УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

МСП - 03035, м. Київ-35, вул. Солом»янська, 2-а

Справа № 3855                      

Головуючий у 1-й інстанції: Кальченко О.В.

Доповідач:                     Штелик С.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

20 травня  2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Штелик С.П.

Суддів:                      Горелкіної Н.А., Ратнікової В.М.

при секретарі             Ленській І.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління юстиції у м. Києві на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 лютого 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа - П»ятнадцята Київська державна нотаріальна контора, Деснянська районна у м. Києві Рада, про скасування постанови.

Заслухавши доповідь судді Штелик С.П., пояснення осіб, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови державного нотаріуса П»ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори та зобов»язання видати свідоцтво про право на спадщину за законом на майно після смерті його бабусі - ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, посилаючись на те, що, нотаріус безпідставно відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23 лютого 2009 року позов було задоволено. Вирішено скасувати постанову державного нотаріуса П»ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори від 17.10.2008 року, зобов»язати Головне управління юстиції у м. Києві, в особі П»ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори,   видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у вигляді 1\2 частини квартири АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник Головного управління юстиції подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі зазначає, що дане рішення суду першої інстанції прийняте без достатнього з»ясування обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення даної справи, з порушенням норм матеріального права. Зокрема, апелянт вважає, що оскільки спадщина після смерті бабусі позивача відкрилася в 1994 році, а позивач є внуком померлої, то відповідно до ЦК УРСР, який діяв на час відкриття спадщини, внуки могли спадкувати тільки по праву представлення, тобто якби не було в живих дітей спадкодавця. Оскільки на час відкриття спадщини був живий батько позивача, то відповідно, позивач не міг бути спадкоємцем. Апелянт вважає відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом правомірною, в зв»язку з чим просить рішення суду першої інстанції скасувати.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає   задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив: «Аналізуючи встановлені по справі обставини в їх сукупності, приймаючи до уваги ту обставину, що спадщина, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 не була прийнята спадкоємцями останньої до набрання чинності ЦК України ( в редакції 2003 року), інших спадкоємців майна померлої на час розгляду справи окрім позивача немає, останній з 1979 року до дня смерті ОСОБА_3 постійно мешкав з нею однією сім»єю, суд вважає необґрунтованою постанову державного нотаріуса П»ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Щербенко О.В. від 17.10.2008 року та такою, що підлягає скасуванню».

Однак погодитися з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може з огляду на наступне.

П.5 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного Кодексу України передбачено, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим кодексом.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року, відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного Кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 01.01.2004 року, спадкові відносини регулюються ЦК в редакції 2003 року.

З матеріалів справи вбачається, що спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. На час її смерті був живий син померлої, батько позивача - ОСОБА_5, який до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини після смерті матері не звертався. ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивача ОСОБА_5 помер. Згідно діючого на час відкриття спадщини ЦК УРСР ( в редакції 1963 року) позивач - онук померлої, не відносився до кола спадкоємців за законом, і міг згідно вимог ст. 529 ЦК УРСР бути спадкоємцем тільки в тому випадку, коли на день відкриття спадщини не було б в живих того з батьків, хто був спадкоємцем.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що законних підстав для видачі позивачу свідоцтва про право на спадкування за законом після померлої в 1994 році його бабусі  ОСОБА_3  у державного  нотаріуса П»ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 не було. Колегія суддів вважає, що постанова державного нотаріуса П»ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 від 17.10.2008 року є законною, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, підстав для її скасування немає.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, по справі слід постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307,309, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління юстиції у м. Києві    задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 лютого 2009 року скасувати.

По справі постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа - П»ятнадцята Київська державна нотаріальна контора, Деснянська районна у м. Києві Рада, про скасування постанови нотаріуса.

Рішення набирає законної сили з момента проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.