ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
——————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 лютого 2010 р. Справа № 22-а-12665/08
Категорія: 2.31.2 Головуючий в 1 інстанції: Сватаненко В.І.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді – Яковлева Ю.В.
судді – Запорожана Д.В.
судді – Шеметенко Л.П.
при секретарі – Нікітіній О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради на постанову Київського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2008 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради про стягнення одноразової недоплаченої щорічної грошової допомоги,
встановила:
Позивач ОСОБА_2 у березні 2008 року звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, у якому просив суд постановити рішення, згідно, якого стягнути з УПСЗН Київської РА ОМР щорічні разові допомоги до 5-го травня в розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком за 2004-2007 роки.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 17.04.2008 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково. Визнано протиправною бездіяльність УПСЗН Київської РА ОМР щодо виплати ОСОБА_2 одноразової щорічної грошової допомоги до Дня Перемоги за 2005,2006,2007 роки. Стягнуто з УПСЗН Київської РА ОМР на користь ОСОБА_2 одноразові недоплачені щорічні грошові допомоги до Дня Перемоги у розмірі 4705 гривень. В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_2 було відмовлено.
В апеляційній скарзі УПСЗН Київської райадміністрації ОМР, посилаючись на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначену постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.
Сам ОСОБА_3 вищевказану постанову суду 1-ї інстанції в апеляційному порядку не оскаржив.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом 1-ї інстанції правильно встановлено, що позивач знаходиться на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради як ветеран війни –учасник бойових дій.
Відповідно до п. 2 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 25.12.1998 року, порядок виплати разової грошової допомоги ветеранам війни визначається Кабінетом Міністрів України. Державним бюджетом на 2004-2007 роки передбачались грошові кошти необхідні для виплати разової грошової допомоги до дня Перемоги ветеранам війни на відповідний рік.
Відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України»на 2004-2006 роки, виплати одноразової грошової допомоги в розмірі, який передбачений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993 року, були призупинені та обмежені. За таких обставин не можуть бути задоволені позовні вимоги щодо стягнення недоплачених грошових коштів за період з 2004 по 2006 роки.
Відповідно до ст. 17-1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 19.06.2003 року №968-IV, виплату разової грошової допомоги ветеранам війни до 5 травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв’язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам –за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Позивачу Управлінням праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради була виплачена разова грошова допомога до 5 травня в 2004 році –120 гривень, в 2005 році –250 гривень, у 2006 році –250 гривень, у 2007 році –280 гривень.
Згідно ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№ 3551-XII від 22.10.93 року (із змінами та доповненнями), щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.
Водночас, відповідно до ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007» від 19.12.2006 року, встановлено виплату цієї допомоги у розмірі 450 гривень.
Тобто, у даному випадку за період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій. При цьому дія ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»на час виникнення спірних правовідносин було зупинено пунктом 13 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Однак суд 1-ї інстанції, частково задовольняючи позов ОСОБА_2, не врахував вище зазначені норми матеріального права про зупинення дії норми, за якою позивач мав право на отримання допомоги в більшому розмірі. Тобто суд 1-ї інстанції застосував недіючу норму права.
Посилання суду 1-ї інстанції на пункт 1 Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року у справі №1-29/2007, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», у тому числі і положення пункту 13 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частини 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги, колегія суддів вважає помилковим, оскільки це рішення було прийнято після закінчення строку проведення цієї допомоги. Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня 2007 року) відповідач діяв відповідно до діючого законодавства.
Таким чином у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2007 рік відповідно до Закону від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ.
Колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У зв’язку з чим оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 у повному обсязі.
Керуючись ч. 1 ст. 195, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 та ч. 2 ст. 205 КАС України, колегія суддів –
постановила:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради –задовольнити.
Постанову Київського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2008 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради про стягнення одноразової недоплаченої щорічної грошової допомоги –скасувати.
Прийняти нову постанову.
В задоволенні позову ОСОБА_2 –відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Ю.В. Яковлев
Суддя: Д.В. Запорожан
Суддя: Л.П. Шеметенко