Справа № 10-43/ 10р.                                    Головуючий 1інст.  

Категорія: ст. 165-2 КПК України                  Закутській В.І.  

  Доповідач Олещук Т.Л.  

  У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  01 березня 2010 року             Апеляційний суд Миколаївської області в складі:  

Головуючого                  Погорєлової Г.М.  

Суддів                     Маркової Т.О., Олещук Т.Л.  

За участю прокурора     Данчука В.М.  

Захисника                           ОСОБА_2  

Обвинуваченого ОСОБА_3 та його законного представника ОСОБА_4,  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали за апеляцією ст. помічника Вознесенського міжрайонного прокурора Миколаївської області  Волковського Т.О. на постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 лютого 2010 року, якою  

стосовно неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Вознесенська Миколаївської області, не судимого, обвинуваченого за ч.3 ст. 185 КК України,  

відмовлено в задоволенні подання слідчого СВ Вознесенського МВ УМВС про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.  

  Як вбачається з матеріалів справи, неповнолітній ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні 18.01.2010 року крадіжки з автомобіля майна, належного ОСОБА_5, на загальну суму 38100 грн. Його дії кваліфіковані органами досудового слідства за ч.3 ст. 185 КК України.  

07.02.2010р. ОСОБА_3 було затримано в порядку ст. 115 КПК України. 09.02.2010р. йому було пред’явлено обвинувачення за ч.3 ст. 185 КК  

України.  

Відмовляючи в задоволенні подання слідчого про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суддя в постанові послався на те, ОСОБА_3 – неповнолітній, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, батьки неповнолітнього приймають участь в його вихованні. При цьому не має підстав вважати, що неповнолітній обвинувачений ОСОБА_3 має намір ухилитися від слідства.  

  В апеляції прокурор просить постанову суду скасувати та подання слідчого про обрання запобіжного заходу ОСОБА_3 направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що судом при розгляді подання належним чином не виконано вимоги ст. ст. 148, 150, 155, 165 – 165 -2 КПК України, на  що вказує відсутність обґрунтування наявним обставинам, а саме те, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, не має постійного джерела прибутку, тим самим може продовжувати злочинну діяльність, ухилитися від слідства, фактично проживає в АР Крим, що в свою чергу унеможливить виконання процесуальних рішень. Також відомо, що ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного злочину, але кримінальна справа відносно нього була закрита у зв’язку з тим, що на час вчинення злочину він не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність.  

  Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3, його законного представника та захисника, які просили в задоволенні апеляції відмовити, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляції.  

  Згідно ст. 148 КПК України запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого з метою запобігти спробам ухилитися від слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.  

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу відповідно ст. 150 КПК України, крім обставин, зазначених у ст. 148 цього Кодексу, враховується тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров’я, сімейний і матеріальний стан,  вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.  

  Вирішуючи питання про відмову в обранні ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд правильно врахував, що обвинувачений – неповнолітній, якому лише виповнювалося 16 років, не судимий, навчається в Ялтинському вищому професійному училищі будівельних і харчових технологій, тому тимчасово проживає в м. Ялта у гуртожитку, але має постійне місце проживання у м. Вознесенську,    позитивно характеризується за місцем проживання і навчання. Неповнолітній обвинувачений виховується у повній родині, знаходячись на утриманні батька та матері. Ці обставини свідчать про можливість забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов’язків, що випливають із ч.2 ст. 148 КПК України, та його належну поведінку без обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.  

Тому, не зважаючи на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , суд обґрунтовано прийшов до висновку, що підстав для обрання неповнолітньому обвинуваченому найбільш суворого запобіжного заходу, як взяття під варту, немає.  

При розгляді подання слідчого судом були виконані вимоги ст. ст. 148, 150, 165 – 2 КПК України.  

  Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що підстав для скасування постанови немає.  

  Керуючись ст. ст.  365, 366 КПК України, колегія суддів  

    У Х В А Л И Л А:  

    Апеляцію ст. помічника Вознесенського міжрайонного прокурора Миколаївської області Волковського Т.О. залишити без задоволення, а постанову судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 лютого 2010 року стосовно ОСОБА_3 – без зміни.  

  Головуюча  

  Судді