Справа № 2-80/10  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ  

  28 травня 2010 року Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі:  

головуючої  судді -                         Морозової І.В.  

при секретарі        -                          Коваленко Н.М., Коваленко О.Л., Одьожный Т.В.,  

за участю сторін  -                           ОСОБА_1, ОСОБА_2,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шахтарська цивільну справу  за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ  майна, що є спільною сумісною власністю подружжя,  

В С Т А Н О В И В :  

  ОСОБА_1 звернувся до суду  з  позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, обґрунтувавши позовні вимоги тим, що перебуває у шлюбі з відповідачкою з 04.03.1966 року, неповнолітніх дітей не мають. З осені 2006 року припинили подружні стосунки по причині порушення подружньої вірності  відповідачкою, проживають окремо, збереження шлюбу неможливе, тому  просить шлюб розірвати.  

  ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя,  і просила розділити майно у вигляді жилого будинку і земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, визнавши за нею право власності на Ѕ частку вказаного нерухомого майна. Крім того просила розділити колекцію марок із 30000 штук, виділивши їй в натурі 15000 марок, а також диван, два кресла, кухонний уголок, стіл, дві табуретки, дві кроваті, телевізор «Рейнфорд», відеоплеєр, холодильник «Рейнфорд», мотокультіватор «Моторсіч», бензопилу «Моторсіч», 2 ковра, палас, пожежну мотопомпу, супутникову антену, стягнувши з ОСОБА_1 на її користь вартість її долі 12600 грн.    

    В судовому засіданні сторони підтримали свої позовні вимоги, зустрічні позовні вимоги щодо розірвання шлюбу ОСОБА_2 визнала, а ОСОБА_1 щодо поділу майна визнав частково.  

Позивач-відповідач ОСОБА_1 пояснив суду, що протягом тривалого часу подружні стосунки між ним і відповідачкою-позивачкою припинені. Зберегти їх подружні стосунки і сім*ю неможливо. Не заперечує проти поділу і визначеного відповідачкою-позивачкою способу поділу будинку та земельної ділянки. Також не заперечує проти поділу майна у вигляді дивана, двох кресел, кухонного уголка, двох кроватей, телевізора, однак просить розділити вказане майно в натурі, залишивши йому диван і телевізор. Щодо іншого майна, вказаного ОСОБА_2, то цього майна у нього, а також в будинку, де він мешкає, немає, пояснив що ОСОБА_2 забрала вказане майно близько 3 років тому, коли пішла від нього.  

    Відповідачка-позивачка ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що проживала з ОСОБА_1 в спірному будинку до 02.11.2006 року, а після сварки на грунті пияцтва ОСОБА_1 мешкає в квартирі сина. Речей, перелічених нею в позовній заяві, вона не забирала, вказане майно переховує ОСОБА_1 Просить стягнути на її користь з ОСОБА_1 половину вартості вказаних нею предметів побуту, оскільки в зв*язку з відсутністю власного житла не має можливості зберігати це майно.  

  Свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що їй відомо, що подружжя ОСОБА_1 з 2006 року мешкають окремо. ОСОБА_1 колекціонує марки, пропонував їй обмінятись марками у січні 2009 року. Альбоми з марками зберігав у сейфі, останній раз вона бачила їх, коли ОСОБА_1 мешкали разом.  

  Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що останній раз була в будинку у подружжя ОСОБА_1 близько 5 років тому, тоді ж бачила колекцію марок. Зі слів ОСОБА_2 їй відомо, що та не забирала з дому речі і предмети побуту, в тому числі і колекцію марок, коли стала проживати окремо від ОСОБА_1  У серпні 2009 року бачила, як ОСОБА_1 ніс якісь речі у мішку, на її запитання відповів, що це альбоми з фотографіями.  

  Свідок ОСОБА_6 пояснила, що її донька є дружиною сина сторін по справі. Кілька років тому ОСОБА_2 стала проживати в квартирі сина. Вона допомагала їй перенести речі з дому, де залишився жити ОСОБА_1, – посуд, одяг. Інших речей в її присутності ОСОБА_2  з дому не забирала, а вона після цього в будинку не була.  

    Судом фактично встановлено, що сторони з 04.03.1966 року перебувають у шлюбі, зареєстрованому Контарнською сільською радою м. Шахтарськ Донецької (актовий запис № 13). Шлюбні відносини між сторонами припинені з осені 2006 року, сторони не ведуть спільне господарство, позивач-відповідач наполягає на розірванні шлюбу, їх подальше спільне проживання та збереження сім*ї неможливе, збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам. Відповідачка-позивачка не заперечує проти розірвання шлюбу.              

Відповідно до ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.  

    Судом встановлено саме такі обставини, а тому позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу необхідно задовольнити. Стягнути при реєстрації розірвання шлюбу в органі РАГСу держмито на користь держави у розмірі 0,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян з кожної сторони.  

На підставі договору купівлі-продажу від 16.05.1990 року, укладеного в період шлюбу між сторонами, ОСОБА_1 належить жилий будинок з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1.  

Згідно зі ст.60 Сімейного Кодексу  України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з  поважної причини самостійного заробітку. Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя.  

В судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_1 визнав позовні вимоги щодо визнання за ОСОБА_2 права власності на Ѕ частку вказаного будинку. Таким чином зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині підлягають задоволенню.  

Сторонами не надано суду доказів щодо наявності у власності будь-кого з них земельних ділянок, у тому числі і ділянки, на якій розташовано будинок. Згідно з довідкою Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» відсутня інформація про наявність земельних ділянок, зареєстрованих на ОСОБА_1  З вказаних підстав вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на частку земельної ділянки не підлягають задоволенню.  

Частиною 1 ст. 70 СК України визначено, що при поділі майна, яке є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.  

Позивачем-відповідачем ОСОБА_1 визнані позовні вимоги ОСОБА_2 щодо поділу предметів побуту: дивана, двох кресел, кухонного уголка, стола, двох табуреток, двох кроватей, телевізора «Рейнфорд», які ОСОБА_2 оцінила у 4800 грн. При цьому він просив виділити йому в натурі диван та телевізор, вартість яких не перевищує Ѕ частки вартості вказаних речей.  

Статтею 71 СК України визначено, що майно, яке є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки в праві спільної сумісної власності на майно припускається лише за його згоди, крім випадків, передбачених ЦК України, та можливо лише за умови попереднього внесення іншим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.  

Вказані умови (згода сторони та внесення грошей на депозит) відсутні, в зв*язку з чим вимоги відповідачки-позивачки ОСОБА_2 про присудження їй грошової компенсації не можуть бути задоволені і майно - диван, два кресла, кухонній уголок, стол, дві табуретки, дві кроваті, телевізор «Рейнфорд» підлягають поділу в натурі шляхом виділення ОСОБА_2 двох кресел, кухонного уголка, стола, двох табуреток, двох кроватей, а ОСОБА_1 - дивана і телевізора «Рейнфорд».  

Що стосується поділу іншого майна, вказаного відповідачкою-позивачкою - відеоплеєра, холодильника «Рейнфорд», мотокультіватора «Моторсіч», бензопили «Моторсіч», 2 коврів, паласу, пожежної мотопомпи, супутникової антени та колекції марок, то суд виходить з наступного.  

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, у тому числі і склад майна, яке підлягає поділу.  

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.  

  Відповідачкою-позивачкою ОСОБА_2 не надано суду жодних доказів наявності вказаного нею майна, як і місця його знаходження. Свідки по справі підтвердили, що бачили деякі з перелічених ОСОБА_2 предметів у подружжя кілька років тому, однак докази того, що вказане майно існує на час розгляду справи, відсутні. За вказаних обставини у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у цій частині суд вважає за необхідне відмовити.  

  Статтею 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені удові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.  

  При зверненні до суду ОСОБА_1 були сплачені судові витрати на суму 38,75 грн. (31,25 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 7,50 грн. – судовий збір). Його позов задовольняється в повному обсязі, тому вказана сума повинна бути стягнута з ОСОБА_2 на його користь.  

  ОСОБА_2 при зверненні до суду сплачені витрати на суму 171 грн. (120 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 51 грн. – судовий збір). Її позовні вимоги задовольняються частково, тому стягненню з ОСОБА_1 на її користь підлягає сума 85,50 грн.  

  Сума, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на 46,75 грн. перевищує суму, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2, тому саме вказана сума підлягає стягненню з ОСОБА_1  

Керуючись ст. 60, 69, 71,     105, 110, 112  Сімейного Кодексу України, ст.ст. 369, 372 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 208, 209, 212, 213-215 ЦПК України, суд  

ВИРІШИВ:  

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити у повному обсязі.  

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований 04 березня 1966 року Контарнською сільською радою м. Шахтарськ Донецької області, актовий запис № 13.  

Стягнути при реєстрації розірвання шлюбу в органі РАГСу держмито на користь держави у розмірі по 0,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян -  8 гривень 50 коп. з  ОСОБА_1 і ОСОБА_2.  

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ  майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, задовольнити  частково.  

Провести розділ спільного сумісного майна  ОСОБА_2 і ОСОБА_1        

Визнати за  ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку жилого будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1.  

  Виділити ОСОБА_2 два кресла, кухонний уголок, стол, дві табуретки, дві кроваті, а ОСОБА_1 виділити диван і телевізор «Рейнфорд».  

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.  

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 46 (сорок шість) грн. 75 коп.  

Повний текст рішення виготовлений 31 травня 2010 року.  

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області шляхом внесення апеляції через  суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.  

  Суддя                     І.В.Морозова