УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
МПС- 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
№ 22-10866
Головуючий у 1 інстанції: Чала А.П.
Доповідач: Євтушенко О.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2009 року Апеляційний суд м. Києва в складі:
Головуючого: ЄВТУШЕНКО О.І.
суддів: БІЛИЧ І.М., КОРОТУНА В.М.
при секретарі ТУРЧЕНКО Ю.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивача ЗАТ Торговий дім «Інтерсервіс» -Хоменко Т. В., ОСОБА_2
на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2008 року в справі за позовом ЗАТ Торговий дім «Інтерсервіс» до ОСОБА_2, 3-ті особи: АКБ «Інтерконтинентбанк», ДГО «Житло-Інвест» про визнання добросовісним набувачем майнових прав, визнання договору іпотеки таким, що втратив чинність та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна заборони на нерухоме майно та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ЗАТ Торговий дім «Інтерсервіс, 3-тя особа: АКБ «Інтерконтинентбанк» про визнання додаткової угоди недійсною, визнання майнових прав на об'єкт інвестування та усунення перешкод в переході прав володіння, користуванні і розпорядження об'єктом інвестування.
Апеляційний суд,-
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2007 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання добросовісним набувачем майнових прав, визнання договору іпотеки таким, що втратив чинність та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна заборони на нерухоме майно.
В серпні 2008 року відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання додаткової угоди недійсною, визнання майнових прав на об'єкт інвестування та усунення перешкод в переході прав володіння, користуванні і розпорядження об'єктом інвестування.
Справа розглядалась судом неодноразово. Останнім рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2008 року в задоволенні позову ЗАТ Торговий дім «Інтерсервіс до ОСОБА_2, 3-ті особи: АКБ «Інтерконтинентбанк», ДГО «Житло-Інвест» та зустрічного позову ОСОБА_2 до ЗАТ Торговий дім «Інтерсервіс, 3-тя особа: АКБ «Інтерконтинентбанк» відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача Хоменко Т.В. просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що судом винесено неправомірне рішення.
В апеляційній інстанції представник позивача підтримав подану апеляційну скаргу.
Представник відповідача просив відхилити подану апеляційну скаргу позивача, а задовольнити апеляційну скаргу відповідача, посилаючись на те, що судом постановлено і цій частині невірне рішення, порушені норми матеріального права, неправильно надана оцінка зібраним доказам.
Заслухавши доповідь судді ЄВТУШЕНКО О.І., пояснення осіб, які з'явились в апеляційну інстанцію, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга представника позивача не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 28 квітня 2005 року між ЗАТ Торговий дім «Інтерсервіс» і ОСОБА_2 укладено інвестиційний договір №Т-26, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов*язання побудувати для відповідача квартиру АДРЕСА_1, яка складається з 6 кімнат, жилою площею 148,59 кв.м. та загальною площею 239,95 кв.м., а відповідач сплатити вартість квартири в сумі 2 587 979, 4 гривень. Відповідач умови договору виконав, перерахував позивачу кошти за укладеним договором, які він отримав за кредитним договором від 29 квітня 2005 року в АКБ «Інтерконтинентбанк», що підтверджено відповідною довідкою АКБ «Інтерконтинентбанк».
29 квітня 2005 року відповідач уклав з 3-ою особою АКБ «Інтерконтинентбанк» іпотечний договір, тобто квартира , яку зобов*язався побудувати позивач знаходиться під іпотекою.
З червня 2005 року сторони уклали додаткову угоду до інвестиційного договору № Т-26 від 28 квітня 2005 року, за яким згідно пункту 1.1. сторони вирішили, що інвестиційний договір №Т-26 від 28 квітня 2005 року треба вважати таким, що втратив чинність з 03.06.2005 року за взаємною згодою сторін, а у відповідності до п.1.2 цієї ж додаткової угоди, сторони знімають з себе всі зобов'язання за вищевказаним інвестиційним договором та будь-яких претензій одна до одної не мають.
Відповідно до ст.ст. 330, 338 ЦК України, згідно якої, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Відмовляючи в задоволенні позову позивача про визнання його добросовісним набувачем майнових прав, визнання договору іпотеки таким, що втратив чинність та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна заборони на нерухоме майно, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач не довів свої позовні вимоги щодо набуття за ним права власності на квартиру, яка проінвестована відповідачем, а тому немає підстав для визнання договору іпотеки таким, що втратив чинність, оскільки позивач не є стороною за укладеним договором.
Відповідно до ч.1 ст. 229 ЦК України , якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість
використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи те, що відповідач підписуючи додаткову угоду припустився помилки, оскільки сторонами не було вирішено питання щодо повернення коштів, які були внесені відповідачем, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що зустрічний позов відповідача не підлягає задоволенню в частині визнання недійсною додаткової угоди від 3 червня 2005 року.
Судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги лист позивача, адресований відповідачем 23 травня 2005 року, де йдеться мова про тимчасовий характер додаткової угоди і гарантія позивача виконати всі зобов*язання перед відповідачем за укладеним інвестиційним договором.
За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 щодо визнання додаткової угоди до інвестиційного контракту недійсним не можна визнати законним і обґрунтованим, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню.
Враховуючи те, що судом першої інстанції та апеляційним судом з*ясовані і витребувані всі необхідні матеріали по справі і з урахуванням діючих норм права, апеляційний суд вважає можливим постановити нове рішення.
Враховуючи обставини по справі апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги відповідача ґрунтуються на законі, і підлягають частковому задоволенню, позивачем порушені права відповідача при укладені додаткової угоди від 3 червня 2005 року, оскільки сторонами не вирішено питання щодо коштів, які сплатив відповідач за укладеним інвестиційним контрактом, вказана угода підписана відповідачем під впливом помилки, оскільки порушує його права, а тому додаткову угоду слід визнати недійсною.
Враховуючи те, що за укладеним сторонами інвестиційним контрактом відповідач набуває майнових прав на об'єкт інвестування тому немає підстав для задоволення його вимог в цій частині та усунення перешкод в переході прав володіння, користуванні і розпорядження об'єктом інвестування, а тому суд правильно відмовив відповідачу в задоволенні цих позовних вимог.
В інший частині рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, а тому немає підстав для його скасування.
Доводи представника позивача, викладені в скарзі не спростовують висновків суду, а тому не є підставою для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,-
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу представника позивача ЗАТ Торговий дім «Інтерсервіс» - Хоменко Т.В. відхилити, залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2008 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання додаткової угоди недійсною та постановити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ЗАТ Торговий дім «Інтерсервіс» задовольнити частково, визнати недійсною додаткову угоду, укладену 3 червня 2005 року ЗАТ Торговий дім «Інтерсервіс» та ОСОБА_2, в інший частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної чинності з моменту його оголошення, але може бути оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.