Справа № 11- 98/10                                    Головуюча  1 інстанції  

Категорія: ч.1 ст. 122 КК України                      Янчук С.В.    

Доповідач апеляційного суду  

Олещук Т. Л.  

  У Х В А Л А  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

  23 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:  

Головуючого              Царюка В.В.    

суддів                     Маркової Т.О., Олещук Т.Л.  

при секретарі              Красюк Г.М.  

за участю прокурора  Максимишина О.Л.  

засудженого                  ОСОБА_3  

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією ст. помічника прокурора Баштанського району Миколаївської області ОСОБА_4 на вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 14 грудня 2009 року,  яким  

                     ОСОБА_3   , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Баштанка Миколаївської області, громадянин України, українець, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, житель АДРЕСА_1, не судимий,    

засуджений за ч.1 ст. 122 КК України на 3 роки обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України засуджений звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 76 КК України на ОСОБА_3 покладені обов’язки періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.  

  Постановлено стягнути з ОСОБА_3  на користь ОСОБА_5 3500 грн. на відшкодування  матеріальної шкоди.  

  Вироком суду ОСОБА_3 визнано винним  у тому, що 16 листопада 2008 року близько 22 год. він в м. Баштанка Миколаївської області біля центральної аптеки, розташованої на вул. Ювілейна, в ході сварки з ОСОБА_5 наніс останньому один удар в область голови, від якого той втратив рівновагу та впав на асфальт. Після чого ОСОБА_3 наніс потерпілому ще один удар ногою в область обличчя.  В цей час ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підбігли до них та забрали ОСОБА_5. ОСОБА_3 поїхав до себе додому, де взяв дерев’яну палицю, та почав на таксі їздити та шукати ОСОБА_5. На перехресті вулиці Полтавській та провулку Пожежного ОСОБА_3, побачивши ОСОБА_5, вийшов із автомобіля, розмахуючи дерев’яною палицею, підбіг до останнього та наніс йому удар палицею по голові, в результаті чого той втратив свідомість на впав на землю. А ОСОБА_3 з місця пригоди зник.  

Таким чином, ОСОБА_3 умисно спричинив потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у виді забиття головного мозку 2 ступеню, субархоноїдального крововиливу ушкодження в області лівої надбрівної дуги, на губі, крововилив повіки лівого ока, забиття часткового гемофтальма лівого ока, набряку сітчатки  в центральній зоні, зниження зору на ліве око на 0,4 діоптрії. Зазначені ушкодження не були небезпечні для життя та по критерію тривалості розладу здоров’я відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.            

  В апеляції прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій засудженого, вважає призначене ОСОБА_9 покарання  занадто м’яким. На його думку, у порушенні вимог закону суд призначив ОСОБА_3 покарання, яке не є достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Вказує, що, призначаючи засудженому покарання, суд недостатньо врахував ступень тяжкості вчиненого злочину, те, що він не визнав вини у вчиненому та не відшкодував матеріальну шкоду потерпілому. На підставі невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину прокурор просить вирок суду  скасувати та постановити новий вирок з призначенням ОСОБА_9 покарання більш суворого покарання  у виді позбавлення волі.      

  В запереченнях на апеляцію засуджений ОСОБА_3, посилаючись на те, що потерпілий першим спровокував сварку та першим вдарив його, що він відшкодував потерпілому матеріальну шкоду частково, просить залишити апеляцію прокурора без задоволення, а вирок суду без зміни.  

  Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію, засудженого, який заперечував проти апеляції та просив залишити вирок без зміни, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.  

  Фактичні обставини злочину, викладені у вироку, кваліфікація дій засудженого за ч.1 ст. 122 КК України судом встановлені правильно, що апелянтом не оспорює.  

При призначенні засудженому ОСОБА_3 покарання суд врахував ступень тяжкості вчиненого ним злочину, а саме те, що він вчинив злочин середньої тяжкості. А також обставини справи, за яких потерпілий спровокував сварку з засудженим.  

Як особа, засуджений характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні малолітнього сина.    

Обтяжуючих покарання обставин, передбачених ст. 67 КК України,  судом не встановлено.  

В судовому засіданні при розгляді апеляції засуджений ОСОБА_3 пояснив, що він щиро кається у вчиненому, визнає протиправність своїх дій.      

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що суд 1ої інстанції правильно, відповідно до вимог ст. 65 КК України, у межах санкції ч. 1 ст. 122 КК України, враховуючи ступень тяжкості вчиненого злочину, обставини справи, відсутність обтяжуючих покарання обставин, наявність на утриманні засудженого малолітнього сина,  позитивні дані про його особу, призначив ОСОБА_3 покарання у вигляді обмеження волі.    

Колегія суддів вважає, що призначення засудженому такого виду покарання є достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.  

Колегія суддів не вбачає підстав для призначення ОСОБА_3 більш суворого покарання, ніж визначено у вироку суду 1ої інстанції.  

Що стосується звільнення засудженого від відбуття призначеного покарання у порядку ст. 75 КК України, то таке рішення суду колегія суддів також вважає правильним з наступних підстав:  

Засуджений вчинив злочин середньої тяжкості, вперше притягується до кримінальної відповідальності, як особа, він характеризується позитивно, визнає протиправність своїх дій. За таких обставин його виправлення можливо без відбування покарання з випробуванням у порядку ст. 75 КК України, з покладанням на нього обов'язків, з числа передбачених ст. 76 КК України.      

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку.  

  Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів  

У Х В А Л И Л А:  

  Апеляцію ст. помічника прокурора Баштанського району Миколаївської  області  залишити без задоволення, а вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 14 грудня 2009 року відносно ОСОБА_3  -  без зміни.  

Головуючий  

Судді :