ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.07.06 р. Справа № 19/230
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Дучал Н.М.
При секретарі судового засідання Волошиної О.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: Вдовін М.М., за довіреністю
Від відповідача: Костенко В.В., директор
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк
до відповідача Приватного підприємства “К.В.” м. Донецьк
про стягнення штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005р. в сумі 1 996,39 грн. та пені в сумі 37,41 грн.
Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк, звернувся до суду з позовом до відповідача, Приватного підприємства “К.В.” м. Донецьк про стягнення штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005р. в сумі 1 996,39 грн. та пені в сумі 37,41 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на недотримання відповідачем вимог Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991, екземпляр звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. за формою №10-ПІ; лист Донецького міського центру зайнятості № 02-09/1451 від 28.04.2006 р., розрахунок суми позову.
Ухвалою від 23.06.2006р. було порушено провадження у справі в адміністративній справі №19/230 та призначено попереднє засідання.
Відповідач надав лист (вх. № 02-41/26802 від 11.07.2006р.) в якому заперечив проти позову, послався на те, що на протязі 2005р. підприємство не мало можливості працевлаштувати інваліда у зв’язку з тим, що не було вакансій робочих місць (вакантних посад), на підтвердження чого в Донецький міський Центр зайнятості подавались щомісячні звіти. Зазначив, що на протязі 2005р. Донецьким міським центром зайнятості на підприємство не направлялось жодного інваліда для працевлаштування.
Ухвалою від 13.07.2006р. закінчене підготовче провадження та справа передана до судового розгляду.
Головуючим були роз’яснені процесуальні права та обов’язки позивачу, передбачені статтями 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України. Також сторонам було повідомлено про можливість примирення згідно зі статтею 113 Кодексу адміністративного судочинства України.
Під час судового розгляду були досліджені: розрахунок суми позову, звіт відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік; лист Донецького міського центру зайнятості від 28.04.2006р. № 02-09/1451; Звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) на потребу в працівниках за період з січня по травень 2005р. та з липня по грудень 2005р., Положення про Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів; довідка № 101-568 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; довідка про рахунки Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів; заява; лист (вх. № 02-41/26802 від 11.07.2006р.); наказ № 1/1 від 09.08.1995р.; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи сер. АОО № 309892; довідка № 23431518 про включення до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України; свідоцтво № 0566002303 про право сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва-юридичною особою; статут ПП “К.В.”.
У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України – розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства, слід зазначити наступне.
Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002р. № 1434:
Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому (пункт 1);
Основними завданнями Фонду є:
участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері соціального захисту інвалідів;
здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (пункт 3);
Фонд відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (підпункт 3 пункту 4);
Фонд має право, зокрема, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (підпункт 3 пункту 5).
У приписах пункту 11 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. № 1767 (далі – Порядок), визначено:
“Контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства.
У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.”
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №338 від 29.12.2004р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2004р. за №1671/10270) відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001р., була затверджена форма №10-ПІ поштова - річна „Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів”.
Вказана форма поширюється на всі юридичні особи та їх відокремлені підрозділи незалежно від форми власності і організаційно-правових форм господарювання, на яких працює від 8 і більше осіб. Звіт складається підприємствами щорічно і до 1 лютого, наступного після звітного періоду, подається за місцем державної реєстрації територіальному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.
Відповідно до показників статистичної звітності форми №10-ПІ за 2005 рік, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу по ПП “К.В.” у 2005 році становила 9 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить “0” осіб.
У рядку 03 Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005рік за формою №10-ПІ, наданого до регіонального відділення Фонду соціального захисту інвалідів, відповідач зазначив, що кількість інвалідів – штатних працівників, які мають працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р. становить 1 особа.
Норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається виключно Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII.
Відповідно ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до частини першої статті 20 цього Закону підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.
Отже, норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів приватним підприємством “К.В.” не виконувався.
Розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві відповідача за 2005 рік становить 4 377,78 грн., таким чином, сума штрафних санкцій за 1 робоче місце, не зайняте інвалідами дорівнює 2 188,89 грн. Відповідачем перераховано частину штрафних санкцій в сумі 192,50 грн. Отже, залишок штрафних санкцій, що підлягає до стягнення складає 1996,39 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 218 Господарського кодексу підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
До числа таких заходів відносяться обов’язки підприємства, визначені у пунктах 3, 5 та 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995р. Зокрема, у пункті 14 названого Положення передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Відповідно до наявного у матеріалах справи листа Донецького міського центру зайнятості № 02-09/1451 від 28.04.2006р. відповідач не повідомляв державну службу зайнятості та органи соціального захисту населення про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів та про потребу підприємства у 2005 році в працевлаштуванні інвалідів.
Відповідачем також не надано доказів вжиття інших заходів, направлених на виконання обов’язку встановленого Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991, а саме - визначення видів виробництв, цехів та дільниць, посад, де доцільно використовувати працю інвалідів; включення заходів до колективного договору, доказів створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Доказів повідомлення державної служби зайнятості та органів соціального захисту населення про створені робочі місця для інвалідів, та про наявність вільних робочих місць та посад на яких може використовуватися праця інвалідів протягом 2005 року, до матеріалів справи відповідачем не надано. Звіти по формі 3-ПН, що надсилалися до Центру зайнятості в 2005 році – не містили інформації про наявні вакантні посади для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до пункту 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001р. (далі – Порядок) суми штрафних санкцій сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
Згідно із частиною 2 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
На підставі наведених положень позивачем була нарахована пеня у розмірі 37,41грн.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк до Приватного підприємства “К.В.” м. Донецьк про стягнення штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005р. в сумі 1 996,39 грн. та пені в сумі 37,41 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 17, 48, 49, 51, 79, 87, 89, 94, 107, 110, 111, 114, 121, 122-170, 185, 186, 254, 257, пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Задовольнити позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк до Приватного підприємства “К.В.” м. Донецьк про стягнення штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 р. в сумі 1 996,39 грн. та пені в сумі 37,41 грн.
Стягнути з Приватного підприємства “К.В.” м. Донецьк на користь Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк штрафні санкції за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005р. в сумі 1 996,39 грн. та пеню в сумі 37,41 грн.
В судовому засіданні 26.07.2006 р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28.07.2006 р.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня виготовлення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Дучал Н.М.
Ч.В.В.
Надруковано 3 екземпляри:
1 – позивачу;
1 – відповідачу;
1– суду.