Справа № 11- 181/10р. Головуючий 1 інстанції
Категорія: ч. 2 ст. 307 КК України Голубкін О.І.
Доповідач апеляційного суду
Олещук Т. Л.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 березня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
Головуючої Погорєлової Г.М.
суддів Пустовара М.Л., Олещук Т.Л.
за участю прокурора Максимишина О.Л.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 січня 2010 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Привольне Баштанського району Миколаївської області, не судимого в силу ст. 89 КК України ,
засуджений за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що 22.09.2009 року о 12 год. 26 хв. він, знаходячись біля Миколаївської міської лікарні № 1, розташований на вул. Володарського, 4 в м. Миколаєві, незаконно збув особі зі зміненими даними – «ОСОБА_4.» наркотичний засіб – метадон вагою 0,023 гр. за винагороду у розмірі 50 грн..
Також 12.10.2009 року о 12 год. 25 хв. ОСОБА_3 біля Миколаївської міської лікарні № 1 незаконно збув особі зі зміненими даними – «ОСОБА_4.» наркотичний засіб – метадон вагою 0,11 гр. за винагороду у розмірі 50 грн..
12.10.2009 року в період з 13 год. 25 хв. до 15 год. 15 хв. у ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 був вилучений наркотичний засіб – метадон вагою 0,0251 гр. А також при особистому обшуку було вилучено у співмешканки ОСОБА_3 – ОСОБА_5 наркотичний засіб - метадон вагою 0,0109 гр., який належав ОСОБА_3. Вилучений при вказаних обшуках наркотичний засіб – метадон ОСОБА_3 зберігав з метою збуту.
В апеляції засуджений ОСОБА_3, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію його дій, просить вирок суду змінити, призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 307 КК України , посилаючись на те, що він щиро кається у вчиненому, має хронічні захворювання – СНІД та туберкульоз, вчинив злочин внаслідок збігу тяжких особистих обставин.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який вважав, що вирок повинен бути залишеним без зміни, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд 1-ої інстанції, встановивши фактичні обставини вчинення злочину засудженим, вірно кваліфікував його дії за ч.2 ст. 307 КК України, що апелянт не оспорює.
При призначенні покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступень тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом’якшують покарання.
ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні тяжкого злочину. Але суд при призначенні йому покарання врахував пом’якшуючи покарання обставини, в тому числі на які він посилається в апеляції – його щире каяття, наявність тяжких хронічних захворювань, а також дані про його особу, яка за місцем проживання характеризується задовільно
Враховуючи у сукупності: тяжкість злочину, обставини, за яких злочин був вчинений, пом’якшуючи покарання обставини та особу винного, суд 1 інстанції правильно зробив висновок про можливість виправлення засудженого в місцях позбавлення волі та призначив йому покарання в мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 307 КК України.
Підстав для призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України не вбачається.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 січня 2010 року стосовно нього – без зміни.
Головуюча
Судді