Справа № 11-264/10р. Головуючий 1 інстанції
Категорія: ч.2 ст. 289, Бойко Л.Л.
ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 304 КК України Доповідач апеляційного суду
Олещук Т.Л.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 травня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
Головуючого Ржепецького О.П.
Суддів Івченко О.М., Олещук Т.Л.
за участю прокурора Якименка О.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 24 лютого 2010року, яким
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Куйбишеве Бобринецького району Кіровоградської області, раніше судимий: 22.02.2008р. Баштанським районним судом Миколаївської області за ч. 1 ст. 152 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, звільнений від відбування покарання умовно – достроково на 6 міс. 14 днів, 09.12.2009 року Баштанським районним судом Миколаївської області за ч.1 ст. 185, ст. 71 КК України на 2 роки 2 міс. позбавлення волі,
засуджений за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі,
за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;
за ч. 1 ст. 304 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання 5 років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарання, призначеного вироком Баштанського районного суду Миколаївської області від 09.12.2009 року, та остаточно призначено 5 років 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець с. Новогеоргіївка Баштанського району Миколаївської області, не судимий,
засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки.
Вироком суду ОСОБА_3 і ОСОБА_5 визнані винними в тому, що:
19.10. 2009 року біля 02 год. ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння з метою незаконного заволодіння транспортним засобом шляхом вільного доступу проник у приміщення гаражу домоволодіння ОСОБА_6, що розташоване по АДРЕСА_1, де незаконно заволодів автомобілем ВАЗ – 2103, державний номерНОМЕР_1, вартістю 11650 грн., що знаходився у користуванні потерпілого ОСОБА_6.
22.10. 2009 року ОСОБА_3, усвідомлюючи, що ОСОБА_5 є неповнолітнім, шляхом вмовляння та обіцянки грошової винагороди, втягнув його у вчинення крадіжки чужого майна.
23.10. 2009 року близько 03 год. ОСОБА_3 за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_5 з метою крадіжки прийшли до домоволодіння ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_2. ОСОБА_5 залишився чекати біля подвір’я домоволодіння, а ОСОБА_3 проник у приміщення сараю, звідки таємно викрав корову породи «чорна степова» вагою 300 кг вартістю 2500 грн. та корову породи «червона степова» вагою 400 кг вартістю 4000 грн. Викрадених корів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відігнали до с. Христофорівна, тобто розпорядились чужим майном на свій розсуд, чим заподіяли потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 6500 грн..
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_3 оспорює той факт, що йому було відомо, що ОСОБА_5 є неповнолітнім. Просить пом’якшити покарання, посилаючись на те, що суд при призначенні йому покарання не врахував його молодий вік, наявність на утриманні малолітньої дитини та дружини.
Інші учасники процесу апеляцій на вирок не подавали.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що вирок повинен бути залишеним без зміни, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Оцінивши досліджені докази, суд правильно встановив фактичні обставини вчинення злочину засудженим ОСОБА_3 та вірно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 289, ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 304 КК України.
Вина ОСОБА_3 у втягненні неповнолітнього ОСОБА_5 у злочинну діяльність підтверджується:
показаннями засудженого ОСОБА_5, з яких вбачається, що з ОСОБА_3 вони були знайомі близько двох років. В кінці жовтня 2009 року ОСОБА_3 у присутності ОСОБА_8 запропонував йому разом вчинити крадіжку корів. Спочатку він відмовився. Але потім на вмовляння ОСОБА_3, який пообіцяв гроші, допоміг йому викрасти корів;
показаннями свідка ОСОБА_8, з яких видно, що ОСОБА_3 у його присутності запропонував та став вмовляти ОСОБА_5 здійснити крадіжку корів, точно знаючи, що останній є неповнолітнім.
За таких обставин доводи засудженого ОСОБА_3 про те, що він не знав про неповнолітній вік ОСОБА_5, є безпідставними.
При призначенні покарання засудженому ОСОБА_3 суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступень тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
ОСОБА_3 вчинив ряд умисних злочинів, два з яких є тяжкими. Як обтяжуючу покарання обставину, суд правильно визнав вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Як пом'якшуючі покарання обставини, його щире каяття у незаконному заволодінні транспортним засобом та крадіжки чужого майна.
Як особа, ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується негативно, раніше судимий, не працює. Згідно довідки про склад сім’ї ОСОБА_3 проживає з матір’ю та братами. У матеріалах справи відсутні будь-які дані про наявність осіб, які знаходяться у засудженого на утриманні.
Враховуючи у сукупності вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що суд 1 інстанції вірно зробив висновок про можливість виправлення ОСОБА_3 в місцях позбавлення волі та призначив йому покарання в мінімальних межах, передбачених санкціями частин статей кримінального кодексу, за якими він визнаний винним. Підстав для призначення засудженому відповідно ст. 69 КК України більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, не вбачається. При остаточному визначенні покарання суд також правильно застосував ч. 1 та ч. 4 ст. 70 КК України.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 24 лютого 2010 року стосовно ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляцію засудженого - без задоволення.
Головуючий
Судді