Справа №2- 1885/2010  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

16 квітня 2010 року                         Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:  

головуючої  судді  Шавули В.С.  

при секретарі         Заболотній К.О.  

за участю представника відповідача – ОСОБА_1,  

розглянувши у відкритому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, ?  

ВСТАНОВИВ:  

Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради 27 липня 2009 року звернулось до Ленінського районного суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2  про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію.  

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1, куди підприємство надає теплову енергію. На підставі особового рахунку НОМЕР_1 вони користуються послугами теплопостачання та зобов’язані оплачувати дані послуги щомісячно, проте платежі не проводять.  

Незважаючи на неодноразові повідомлення, добровільно погасити заборгованість відповідачі не бажають, чим заподіюють підприємству матеріальний збиток.  

Позивач вказує, що в даний час вони не мають технічної можливості припинити подачу теплової енергії відповідачам з причини загальної системи центрального опалювання будинку. Проте, платежі, що не поступили, істотно впливають на місцевий бюджет.  

Позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 2391,33 грн., судові витрати покласти на відповідачів.  

Ухвалою суду замінено неналежного відповідача ОСОБА_3 на належного відповідача ОСОБА_2, виключив його із складу співвідповідачів у зв’язку з недієздатністю особи.  

У судове засідання позивач не з’явився. До суду надійшла заява, в якій позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглядати справу без участі його законного представника, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.  

У судовому засіданні представник відповідача за довіреністю – ОСОБА_1, позовні вимоги не визнала, заперечувала проти задоволення позовних вимог та просила суд відмовити у їх задоволенні.  

Відповідно до частини 2 статті 169 ЦПК України, неявка представника в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи.  

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухав представника відповідача, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.  

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_3 – інвалід першої групи загального захворювання (а.с.25).  

Відповідно рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська за № 509 від 13 жовтня 1989 року опікуном над ОСОБА_4 призначено сина - ОСОБА_2, оскільки рішенням народного суду Ленінського району м. Дніпропетровська за № 2-1667 від 11 вересня 1989 року ОСОБА_3 визнано недієздатним (а.с. 23, 24).  

Відповідачі проживають в АДРЕСА_1, де основним квартиронаймачем є ОСОБА_3 (а.с.3).  

Позивачем надаються відповідачам послуги по обігріву квартири та по подачі теплої води. В свою чергу, відповідно до статті 68 Житлового кодексу України наймач зобов’язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.  

Згідно пунктів 10, 33, 35, 40 «Правил надання населенню послуг з водо-теплопостачання і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1497 від 30.12.1997 року, відповідачі зобов’язані своєчасно проводити оплату за спожиті послуги.  

Згідно статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.  

Відповідно до ч.1 ст. 623 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язань  боржником він зобов’язаний відшкодувати заподіяні збитки.  

Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання грошового зобов’язання.  

Натомість згідно наданого розрахунку заборгованості оплата послуг позивача за період з березня 2003 року липень 2008 року в повному обсязі відповідачем не проводилась, у зв’язку з чим виникла заборгованість в розмірі 2391,33 грн. (а.с. 4-5).  

Разом з тим, згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому, суд не вважає причини пропущення позовної давності позивачем поважними. В зв’язку з чим суд, вважає за необхідне розглядати справу в межах позовної давності, а саме з липня 2006 року по липень 2009 року.  

Згідно виписки з протоколу засідання міської постійної комісії з розгляду питань, щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення та постачання гарячої води за № 6/490 від 16 липня 2006 року надано згоду на відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 26).  

07 листопада 2006 року представником власника будинку, представником виконавця послуг з ЦО і ГВП та власником квартири АДРЕСА_1  підписано Акт про відключення квартири від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП (а.с.27) та 12 червня 2007 року ОСОБА_3 видані Технічні умови за № 154/07 на реконструкцію центральної системи опалення житлового будинку по проспекту Петровського, 40 в зв’язку з встановленням автономного джерела тепла в квартирі №11 (а.с.28).  

Таким чином, аналізуючи наявні по справі докази, суд приходить до висновку, що у зв’язку з встановленням відповідачем у квартирі автономного джерела тепла та відключення квартири від внутрішнього будинкових мереж ЦО та ГВП, позовні вимоги комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради не підлягають задоволенню.  

Оскільки рішенням № 12/42 від 04 лютого 2009 року Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради звільнено від сплати судових витрат, суд, вважає за необхідне судові витрати віднести за рахунок держави.  

На підставі викладеного, керуючись ст.68, 64 ЖК України, ст.ст. 526, 625, 623 ЦК України, ст.ст.10, 11, 15, 57-60, 130, 174, 209, 213-218 ЦПК України, суд, ?  

ВИРІШИВ:  

В задоволенні позову Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію –   відмовити   .  

  Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк, по рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання  апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

  Вступна та резолютивна частини рішення оголошені в  судовому засіданні 16 квітня 2010 року.  

Повністю рішення складено 21 квітня 2010 року.  

    Суддя                 В.С. Шавула