ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
18.05.10 Справа №2а-1164/10/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Плієвої Н.Г.,
при секретарі - Авраменко Г.С.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 23.02.2010
представника відповідача - Форостяна І.В., довіреність № 20/10-013 від 07.04.2010
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом
фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя
про визнання недійсним рішення,
Обставини справи:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003462330 від 15.09.09.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірка була проведена податковим органом з порушенням вимог діючого законодавства, без присутності позивача. Крім того, позивач наполягає, що перевіряючими в опис коштів на місці розрахунків необґрунтовано внесені грошові кошти, які не пов’язані із його господарською діяльністю.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 16 квітня 2010 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-1164/10/2770, призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою суду від 29.04.2010 було закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 12.05.2010.
У судовому засіданні відповідно до положень ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України оголошувалась перерва.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала, надала письмові заперечення на позов.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
10.08.2009 працівниками Державної податкової адміністрації у м. Севастополі на підставі направлень на проведення перевірки від 06.08.2009 № 795, № 796 проведено перевірку за дотриманням суб’єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій у торгівельному павільйону, який розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Древня, 23 «А»та належить позивачу.
В ході перевірки працівниками податкової служби встановлені порушення пунктів 9, 11, 13 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” № 265/95-ВР від 06.07.1995, з наступними змінами та доповненнями (далі –Закон № 265), про що складений відповідний акт перевірки.
Так, зафіксовано не зберігання фіскальних звітних чеків за 13.04.2009 та 27.05.2009 в книзі обліку розрахункових операцій; проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів та обліку їх кількості; незабезпечення відповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, що зазначена у денному Х-звіті реєстратора розрахункових операцій.
На підставі акту перевірки начальником Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя прийнято рішення № 0003462330 від 15.09.2009 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 7852,25 грн.
Судом не приймаються доводи представника позивача, щодо порушення відповідачем вимог діючого законодавства під час проведення перевірки з огляду на наступне.
Положеннями статі 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що до завдань органів державної податкової служби, поряд з іншим, відноситься у тому числі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
На підставі статті 15 Закону № 265 контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Статтею 16 Закону № 265 передбачено, що контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
Також, частина четверта статті 16 Закону № 265 встановлює, що планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Порядок та підстави проведення планових перевірок суб’єктів господарювання, що використовують реєстратори розрахункових операцій визначаються положеннями Закону № 265 та Методичними рекомендаціями щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України № 355 від 27.05.2008 та проводяться за щомісячними планами органів державної податкової служби.
З матеріалів справи вбачається, що перевірка суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 була проведена на підставі плану, затвердженого заступником голови Державної податкової адміністрації у м. Севастополі 30 липня 2009 (а.с. 22-23).
На проведення перевірки були оформлені направлення від 06.08.2009, у яких зазначений вид перевірки як планова. Вказані направлення вручені продавцю ОСОБА_4, про що зроблені відмітки у направленнях (а.с. 20, 21) та працівники податкової служби були допущені до проведення перевірки.
Посилання представника позивача на те, що перевірка проведена за відсутності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судом не приймається, оскільки така вимога не заснована на законі, проте, як свідчать матеріали справи, перевірка проведена у присутності продавця ОСОБА_4, яка була ознайомлена з актом перевірки, отримала один примірник акту перевірки та підписала його.
Суд вважає неспроможними доводи представника позивача, що між позивачем та ОСОБА_4 відсутні трудові відносини, та у день проведення перевірки ОСОБА_4 лише "слідкувала за порядком" у торгівельному павільйоні, оскільки та обставина, що ОСОБА_4 продала товар, який належить саме позивачу, ним не спростовується та підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 4 ст. 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.
Також суд не приймає доводи представника позивача, що ОСОБА_4 виконувала вимоги перевіряючих, зокрема, підписала акт перевірки та рахувала грошові кошти, які не належать позивачу під тиском, оскільки факт тиску на продавця з боку працівників податкової служби позивачем не доведено, доказів звернення ОСОБА_4 до правоохоронних органів з цього приводу суду не надано.
Відповідно до пунктів 9, 11, 13 статті 3 Закону № 265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:
- щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій;
- проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості;
- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Як встановлено пунктом 4, 6 статті 17 Закону № 265, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій; п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.
Крім того, статтею 22 Закону № 265 передбачено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Відповідно до визначення, зазначеного у Положенні про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000, № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.01 за № 105/5296 найменування товару (послуги) - це слово, поєднання слів або слова та цифрового коду, які відображають споживчі ознаки товару (послуги) та однозначно ідентифікують товар чи послугу в документообігу суб’єкта господарювання.
Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою торгівельного павільйону, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Древня, 23 “а”, який належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 встановлено, що при покупці однієї пляшки горілки “Медов”, за ціною 25,25 грн., однієї пляшки вина за ціною 41,80 грн., 3 пляшок пива за ціною 08,50 грн. за одну на загальну суму 92,55 грн. розрахункові операції проведені через реєстратор розрахункових операцій (далі- РРО), розрахунковий документ виданий, однак у касовому чеку зазначено найменування “слабоалк” 3 х 8,50 грн., “вино” та “водка”, тобто однозначно ідентифікувати проданий товар не можливо.
Зазначене свідчить про проведення розрахункової операції через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування цін товарів та обліку їх кількості.
У відповідності зі статтею 2 Закону № 265 розрахунковою операцією є приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків тощо за місцем реалізації товарів (послуг). При цьому місцем проведення розрахунків є місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти.
Як вбачається з опису готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 знаходилась сум грошових коштів у розмірі 1510,00 грн. (з урахуванням грошових коштів, сплачених споживачем за алкоголь –92,55 грн.). Згідно з денним звітом сума грошових коштів склала 92,55 грн. Тобто невідповідність склала 1417,45 грн. За невідповідність готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстраторів розрахункових операцій податковим органом було правомірно застосовано штрафну фінансову санкцію у розмірі 7087,25 грн. (п’ятикратний розмір суми, на яку виявлено невідповідність (1417,45 х 5).
Доводи представника позивача, що грошові кошти у сумі 1510,00 грн. належали іншому суб’єкту підприємницької діяльності, а не позивачу судом до уваги не приймаються, у зв’язку з наступним.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належних та допустимих доказів своїх доводів представником позивача суду не надано.
В той же час відповідно до пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205, акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Як вбачається з акту перевірки готівкові грошові кошти у сумі 1510,00 грн. знаходились на місці проведення розрахунків, яке належить позивачу, рахувалися продавцем ОСОБА_4 у присутності перевіряючих, що не спростовується представником позивача. Акт перевірки підписаний ОСОБА_4, з відміткою «Зауваження до акту перевірки –нет».
За таких обставин у суду не має підстав вважати, що грошові коти у сумі 1510,00 грн. належати іншому суб’єкту підприємницької діяльності, а не позивачу.
Статтею 1 Закону № 265 встановлено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 265 фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.
Згідно пункту 9 статті 3 Закону № 265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Тобто, наведеною нормою закріплений обов‘язок суб‘єкта підприємницької діяльності щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки, забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
У судовому засіданні встановлено, що фіскальні звітні чеки за 13.04.2009 та 27.05.2009 були роздруковані відповідно 14.04.2009 о 09:26 годин та 28.05.2009 о 11:28 годин, тобто наступного дня після здійснення розрахункових операцій, чим порушено положення п. 9 статті 3 Закону № 265.
Пунктом 4 статті 17 Закону № 265 передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.
Отже, за порушення пункту 9 статті 3 Закону № 265, керуючись зазначеною нормою Закону, Державна податкова інспекція у Гагарінському районі м. Севастополя (далі- ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя) повинна була застосувати штрафну санкцію у сумі 340,00 грн., оскільки діючим законодавством не встановлено право податкового органу застосовувати штрафну санкцію у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожне таке не роздрукування та не зберігання фіскального звітного чеку.
Таким чином, суд дійшов висновку, що застосування ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 штрафних санкцій у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340,00 грн.) за кожний щоденно не роздрукований фіскальний чек не відповідає вимогам діючого законодавства.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Суд вважає, що обраний позивачем засіб захисту прав –визнати повідомлення –рішення недійсним - не відповідає суті їх порушення, оскільки акти індивідуальної дії відповідно до пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України можуть бути визнані судом протиправними та скасовані. А недійсними відповідно до Цивільного кодексу України можуть бути визнані лише правочини.
За таких обставин відповідно до положень ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати рішення № 0003462330 від 15.09.2009 в частині застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 340,00 грн. протиправним і скасувати.
В задоволенні решти позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити, оскільки в іншій частині податкове рішення відповідає вимогам діючого законодавства та ґрунтується на законі.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що постановою Гагарінського районного суду м. Севастополя від 02.11.2009 у справі № 3-5074/2009 встановлено, що ОСОБА_4 працюючи продавцем в торгівельному павільйоні "Продукти" не забезпечила відповідність суми готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі, зазначеній в денному звіті РРО, не забезпечила щоденне роздрукування та зберігання фіскальних чеків. Зазначена постанова набрала законної сили 12.11.2009.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Що стосується посилання позивача в обґрунтування позовних вимог про визнання рішення недійсним щодо порушення відповідачем строків розгляду його заяви про перегляд рішення про застосування штрафу суд вважає, що порушення процедури розгляду скарги позивача не може бути підставою для задоволення позовних вимог про визнання рішення протиправним та його скасування.
В той же час суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 не заявлялися позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо порушення строків розгляду його заяви.
Відповідно до частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана у порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 21.05.2010 о 16:00.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 11, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м.Севастополя № 0003462330 від 15.09.2009 в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій у сумі 340,00 грн. (триста сорок гривень 00 коп.)
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Н.Г. Плієва