Справа № 11- 220/10р. Головуючий 1-ї інстанції
Категорія: ч.2 ст. 307 Дірко І.І.
КК України Доповідач апеляційного суду
Олещук Т.Л.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючого Царюка В.В.
суддів Маркової Т.О., Олещук Т.Л.,
при секретарі Березняку В.В.
за участю прокурора Краснікової К.Г.
засудженої ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора Центрального району м. Миколаєва Толстої І.Л. на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 грудня 2009 року, яким
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Зелений Яр Доманівського району Миколаївської області, громадянка України, з базовою загальною освітою, не працююча, яка має на утриманні неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, яка проживає в АДРЕСА_2, раніше не судима,
засуджена за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст.. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України засуджена звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, з покладенням на неї обов’язків: повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
За вироком суду ОСОБА_3 визнано винною у тому, що вона 28.10.2009 року о 18.20 год. біля зупинки громадського транспорту «площа Перемоги» у невстановленої в ході досудового слідства особи незаконно, з метою подальшого збуту придбала особливо небезпечний наркотичний засіб – опій ацетильований вагою сухої речовини 0,184 гр.
30.10.2009 року о 11.30 год. ОСОБА_5, переливши незаконно придбаний ацетильований опій у гумову ємкість, віддала його разом з продуктовою передачею в СІЗО м. Миколаєва для ОСОБА_6 – ОСОБА_7, не повідомивши останню, що у передачі знаходиться наркотичний засіб. При огляді передачі в СІЗО наркотичний засіб був знайдений та вилучений.
В апеляції прокурор вказує на неправильність звільнення засудженої від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, просить скасувати вирок 1-ої інстанції та призначити їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі без конфіскації майна, з відбуттям призначеного покарання реально. Посилається на те, що пом’якшуючи покарання обставини можуть бути враховані при застосуванні ст. 69 КК України, але не при прийнятті рішення про звільнення засудженої від відбуття покарання на підставі ст. 75 КК України. Вважає, що дані про особу винної, яка не працює, підтримує зв’язки з особами раніше судимими, які вживають наркотичні засоби, свідчить про те, що її виправлення можливо лише в місцях позбавлення волі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляції, засуджену, яка заперечувала проти задоволення апеляції і просила залишити вирок без зміни, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини вчинення злочину, викладені у вироку, та правильність юридичної кваліфікації дій ОСОБА_3 апелянт не оспорює.
При призначенні засудженій покарання за ч. 2 ст. 307 КК України суд відповідно до вимог ст. 65 КК України правильно врахував, як обставини, що пом’якшують покарання, щире каяття у вчиненому, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, та дані про особу винної: жінка молодого віку, яка позитивно характеризується за місцем проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності.
Хоча засуджена вчинила тяжкій злочин, але, враховуючи обставини справи, що вказують на разовий характер її злочинних дій, за відсутністю обтяжуючих покарання обставин, за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступень тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винної, суд, застосувавши ст. 69 КК України, призначив ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, але нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 307 КК України, що апелянт не оспорює.
Що стосується звільнення ОСОБА_3 від відбуття призначеного покарання у порядку ст. 75 КК України, то таке рішення суду колегія суддів також вважає правильним з наступних підстав:
Засуджена вчинила тяжкий злочин, але, як особа, вона характеризується позитивно. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 не страждає наркоманією та алкоголізмом, за обставинами справи це був поодинокий випадок збуту наркотичного засобу. Засуджена визнає протиправність своїх дій та розкаюється у вчиненому, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні неповнолітню дитину, підтримує родинні стосунки зі своїми батьками, за місцем реєстрації не проживає за сімейних обставин, але в м. Миколаєві має тимчасову роботу та житло. За таких обставин суд 1-ої інстанції правильно зробив висновок про можливість її виправлення без відбування призначеного покарання з випробуванням у порядку ст. 75 КК України, з покладанням на засуджену обов'язків, з числа передбачених ст. 76 КК України.
А тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку в частині звільнення засудженої від відбування покарання.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію помічника прокурора Центрального району м. Миколаєва Толстої І.Л. залишити без задоволення, а вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 грудня 2010 року щодо ОСОБА_3 без зміни.
Головуючий
Судді