УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 3808                      

Головуючий у 1-й інстанції: Новак А.В.

Доповідач:                     Штелик С.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

20 травня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного

суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Штелик С.П.

Судців:                      Горелкіної НА., Ратнікової В.М.

при секретарі            Ленській І.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною

скаргою   представника ОСОБА_1         на   рішення Голосіївського

районного суду м. Києва   від 23 лютого   2009 року   в справі за позовом   ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АРМА»

про стягнення суми страхової виплати.

Заслухавши доповідь судді Штелик С.П., пояснення осіб, обговоривши доводи апеляційної

скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23 лютого 2009 року ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні позову щодо стягнення з відповідача на її користь суми страхової виплати та моральної шкоди.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник позивачки подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в повному обсязі задовольнити позовні вимоги. При цьому посилається на те, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, оскаржуване рішення, на думку апелянта, обґрунтоване на підставі неправильної оцінки доказів, що мають істотне значення, суд безпідставно не застосував норми матеріального права, якими врегульовані умови виконання зобов»язання ЦК України, суд не навів будь-яких доводів на підтвердження своїх висновків відносно відмови у відшкодуванні моральної шкоди.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

В судовому засіданні було встановлено, що 20.10.2007 року між сторонами було укладено договір добровільного страхування № 022-75800188 відповідно до якого автомобіль Лексус, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить позивачці, було застраховано. Страхова сума по вказаному договору становить 375000,00 грн. 02.12.2007 року настав страховий випадок - застрахований автомобіль було викрадено невстановленими особами, що підтверджено відповідними довідками органів МВС.

На виконання умов договору страхування відповідач сплатив позивачці 304551,00 грн.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що сума страхового відшкодування, сплаченого позивачці страховою компанією є неправильною, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зазначаючи на ту обставину, що розмір виплаченого страхового відшкодування є заниженим, апелянт не надав ніяких доказів на підтвердження зазначених обставин.

Відповідно до ч.17 ст.9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до п.20.10 договору страхування, укладеного між сторонами, відшкодуванню підлягають тільки прямі збитки, виключаючи моральні збитки, втрату доходу, не отриманого прибутку, втрату товарної вартості, тощо.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 01Б04 від 07.04.2008 року, ринкова вартість застрахованого автомобіля Лексус, державний номерний знак НОМЕР_1, становить  323301,00 грн.

Розмір франшизи відповідно до п.7.6 договору страхування становить 5%.

Відповідно страховик сплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 304551,00 грн.( 323301,00 грн. - 18750,00 франшиза = 304551,00 грн.).

Зважаючи на те, що страховик виконав свої зобов»язання та сплатив страхове відшкодування позивачці, також зважаючи на те, що договором страхування, укладеним між сторонами, передбачено відшкодування тільки прямих дійсних збитків, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив позивачці у стягненні на її користь моральної шкоди.

Іншими доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

Таким чином, проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і об»єктивно з»ясував обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.

Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України , колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1     відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23.02.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.