Справа № 10- 83/2010р.                                  Головуючий у суді 1-ї інстанції  

Категорія: запобіжний захід                            Янчук С.В.  

Доповідач апеляційної інстанції  

Олещук Т.Л.  

  У Х В А Л А  

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:  

Головуючого                Царюка В.В.  

Суддів                   Дзюби Ф.С.,  Олещук Т.Л.  

за участю прокурора    Максимишина О.Л.  

захисника обвинуваченого  ОСОБА_3  

  29 березня 2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали справи за апеляцією старшого помічника прокурора Баштанського району Миколаївської області Каширіна О.А. на постанову Баштанського районного суду Миколаївської області від 24 березня 2010року, якою відносно  

  ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Баштанка, українця, громадянина України, раніше не судимого,  

обвинуваченого у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України,  

в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відмовлено.  

  Органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що 15 листопада 2009 року біля 20.00 год. він разом з ОСОБА_6 прийшли до ОСОБА_7, та ,перебуваючи в квартирі останнього, почали його бити, і відкрито заволоділи п’ятьма сувенірними ножами загальною вартістю 580 грн. Спричинені ОСОБА_7 тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоров’я, та тілесних ушкоджень середньої тяжкості.  

  15.02.2010року за фактом розбійного нападу була порушена кримінальна справа за ч.2 ст. 187 КК України.  

14.03.2010року ОСОБА_5 був затриманий в порядку ст. 115 КПК України.  

17.03.2010 року постановою Баштанського районного суду строк затримання ОСОБА_5 продовжено до 10 діб.  

23.03.2010 року ОСОБА_5 пред’явлено обвинувачення за ч.2 ст. 187 КК України.  

  Відмовляючи в обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, судом зазначено, що ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, має постійне місце проживання, спиртними напоями не зловживає, працює, страждає захворюванням на гіпертонію, одружений, має на утриманні малолітню дитину 2010 року народження. Також в матеріалах справи відсутні об’єктивні дані, які свідчать про те, що ОСОБА_5 намагається  ухилятися від слідства та суду, від виконання процесуальних рішень, або може продовжити злочинну діяльність, якщо він буде знаходитися на волі, а не під вартою.    

В апеляції старший помічник прокурора Баштанського району просить постанову суду від 24.03.2010р. скасувати, матеріали направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.  

Посилається на те, що судом не в повному обсязі враховано той факт, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, який відноситься до категорії тяжкого, санкція якого передбачає позбавлення волі понад три роки і є достатні підстави вважати, що він буде ухилятись від слідства та суду і виконання процесуальних рішень, оскільки він на виклики до Баштанського РВ УМВС не з’являвся. В 2009 році притягувався до відповідальності за ч. 3 ст. 296 КК України з закриттям справи за нереабілітуючими підставами. За місцем проживання характеризується негативно, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. Перебуваючи на волі, може перешкоджати встановленню істини по справі та повному, всебічному розслідування справи, оскільки, за свідченням потерпілого, ОСОБА_5 неодноразово зустрічався з ним та схиляв його до дачі неправдивих свідчень шляхом підкупу та погроз. Крім того, 22.03.2010року до Баштанського РВ УМВС України в Миколаївській області надійшла заява від потерпілого щодо протиправних дій з боку родичів ОСОБА_5, які погрожували йому фізичною розправою.  

  Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію, захисника обвинуваченого, який просив залишити постанову суду без зміни,  вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.  

  Як роз’яснено в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року за № 4 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 року № 10) « Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою та стадіях дізнання і досудового слідства», під час судового розгляду подання про взяття під варту предметом дослідження є ті обставини, з якими закон пов’язує можливість обрання цього запобіжного заходу (ст. 148 і ч. 1 ст. 155 КПК).  

Згідно ст. 148 КПК України запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого з метою запобігти спробам ухилитися від слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.  

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу відповідно ст. 150 КПК України, крім обставин, зазначених у ст. 148 цього Кодексу, враховується тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров’я, сімейний і матеріальний стан,  вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.  

  Вирішуючи питання про відмову в обранні ОСОБА_5  запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд правильно врахував, що обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, має постійне місце проживання, спиртними напоями не зловживає, працює, страждає захворюванням на гіпертонію, одружений, має на утриманні малолітню дитину 2010 року народження. Також в матеріалах справи відсутні об’єктивні дані, які свідчать про те, що ОСОБА_5 намагається  ухилятися від слідства та суду, від виконання процесуальних рішень, або може продовжити злочинну діяльність, якщо він буде знаходитися на волі, а не під вартою.  

Ці обставини свідчать про можливість забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов’язків, що випливають із ч.2 ст. 148 КПК України, та його належну поведінку без обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.  

Як вбачається з наданої захисником довідки Баштанської ЦРЛ на даний час обвинувачений знаходиться на стаціонарному лікуванні у зв’язку із загостренням гіпертонічної хвороби.  

  Доводи апелянта про те, що ОСОБА_5 не з’являвся на виклики до Баштанського РВ УМВС для проведення слідчих дій з 15.02.2010 року,   тобто з часу порушення кримінальної справи, до його затримання 14.03.2010 року, є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про те, що він належним чином повідомлявся слідчим про необхідність явки до Баштанського РВ міліції. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_7 є конфлікт, пов’язаний з родинними стосунками. За таких обставин заяви потерпілого про погрози з боку обвинуваченого за відсутністю об’єктивних даних про це не можуть бути підставою для висновку про перешкоджання ОСОБА_5 встановленню істини по справі та про необхідність взяття його під варту.                  

Тому, не зважаючи на тяжкість злочину, у вчиненні якого  ОСОБА_5 пред’явлено обвинувачення, враховуючи його стан здоров’я, наявність на утриманні новонародженої дитини, його сімейний стан, сукупність позитивних характеристик його, як особи, а також враховуючи обставин події, за якою йому пред’явлено обвинувачення, колегія суддів вважає, що підстав для обрання йому найбільш суворого запобіжного заходу, як взяття під варту, немає.  

При розгляді подання слідчого судом були виконані вимоги ст. ст. 148, 150, 165 – 2 КПК України.  

  Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що підстав для скасування постанови немає.  

  Керуючись ст. ст.  365, 366 КПК України, колегія суддів  

    У Х В А Л И Л А:  

    Апеляцію ст. помічника прокурора Баштанського району Миколаївської області О.А. Каширіна залишити без задоволення, а постанову судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 24 березня 2010 року стосовно ОСОБА_5 – без зміни.  

  Головуючий  

Судді