АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц -11212006 Головуючий в 1 інстанції - Грищенко В.М.
Категорія - 34/36 Доповідач - Глущенко Н.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2007 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Григорченка Е.І., Прозорової М.Л.
при секретарі - Сидоренко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 доОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, -
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2006 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилалась на те, що вона знаходилась з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, який розірвано 20.12.2002 року. Від шлюбу мають малолітню донькуОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з нею - позивачкою та знаходиться на її утриманні. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.12.2005 року з відповідача стягнено на її -позивачки користь аліменти на утримання доньки в розмірі ¼ частини з усіх видів заробітку (доходів) до повноліття дочки. Відповідач не приймає участі в утриманні та вихованні дочки, не турбується про неї.
Дитина хворіє на атиповий аутизм зі зниженням інтелекту ( тип легкої розумової відсталості) і загальний недорозвиток мови 2 рівня, її визнано інвалідом до 20.11.2006 року, а тому потребує постійного медикаментозного лікування, їй необхідний масаж, голкотерапія, заняття з логопедом для стимулювання розвитку мови і таке інше. На все це необхідні кошти, яких позивачка не має оскільки не працює, так як доглядає за двома неповнолітніми дітьми. Вартість же ліків для доньки на один місяць складає 400 грн., а ще потрібно оплачувати масаж, голкотерапію, заняття з логопедом і таке інше.
За таких обставин позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на доньку в розмірі 500 грн. щомісячно / а. с. 1-2 /.
Позовні вимоги позивачка підтримала в судовому засіданні, а відповідач -заперечував проти позову.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.08.2006
року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
З відповідача на користь позивачки стягнено одноразово додаткові витрати на дитину в розмірі 150 грн. / а с.31 /.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі, оскільки рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим. Судом не встановлені дійсні обставини справи, оскільки її - позивачки вимоги щодо витребування з лікувального закладу довідки про стан здоров'я доньки, потребу її в лікуванні та витрат на це не були задоволені. Крім того, суд не прийняв до уваги і її матеріальне положення /а. с. 34-35 /.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі п.п. 1,3 ст. 309 ЦПК України, з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд виходив з того, що позивачка має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якої є відповідач ОСОБА_2 і яка є інвалідом дитинства (інвалідність встановлена до 20.12.2016 року), що підтверджується висновком ЛКК Дніпропетровської обласної клінічної психіатричної лікарні № 4 від 19.07.2006 року, а тому суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки одноразово додаткових витрат на утримання доньки у розмірі 150 грн. / а. с. 31 /.
Однак, з такими висновками суду погодитись не можна оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи, діючому матеріальному закону, а також зроблені судом по неповно з'ясованим обставинам, що мають значення для справи.
Так, розглядаючи спір по суті та ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції не вирішив клопотання позивачки, яке викладене в позовній заяві / а. с. 2-3 /, щодо витребування відповідних довідок з лікувальних закладів відносно того з яким діагнозом знаходиться на диспансерному обліку дитина та яке лікування вона потребує, що є суттєвим для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі. Дане клопотання було вирішене судом апеляційної інстанції, шляхом отримання відповідної довідки лікувального закладу.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 одружилися 24.12.1999 року / а. с. 4 /, а 20.12.2002 року шлюб було розірвано / а. с. 8 /. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якої є відповідач ОСОБА_2 / а. с. 5 /. Дитина проживає з матір'ю, що підтверджується довідкою КЖЕР № 53 / а с. 6 /.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.12.2006 року зі ОСОБА_2 стягнено на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі % частини всіх видів заробітної плати (доходів) до її повноліття, починаючи з 12.03.2001 року / а. с. 10 /. На виконання рішення суду відповідач щомісячно надсилає позивачці аліменти на утримання доньки в сумі 314,40 грн. / а. с. 25 /.
Згідно висновку ЛКК Дніпропетровської обласної клінічної психіатричної лікарні № 1449 від 19.06.2006 рокуОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, страждає на атипічний аутизм зі зниженням інтелекту (тип легкої розумової відсталості) та загальним недорозвиненням мови 2 рівня, у зв'язку з чим має право на державну соціальну допомогу /а. с. 11/.
Відповідно до довідки Дніпропетровської міської лікарні № 14 від 15.02.2007 року № Ц/55 - ОСОБА_3 знаходиться під наглядом дитячого психіатра лікарні № 14 у
зв'язку з вище зазначеним діагнозом та з 01.08.2006 року визнана інвалідом дитинства до 20.12.2016 року. За станом здоров'я з вересня 2006 року дитина отримує ліки - рисполепт чи нейриспин. Передбачуваний курс лікування 6-12 місяців. Крім того, у грудні 2006 року дитині виписувались глицисед та цинарізін. Подальше лікування дитини прогнозувати важко, оскільки все залежить від динаміки психічного стану дитини / а. с. 74 /.
Таким чином, малолітня ОСОБА_3 за своїм станом здоров'я потребує постійного, тривалого лікування, на що потрібні відповідні кошти, тобто є потреба в додаткових витратах.
Оскільки дитина має вади психічного розвитку, тобто мають місце особливі обставини, то відповідно до вимог ст. 185 СК України - відповідач, який є батьком дитини та з нього стягнені за рішенням суду аліменти на її утримання, зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані її хворобою. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Виходячи з фактичних обставин справи, конкретного захворювання дитини, а також неможливості прогнозування об'єму та витрат на її лікування ( що вбачається з довідки лікарні № 14 від 15.02.2007 року - а. с. 74), та виходячи з того, що позивачка щомісячно отримує на дитину: аліменти від відповідача у розмірі 314 грн. / а. с. 25 /; соціальну допомогу на дитину-інваліда до 16 років, яка з січня 2007 року складає 524,20 грн. / а. с. 72 /, - колегія суддів находить можливим стягнути з відповідача на користь позивачки додаткові витрати на дитину у розмірі 50 грн. щомісячно, задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1 частково. Стягнення зазначеної суми слід проводити з моменту звернення позивачки до суду з даним позовом - з 17.07.2006 року і до 20.12.2016 року, тобто на період визнання дитини інвалідом, або до зміни матеріального становища сторін.
Вирішуючи питання, щодо визначення розміру додаткових витрат на дитину суд приймає до уваги і те, що позивачка, як мати та працездатна особа, теж зобов'язана утримувати неповнолітню доньку.
Рішення ухвалене судом на підставі доказів наданих сторонами, а також витребуваних судом.
Відповідно до вимог ст.ст.79,84,88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивачки понесені нею витрати на правову допомогу у розмірі 160 грн., що підтверджується відповідною довідкою / а. с.15 /.
Крім того, в силу ст.ст.79,80 ЦПК України та ст.3 Декрету Кабміну України "Про державне мито", з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 51 грн.
Таким чином, апеляційна скарга позивачки підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення по справі.
Керуючись ст.ст. 303, 307,309 ЦПК України, колегія суддів ,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2006 року - скасувати.
Стягнути зіОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати у розмірі 50 / п'ятдесяти грн. / грн. щомісячно на утримання доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Стягнення проводити з 17 липня 2006 року до 20 грудня 2016 року або до зміни матеріального становища сторін.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути зіОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 51 грн. та судові витрати на користь ОСОБА_1 у розмірі 160 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.