Справа № 10- 154/2010р.                                Головуючий у суді 1-ї інстанції  

Категорія: запобіжний захід                             Крутій Ю.П.  

Доповідач апеляційної інстанції  

Олещук Т.Л.  

  У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:  

  Головуючого                   Царюка В.В.                          

Суддів                              Фаріонової О.М., Олещук Т.Л.  

за участю прокурора       Максимишина О.Л.      

захисника                         ОСОБА_3  

  28 травня 2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали справи за апеляцією захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2010року, якою відносно  

  ОСОБА_4   , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Добра Криниця Баштанського району Миколаївської області,  судимого 18.12.2009 р. Ленінським райсудом м. Миколаєва за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого від відбуття покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік,  

  обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,  

  обрано запобіжний захід у виді взяття під варту.  

  Як вбачається з матеріалів справи, 10.05.2010 року неповнолітній  ОСОБА_4 був затриманий у порядку ст. 434 КПК України у зв’язку з обвинуваченням за ч.4 ст. 296 КК України, тобто у хуліганстві, вчиненим  групою осіб, із застосуванням предметів, спеціально пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень, в результаті чого потерпілим були спричинені тілесні ушкодження.        

  Задовольняючи подання слідчого про обрання неповнолітньому ОСОБА_4  запобіжного заходу у виді взяття під варту, суд в постанові послався на те, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину у період іспитового строку, призначеного йому судом за попереднім вироком. Ці обставини, на думку суду, свідчать про достатність підстав вважати, що ОСОБА_4, залишаючись на волі, може продовжити злочинну діяльність, скритися від слідства та суду, що може перешкоджати виконанню процесуальних рішень та встановленню істини у справі.  

  В апеляції захисник ОСОБА_3 просить постанову суду скасувати, обрати його підзахисному запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Посилається на те, що при прийнятті рішення про обрання відносно ОСОБА_4 найбільш суворого запобіжного заходу,  суд не взяв до уваги, що ОСОБА_4 є неповнолітнім, до яких такий запобіжний засіб, як взяття під варту, може застосовуватися лише у виняткових випадках, коли це зумовлено тяжкістю злочину. Приймаючи рішення з цього питання, суд, на його думку у порушення вимог ст. 150 КПК України не дослідив такі обставини, як стан здоров’я  неповнолітнього, умови життя та виховання неповнолітнього, його стосунки з батьками, характеризуючи дані з місця його проживання та навчання,  тощо. В порушення вимог ст. 441 КПК України суд не викликав при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу неповнолітньому його батьків.  

  Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку апеляції, думку прокурора, який вважав, що постанова суду повинна бути залишена без зміни, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.  

  Задовольняючи подання слідчого про обрання неповнолітньому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді взяття під варту, суддя, врахувавши, що обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, та з урахуванням даних про його особу, який раніше судимий за вчинення тяжкого злочину, в період іспитового строку знову притягується  до кримінальний відповідальності, мотивовано дійшов висновку, що застосування більш м’якого запобіжного заходу може не забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.  

Вказане рішення суду прийнято відповідно до вимог ст. ст. 148, 150, 155 КПК України з метою запобігти можливості ОСОБА_4 продовжити злочинну діяльність, скритися від слідства та суду, перешкоджати виконанню процесуальних рішень та встановленню істини у справі.  

В матеріалах справи є дані, що про затримання неповнолітнього ОСОБА_4 була повідомлена його мати ОСОБА_5, що відповідає вимогам ст. 434 КПК України.  

В судовому засіданні при розгляді подання слідчого були з’ясовані дані про особу неповнолітнього обвинуваченого, в тому числі про стан його здоров’я, умови життя та виховання.        

  Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що підстав для скасування постанови про обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 у виді взяття під варту немає.  

  Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів  

  У Х В А  Л И Л А:    

  Апеляцію захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову судді Ленінського районного суду м.  Миколаєва від 12 травня 2010року про обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді взяття під варту – без змін.  

    Головуючий  

Судді: