Справа № 4с-9/2010
УХВАЛА
з розгляду скарги на дії державного виконавця
06 квітня 2010 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Шавули В.С.
при секретарі Заболотній К.О.,
за участю представника заявника – ОСОБА_1, представника заінтересованої особи – ОСОБА_2, представника заінтересованої особи – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську скаргу ОСОБА_4 на дії державного виконавця Індустріального відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_5, заінтересована особа – ОСОБА_6,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 19 січня 2010 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою на дії державного виконавця Індустріального відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_5
Заявник посилається на те, що рішенням ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2006 року по справі 2-3205/06 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, позовні вимоги було задоволено. Між стягувачем та боржником була досягнута усна домовленість щодо засобу сплати аліментів: частину належно сплачувати грошима, а частину речами та продуктами харчування. З моменту набрання рішенням законної сили, скаржник сумлінно його виконує в добровільному порядку.
Однак, 14 вересня 2009 року отримав постанову про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження від 19 серпня 2009 року,постановлену державним виконавцем Індустріального ВДВС ДМУЮ.
Зазначає, що у встановлений законом строки не отримував постанови про відкриття виконавчого провадження. Про те, що було відкрито виконавче провадження він дізнався тільки отримавши постанову про арешт майна боржника від 19 серпня 2009 року, в зв’язку з чим був позбавлений права оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження.
Також, державний виконавець перед початком примусового виконання рішення не перевірив отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження та здійснення ним дій, спрямованих на добровільне виконання рішення. Не перевірив наявність у скаржника інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, та не надав змоги скаржнику реалізувати своє право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу.
При винесені постанови про арешт майна боржника, державний виконавець не врахував тієї обставини, що вартість майна, на яке накладено арешт, значно перевищує суму заборгованості, яка за розрахунками державного виконавця становить 8035,53 грн., що суперечить нормам законодавства.
Таким чином, вважаючи зазначені дії державного виконавця неправомірними та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, просить суд скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19 серпня 2009 року, постанову державним виконавцем Індустріального ВДВС ДМУЮ при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-3205, виданого 22 листопада 2006 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 аліментів у розмірі ј частини з усіх видів заробітку.
В судовому засіданні представник заявника за довіреністю – ОСОБА_1, доводи скарги підтримала та просила суд їх задовольнити.
В судовому засіданні представник заінтересованої особи за довіреністю – ОСОБА_3, доводи скарги не визнала, в її задоволенні просила відмовити.
В судовому засіданні представник заінтересованої особи за довіреністю – ОСОБА_2, доводи скарги не визнала, просила суд в її задоволені відмовити. В своїх письмових запереченнях зазначила, що 15 лютого 2008 року в Індустріальному ВДВС було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 2-3205 від 22 листопада 2006 року, виданий Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 аліментів в розмірі ј частини з усіх видів заробітку, на утримання сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. Державним виконавцем вживалися заходи щодо виявлення майна та джерела прибутку боржника шляхом направлення відповідних заходів до реєструючи установ, а саме: УДАІ УМВС України в Дніпропетровській області, КП «ДМБТІ», адресного бюро. 07 вересня 2009 року до Індустріального ВДВС ДМУЮ з’явився боржник, після направленого попередження на його адресу, надавши заяву, щодо ознайомлення з заборгованістю по аліментним платежам, згідно відмітки у виконавчому провадженні. В подальшому, боржнику неодноразово надсилались попередження на його адресу, які він проігнорував. Станом на 01 квітня 2010 року за боржником склалася заборгованість по аліментним платежам у розмірі 9605,78 грн.
Суд, вислухавши позицію сторін, дослідивши матеріали виконавчого провадження, оцінивши надані докази, вважає, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до статті 7 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Матеріалами справи встановлено, що 22 листопада 2006 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист за № 2-3205 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 аліментів у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (а.с. 38).
15 лютого 2008 року Індустріальним відділом Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яка була надіслана ОСОБА_4 19 лютого 2008 року та надіслано попередження, згідно якого його повідомили про необхідність явки до Індустріального ВДВС ДМУЮ (а.с. 37, 38).
07 вересня 2009 року ОСОБА_4 звернувся до начальника Індустріального відділу Державної виконавчої служби ДМУЮ з заявою про надання довідки про заборгованість по стягненню аліментів за весь період на користь ОСОБА_6, яку він отримав 14 вересня 2009 року. Заборгованість по аліментам за виконавчим листом № 2-3205 від 22 листопада 2006 року, станом на 01 вересня 2009 року становить 8035,53 грн. (а.с. 6, 46, 47, 48).
Як слідує з Акту державного виконавця від 24 лютого 2009 року у присутності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що боржник знаходиться в лікарні у зв’язку з лікуванням, надала копії чеків та пояснила, що ОСОБА_4 проживає у АДРЕСА_1 разом з матір’ю (а.с.44).
Згідно відповіді на запит за вих.. В-12/385 від 24 лютого 2009 року ОКЗ «Протитуберкульозний диспансер м. Дніпропетровська» з’ясовано, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 знаходився на диспансерному лікуванні з 22 жовтня 2008 року по 13 січня 2009 року. З 14 січня 2009 року по 12 березня 2009 року продовжує лікуватися в амбулаторних умовах (а.с. 45).
На адресу ОСОБА_4 неодноразово надсилались попередження про необхідність сплати аліментів, але вони були ним проігноровані (а.с.49).
Згідно довідки – розрахунку заборгованість по аліментам за виконавчим листом № 2-3205 від 22 листопада 2006 року, станом на 01 квітня 2010 року становить 9605,78 грн. (а.с.64).
Державним виконавцем були надіслані запити для встановлення місця проживання ОСОБА_4 та наявність рухомого та нерухомого майна (а.с. 40,41).
19 серпня 2008 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в порядку статті 55 Закону України «Про виконавче провадження», копії якої за вих.№0319/16705 та № 0319/16706 від 20 серпня 2008 року, направлені сторонам виконавчого провадження та до КП «ДМБТІ» разом з виконавчим документом.
Таким чином, суд вважає неспроможнім посилання ОСОБА_4 на те, що державним виконавцем, в порушення вимог закону, вчасно йому не була направлена копія державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, те, що державний виконавець не перевірив отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження та здійснення ним дій, спрямованих на добровільне виконання рішення, не перевірив наявність у скаржника інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, та не надав змоги скаржнику реалізувати своє право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення виконавчого документу до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом та пред’явлений до виконання до відділу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець в 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа вносить постанову про відкриття виконавчого провадження. При цьому, у відповідності до частини 4 цієї статті, у разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про забезпечення позовних вимог строк для добровільного виконання не встановлюється.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 55 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до інших установ.
При таких встановлених обставинах, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця є відповідними закону, вчинені в межах його повноважень та ним не було допущено порушення прав чи свобод заявника.
На підставі викладеного, керуючись статтею 378 ЦПК України, суд, ?
УХВАЛИВ:
В задоволенні скарги ОСОБА_4 на дії державного виконавця Індустріального відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_5, заінтересована особа – ОСОБА_6 ? відмовити .
Ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена шляхом подачі протягом п’яти днів заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга подасть протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.С. Шавула