимоги  ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, комунальної установи «Вознесенська центральна районна лікарня», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Друга Вознесенська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визнання заповіту нікчемним  –   задовольнити.  

Встановити нікчемність заповіту ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_4, який  посвідчено черговим лікарем хірургічного відділення КУ «Вознесенська центральна районна лікарня» 11.10.2007 року.  

Рішення  може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області  шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня  проголошення рішення та подачі  апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження або в порядку                ч.4 ст.295 ЦПК України.

                                          Суддя:                                                 Л.В. Лузан