Справа № 2 – 1994  

2009 року  

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  21 грудня 2009 року                                                  м. Яворів  

  Яворівський районний суд Львівської області в складі: головуючого - судді Бойко С.М., при секретарі  Кондратюк М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Яворова цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення без надання іншого жилого приміщення,  

  В С Т А Н О В И В:  

01.09.2009 року позивачі звернулися до суду з позовною заявою,  в якій зазначають, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 30.03.2007 року, зареєстрованого у встановленому законом порядку. У зв»язку з тим, що відповідач проживає у вказаному будинку без законних на те підстав (зареєстрований в іншому жилому приміщенні), а також своєю поведінкою робить неможливим сумісне проживання, чинить перешкоди у користуванні нерухомим майном і не реагує на неодноразові попередження про звільнення вказаного вище жилого приміщення, позивачі просять виселити відповідача з належного їм на праві власності жилого приміщення без надання іншого.  

В судовому засіданні позивачі свої позовні вимоги підтримали в повному обсязі і дали пояснення, аналогічні тим, які викладені в позовній заяві.  

Позивач ОСОБА_1, будучи допитаною в судовому засіданні як свідок, показала, що з 1992 року по 2001 рік відповідач був зареєстрований у спірній квартирі, як член їхньої сім»ї. У 2001 році він виписався з цієї квартири і зареєструвався в АДРЕСА_2 однак, залишався проживати разом з нею та дітьми. В березні 2002 року вона розірвала шлюб з відповідачем. З 2006 року відповідач став поводити себе протиправно по відношенню до неї та членів її сім»ї. Так, будучи в стані алкогольного сп»яніння, він вчиняв сварки, під час яких ображав її, погрожував застосуванням фізичної сили, виганяв з помешкання, й тим самим змушував ночувати в місцях загального користування.  

Позивач ОСОБА_2 – син відповідача, будучи допитаним в судовому засіданні як свідок, показав, що відповідач часто приходить в стані алкогольного сп»яніння, поводить себе агресивно, внаслідок чого вони змушені залишати жиле приміщення. Позивач зазначив, що відповідач своєю поведінкою порушує його право на відпочинок після робочого дня.  

Відповідач проти виселення його із спірної квартири заперечив, визнавши при цьому, що він дійсно не є співвласником вказаного жилого приміщення, оскільки перед приватизацією квартири знявся з реєстрації для того, щоб зареєструватись в будинку своєї матері в АДРЕСА_2 Однак, вважає, що має право проживати у спірній квартирі, так як отримав її у встановленому законом порядку. Крім того, відповідач зазначив, що спиртними напоями він не зловживає, інколи підвищує голос на позивачів, але фізичного насильства по відношенню до них не вчиняв.  

Свідок ОСОБА_4, яка проживає в сусідній з позивачами квартирі АДРЕСА_3 в судовому засіданні показала, що протягом останнього року вона часто чує в квартирі позивачів страшні крики та нецензурну лайку відповідача. Неодноразово бачила, як відповідач приходив додому в стані алкогольного сп»яніння. Зазначила, що відповідач, будучи в стані алкогольного сп»яніння, постійно влаштовує сварки, голосно кричить.  

Свідок   ОСОБА_5, яка проживає в квартирі, що знаходиться над квартирою позивачів, в судовому засіданні показала, що  як тільки відповідач приїзджає додому, то голосно включає музику, голосно виражається нецензурними словами, а як вип»є, то поводить себе агресивно. Позивачка неодноразово прибігала до неї, жаліючись на поведінку відповідача.                                                                            

Заслухавши показання позивачів, свідків, пояснення відповідача, дослідивши письмові докази, судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.  

Позивачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим і зареєстрованим Новояворівською міською радою  30.03.2007 року   (а.с.5).  

Шлюб між позивачем та відповідачем розірвано на підставі рішення Яворівського районного суду Львівської області від 27.11.2001 року, яке набрало законної сили   (а.с.23).  

Відповідач не зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1, що підтверджується будинковою книгою (   а.с.7-9),   а зареєстрований в АДРЕСА_2 що підтверджується показаннями позивача ОСОБА_1 і визнається відповідачем.  

У відповідності до ст.41 Конституції України та ст. 321     Цивільного кодексу (далі ЦК)     України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.                                                                                

  Згідно з положеннями ст.ст.319, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування, володіння та розпорядження своїм майном у спосіб, встановлений ст.16 цього ж Кодексу, а саме: припиненням дій, які порушують його право.  

Відповідно до ч.1 ст.116 Житлового кодексу Української РСР, дія якої поширюється і на будинки, які знаходяться в приватній власності фізичних осіб (ст.157 цього ж Кодексу), власник будинку має право за рішенням суду виселити членів своєї сім»ї (припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє особу права користуватись займаним приміщенням, ч.4 ст.156 цього ж Кодексу), якщо вони систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.  

Судом встановлено, що відповідач, проживаючи в квартирі позивачів, з 2006 року систематично вчиняє сварки, порушує їхній спокій та чинить перешкоди в користуванні жилим приміщенням, що підтверджується показаннями позивачів та свідків.          

Оцінюючи докази, досліджені в судовому засіданні, в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач систематично протягом тривалого періоду часу своєю поведінкою по відношенню до позивачів та членів їхньої сім»ї, яка полягає в застосуванні до них насильства психічного характеру, унеможливлює їхнє спільне проживання, а заходи, вжиті позивачами – неодноразові попередження відповідача про зміну поведінки, виявились безрезультатними, а тому він підлягає виселенню із жилого приміщення квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. При цьому суд враховує, що відповідач має право користуватись жилим приміщенням в АДРЕСА_2 де він зареєстрований.  

Таким чином, позовні вимоги позивачів грунтуються на вимогах чинного законодавства, а обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх позовних вимог, доведені ними повністію, оскільки не були спростовані відповідачем іншими доказами, а тому позов підлягає  задоволенню.  

Керуючись  ст. 3, 41 Конституції України, ст.ст. 16, 319, 321, 391  Цивільного кодексу України, ст.ст. 116, 157 Житлового кодексу УРСР, ст.ст.3, 10, 11, 57, 60, 209, 212, 214, 215 ЦПК України,  

    В И Р І Ш И В:                                                

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до  ОСОБА_3 про виселення без надання іншого жилого приміщення задовольнити.  

Виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Яворівський районний суд Львівської області шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст.295 ЦПК України.  

СУДДЯ: