ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
——————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 лютого 2010 р. Справа № 22-а-14119/08
Категорія: 2.11.5 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді – Яковлева Ю.В.
судді – Запорожана Д.В.
судді – Шеметенко Л.П.
при секретарі – Нікітіній О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2008 року по адміністративній справі за позовом товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Рідна гавань»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановила:
31 липня 2007 року товариство з додатковою відповідальністю страхова компанія «Рідна гавань»звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 18.07.2007 року №0000242200/0 щодо визначення суми штрафних (фінансових) санкцій по земельному податку у розмірі 340 гривень, від 18.07.2007 року №0000232200/0 щодо визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток у загальній сумі 78 750 гривень, з яких 52 500 гривень - за основним платежем, 26 250 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями, від 18.07.2007 року №0000252200/0 щодо визначення податкового зобов’язання по податку на землю у загальній сумі 37206,16 гривень, з яких 24838,65 гривень - за основним платежем, 12 367,51 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.07.2007 року №0000262200/0 на загальну суму 210 000 гривень.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вказані позовні вимоги у повному обсязі, а представник ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, заперечуючи проти задоволення позову, посилався на ті ж самі обставини, що відображені в запереченнях на позов, стверджуючи про правомірність прийняття вказаних повідомлень-рішень.
Постановою суду першої інстанції від 28 березня 2008 року адміністративний позов було задоволено. Податкові повідомлення –рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 18.07.2007 року №0000242200/0, від 18.07.2007 року №0000232200/0, та від 18.07.2007 року №0000252200/0 –визнано протиправними та скасовано. Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 18.07.2007 року №0000262200/0.
В апеляційній скарзі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, не погоджуючись з постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2008 року та посилаючись на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального і процесуального права, просить вказану постанову суду 1-ї інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем 06 липня 2007року була проведена виїзна комплексна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання товариством з додатковою відповідальністю Страховою компанією «Рідна Гавань»вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 01.04.2007 року.
За результатами перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одси був складений акт від 06.07.2007 року №3154/22-00/22467313 «Про результати виїзної планової перевірки товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Рідна гавань»з питань дотримання податкового та іншого законодавства.
Відповідно до вказаного Акту, перевіркою було встановлено порушення позивачем абзацу першого п.п 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження валового доходу в сумі 210000 грн. за 1 квартал 2006 року; п. 3.1 ст. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні; ст. 2, 17 Закону України «Про плату за землю»; п. 4.1.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; п.п 8.1.1 п. 8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
На підставі зазначеного Акту перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси були прийняті наступні рішення:
- за порушення п.п 4.1.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове повідомлення-рішення №0000232200/0 на загальну суму 340 грн.
- за порушення п.п 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»податкове повідомлення-рішення №0000232200/0 на загальну суму 78750 грн.
- за порушення ст. 2 та ст. 17 Закону України «Про плату на землю»податкове повідомлення-рішення №0000252200/0 на загальну суму 37206,16 грн.
- за порушення п. 3.1 ст. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000262200/0 на загальну суму 210000 грн.
Задовольняючи позовні вимоги товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Рідна гавань»суд першої інстанції виходив з наступного.
Відповідно до п.п 1.22.1 п. 1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування підприємств» безповоротна фінансова допомога –це:
- сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;
- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;
- сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;
- основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);
- сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Також суд першої інстанції вказував, що в ході проведення перевірки контролюючим органом не встановлено жодної з передбачених законодавством ознак отримання безповоротної фінансової допомоги.
Але з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можливо з наступних підстав.
Так відповідно до договору купівлі-продажу від 30.01.2006 року (а.с.93-94) зазначено, що продаж 778/1000 частин нежитлового приміщення, площею 1854 кв.м, що знаходиться у м. Одесі по вулиці 7 Пересипської на земельній ділянці 15931 кв.м було вчинено за 210000 грн.. які продавці одержали від покупця повністю до підписання цього договору, а саме:ОСОБА_2 одержала від покупця 40 000,00 гривень, ОСОБА_1 одержала від покупця 170000 гривень і своїми підписами підтверджують факт повного розрахунку за проданий об’єкт нерухомості, а також відсутність будь-яких претензій фінансового характеру щодо розрахунку.
Але як вбачається з матеріалів справи, видані з каси підприємства кошти з 01.02.2006 року по 23.02.2006 року у сумі 210000 грн. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 видані необґрунтовано, без підтверджуючих документів, тобто при здійснені розрахунку з продавцями за договором купівлі-продажу від 30.01.2006 року підприємство, яке перевіряється власними грошовими коштами не розраховувалось, таким чином підприємством отримано безповоротну фінансову допомогу у сумі 210000 грн.
Відповідно до п.п 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем не включено до валового доходу суму безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.
З матеріалів справи вбачається, що розрахунок з продавцями за вищезазначеним договором купівлі-продажу було здійснено з каси підприємства, в період з 01.02.2006 року по 23.02.2006 року рівними частинами по 1000 грн.
Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні касові операції оформляються прибутковими та видатковими касовими ордерами, типові форми і порядок заповнення яких затверджені наказом Міністерства статистики України від 15.02.96 N 51 «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій», і мають застосовуватися усіма підприємствами.
Видатковий касовий ордер лише фіксує факт здійснення касової операції, а не визначає законність факту продажу чи покупки товару.
Підставою видачі касового ордеру, як зазначено в них є договір купівлі-продажу від 30.01.2006 року (а.с. 51-61).
В п.2 вищевказаного договору купівлі-продажу від 30.01.2006 року зазначено, що продавці одержали від покупця розрахунок до підписання вказаного договору (а.с. 93-94).
На думку суду першої інстанції, гарантійний лист від 30.01.2006 року є доказом розрахунку в повному обсязі за договором-купівлі продажу, який встановлює зобов’язання покупця сплатити певну суму коштів у гривнях, в межах встановлених ним термінів та графіком, але з такою думкою погодитись не можливо.
З видаткових касових ордерів позивача,як вже було зазначено вище вбачається, що підставою для складання є договір купівлі-продажу від 30.01.2006 року, за яким вже було проведено повний розрахунок, а не гарантійний лист від 30.01.2006 року.
При цьому слід зазначити, що в матеріалах справи відсутній оригінал гарантійного листа від 30.01.2006 року, який так і не був наданий позивачем на неодноразові запити апеляційного суду.
Також з матеріалів справи вбачається, що за договором купівлі-продажу від 30.01.2006 року позивач придбав у власність 778/1000 частин нежитлового приміщення розташованих на земельній ділянці площею 12394,3 кв.м, які згодом передані до статутного фонду ДП «Акваторія РГ»ТДВ СК «Рідна гавань»згідно з актом приймання-предачі від 08.07.2006 року(а.с. 34).
При цьому, як визнає сам позивач, він плату за землю не вносив, що, на думку колегії суддів, суперечить вищезазначеним статтям Закону України «Про плату за землю».
Задовольняючи позовні вимоги в даній частині, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем будівлі придбано та в подальшому передані, проте належного документа ,що посвідчує право власності чи право постійного користування відповідною земельною ділянкою до матеріалів справи не надано, у зв’язку з чим позивач не може бути зобов’язаною особою в податковому правовідношенні з приводу сплати земельного податку.
З цим колегія суддів також не погоджується, оскільки відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним, плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до ст. 5 вказаного закону, об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб’єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Згідно ст. 15 вищезазначеного закону, власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно ч. 5 ст. 120 Земельного кодексу України, при переході права власності на будівлю або споруду до громадян та юридичних осіб, що не можуть мати у власності земельні ділянки, переходить і право користування земельною ділянкою, на якій розташовано будівлю або споруду.
Таким чином з переходом права власності на будівлю позивачу перейшло право користування земельними ділянками, які розташовані під цими будівлями і за які він повинен був сплачувати земельний податок.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постановлене судове рішення на підставі п.4 ч.1 ст.202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позову ТДВ СК «Рідна гавань».
Керуючись ч.1 ст. 195, п.3. ч.1 ст. 198, п.п. 3 та 4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205 та ст. 265 КАС України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси –задовольнити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2008 року по адміністративній справі за позовом товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Рідна гавань» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень –скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Рідна гавань»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень –відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Ю.В. Яковлев
Суддя: Д.В. Запорожан
Суддя: Л.П. Шеметенко