Справа 2-А-237/2010  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

26 травня  2010 року   Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої  -  судді Старжинської О.Є., при секретарі Ніколаєнко Г.О.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Державтоінспекції УМВС України в Миколаївській області про визнання  постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною  

ВСТАНОВИВ:  

21.04.2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся в порядку адміністративного судочинства до суду з позовною заявою до  Управління Державтоінспекції УМВС України в Миколаївській області (далі - відповідач) про визнання постанови від 16.04.2010 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн.  за правопорушення, передбачене  за ст. 122 ч. 1 КУпАП протиправною.  

    В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що він виконав вимоги дорожнього знаку 5.16 «Напрямки руху по смугах» і здійснював рух автомобілем «Опель Омега», номерний знак НОМЕР_1 на перехресті вулиць Жовтневої революції та 60 років Жовтня у м. Вознесенську у відповідності до Правил дорожнього руху: в’їхав на перехрестя по лівій смузі  руху і з цієї смуги перестроївся на праву смугу для здійснення повороту  на вулицю  60 років Жовтня,  рух по правій смузі з обов’язковим поворотом на вулицю Кутвицького не здійснював.  

Посилаючись на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП , позивач просив позов задовольнити.  

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.  

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення на позов, вказуючи, що автомобіль під керуванням водія в порушення вимог дорожнього знаку 5.16, рухаючись по вулиці Жовтневої революції в м. Вознесенську  по смузі, з якої дозволено лише поворот праворуч на вулицю 60 років Жовтня не виконав маневр повороту, а продовжив рух прямо по вулиці Жовтневої революції і відносно позивача правомірно були складені  протокол та постанова про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.  

Вислухавши пояснення позивача, допитавши свідка ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов  підлягає задоволенню.  

Згідно ст. 18 ч. 1 п. 1 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.  

Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року).  

В судовому засіданні встановлено, що відносно позивача посадовою особою  відповідача – інспектором ДПС відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Вознесенськ та Вознесенського району Кравченко Д.В. - на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений КУпАП  складений 16.04.2010 року протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП – невиконання вимог дорожнього знаку, а саме: по вулиці Жовтневої революції в м. Вознесенську позивач, керуючи автомобілем «Опель Омега», номерний знак НОМЕР_1, не виконав вимоги дорожнього знаку 5.16 «Напрямки руху по смугам», чим порушив п. 8.1 Правил дорожнього руху.  

Згідно зазначеного протоколу відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений КУпАП винесена постанова, якою до позивача застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн.  

Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.  

Маючи перед прийняттям постанови протокол про адміністративне правопорушення, в якому позивач ОСОБА_1 заперечував проти порушення Правил дорожнього руху, посилався на показання свідків, суб'єкт владних повноважень мав би, використовуючи свої повноваження, зібрати докази, які підтверджували наявність складу правопорушення та спростовували свідчення позивача, але таких доказів ні протокол, ні постанова не містить. З зазначеної фабули справи в протоколі не можливо встановити, яким чином були порушені вимоги цього дорожнього знаку: не зазначено яку кількість смуг має дане перехрестя та дозволені напрямки руху по кожній з них, по якій смузі рухався автомобіль позивача, та який маневр згідно вимог цього знаку він повинен був виконати. Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

    Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.  

У відповідності до ст. 288 КУпАП встановлено, що постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Частиною 3 ст. 162 КАС України надано адміністративному суду повноваження на прийняття іншої постанови (не передбаченої переліком частини 2) , яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. За змістом ст. 293 КУпАП  під час розгляду позову перевіряється законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймається одне з таких рішень: залишення постанови без зміни;  скасування постанови і надсилання справи на новий розгляд; скасування постанови і закриття справи; зміна заходу стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.  

За зазначених обставин справи постанова про адміністративне правопорушення, у зв'язку недостатнім обґрунтуванням доказами вчиненого правопорушення, підлягає скасуванню і справа направляється на новий розгляд до органу (посадової особи), що її постановив, оскільки не були з'ясовані обставини, які мають значення для справи.  

Юрисдикція щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення не покладена на суди (ст. 17 ч. 2 п. 3 КАС України).  

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд  

ПОСТАНОВИВ:  

Постанову ВЕ 151196 від 16.04.2010 року про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч.1 КУпАП відносно ОСОБА_1 визнати неправомірною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення направити на новий розгляд.  

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня виготовлення постанови в повному обсязі і подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

  Постанова в повному обсязі виготовлена 26.05.2010 року.  

  Суддя:                                                                                  О.Є.Старжинська