Справа № 11- 190/10р. Головуючий 1 інстанції
Категорія: ч. 3 ст. 187 КК України Кондрачук А.П.
Доповідач апеляційного суду
Олещук Т. Л.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 березня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
Головуючого Ржепецького О.П.
суддів Куценко О.В., Олещук Т.Л.
за участю прокурора Якименка О.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього засудженого ОСОБА_4 на вирок Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 21 січня 2010 року, яким
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Дубинове Савранського району Одеської області, не судимий,
засуджений за ч. 3 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст.. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання – 4 роки позбавлення волі.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець с. Луполове Ульяновського району Кіровоградської області, не судимий,
засуджений за ч. 3 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 104 КК України ОСОБА_5 звільнений від відбуття призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням на нього обов’язків відповідно п. п. 2,3 ч.1 ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально – виконавчої системи про зміну місця проживання та навчання.
Постановлено стягнути у відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_6 з ОСОБА_4 – 1000 грн., з ОСОБА_7 – 500 грн.
Вироком суду ОСОБА_4 і ОСОБА_5 визнані винними у тому, що 15 червня 2009 року о 0 год. 30 хв. вони за пропозицією ОСОБА_4, за попередньою змовою, з метою відкритого викрадення чужого майна, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, прийшли до домоволодіння потерпілої ОСОБА_6, розташованого поАДРЕСА_1, через незамкнені вхідні двері проникли у житловий будинок. Розділивши ролі, ОСОБА_5, залишився в коридорі спостерігати, щоб ніхто не зайшов до будинку, а ОСОБА_4 зайшов до кімнати, де відпочивала потерпіла ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5. ОСОБА_4 скинув потерпілу з ліжка на підлогу, на голову накинув подушку, під подушкою знайшов гроші в сумі 750 грн., що належали потерпілій. Не зважаючи на її крики, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відкрито викрали гроші, які розділили між собою.
25 червня 2009 року біля 01 год. ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, з метою відкритого викрадення чужого майна, прийшов до вказаного домоволодіння потерпілої ОСОБА_6, шляхом вільного доступу зайшов до кімнати, де відпочивала донька потерпілої ОСОБА_6 – психічна хвора, інвалід 2 групи ОСОБА_8. ОСОБА_4, застосовуючи фізичне насильство, напав на неї, вдарив її ногою, скинув з ліжка на підлогу та кинув на неї матрац. Не знайшовши гроші, він пішов до кімнати, де відпочивала ОСОБА_6. Застосовуючи фізичне насильство, яке є небезпечним для життя та здоров’я потерпілої, напав на неї, вимагаючи гроші, скинув її з ліжка на підлогу, наніс їй удари по тулубу, кулаками по голові, спричинивши легкі тілесні ушкодження, які потягли короткочасний розлад здоров’я. Подавляючи її опір, стягнув з ліжка матрац та кинув його на потерпілу ОСОБА_6. Не зважаючи на її крики, ОСОБА_4 відкрито заволодів належними їй грошами в сумі 1000 грн., які знайшов на ліжку під матрацом.
В апеляції захисник ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій підзахисного, просить вирок суду змінити, звільнити ОСОБА_4 від відбуття покарання на підставі ст. 75 КК України, посилаючись на те, що, не зважаючи на тяжкість вчинених злочинів, його підзахисний - неповнолітній, вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро кається у вчиненому, добровільно відшкодував заподіяну потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду. Як особа, ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується позитивно, проживає разом з батьками. Вважає, що є можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування призначеного покарання, з випробуванням, коли він буде знаходитись під впливом батьків, а не в кримінально-виконавчій установі.
В запереченнях на апеляцію прокурор Кривоозерського району М.М. Капраль, вважаючи апеляцію необґрунтованою, оскільки ОСОБА_4 призначено покарання відповідно вимогам закону, з урахуванням всіх обставин, в тому числі перелічених в апеляції, просить апеляцію залишити без задоволення . а вирок суду стосовно ОСОБА_4 без зміни.
Даний вирок стосовно засудженого ОСОБА_5 не оскаржений.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який вважав, що вирок повинен бути залишеним без зміни, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд 1-ої інстанції, встановивши фактичні обставини вчинення злочину засудженим ОСОБА_4, вірно кваліфікував його дії за ч.3 ст. 186 та за ч.3 ст. 187 КК України, що апелянт не оспорює.
При призначенні покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступень тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.
ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів. Як обтяжуючу покарання обставину, суд визнав вчинення ним злочинів в стані алкогольного сп’яніння.
При цьому суд при призначенні йому покарання врахував пом’якшуючи покарання обставини, в тому числі ті, на які захисник посилається в апеляції – його щире каяття, неповнолітній вік, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, добровільно відшкодував потерпілій заподіяну матеріальну шкоду. А також дані про його особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно. Враховуючи вказані обставини, суд призначив ОСОБА_4 покарання за вчинені злочини із застосуванням ст. 69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої в санкціях частини статей кримінального закону, за якими він визнаний винним.
В той же час, як вбачається, з характеристики Луполівської школи, де навчався неповнолітній ОСОБА_4 (а.с. 130), він систематично без поважних причин пропускав заняття, не виконував домашні завдання, схильний до правопорушень, батьки взагалі не приділяють синові уваги.
За таких обставин, враховуючи тяжкість вчинених ОСОБА_4 злочинів, вчинення злочинів в стані алкогольного сп’яніння, колегія суддів вважає, що суд 1 інстанції правильно зробив висновок про можливість виправлення неповнолітнього засудженого в місцях позбавлення волі.
А тому підстав для звільнення ОСОБА_4 від відбуття покарання з випробуванням у порядку ст. 75 КК України не вбачається.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 21 січня 2010 року стосовно нього – без зміни.
Головуючий
Судді