№2-318/2007 p.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.01.2007 р. м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: судді Мазур B.C., при секретарі Лепетченко Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації до видавництва «Іскра» в особі засновників ТОВ «Погляд-Прес» та журналіста ОСОБА_2 -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів -видавництва газети «Іскра» ТОВ «Погляд-Прес» та ОСОБА_2 в якій просить зобов'язати видавництво через газету "Іскра" спростувати відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію Позивача, які викладені у статті „ІНФОРМАЦІЯ_1» від 12.10.06р. в номері НОМЕР_1 газети "Іскра" тиражем 15 000 екземплярів та стягнути з відповідачів на його користь заподіяну моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
Позивач вважає, що викладена, у статті „ІНФОРМАЦІЯ_1» від 12.10.06р. в номері НОМЕР_1 газети "Іскра", інформація є наклепницькою, неправдивою й такою, що не відповідає дійсності та містить у собі вирази, спрямовані на приниження честі, гідності та ділової репутації Позивача.
В судовому засіданні позивач заявлені доводи підтримав.
Представник видавництва газети «Іскра» ТОВ «Погляд-Прес» та автор статті ОСОБА_2в судове засідання не з'явились, хоча про день та час слухання справи були завчасно повідомлені. Останній раз через оголошення до газети "Запорізька Правда " від 26.12.2006 року
Дослідивши матеріали справи та вислухавши представника позивачки, суд, вважає, що позов підлягає задовільненню з наступних підстав:
В судовому засіданні встановлено, що у щотиждневнику «Іскра» (засновником та видавником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «Погляд-Прес») від 12.10.06р. НОМЕР_1 було надруковано статтю «ІНФОРМАЦІЯ_1». Стаття розміщена на 3 полосі газети та підписана журналістом газети «Іскра» ОСОБА_2.
Зазначені правовідносини регламентуються статтею 34 Конституції України, згідно до якої кожному гарантується право на свободу думки і слова, на
2
вільне вираження своїх поглядів і переконання. В порядку частини 3 цієї статті здійснення цього права може бути обмежене законом для захисту репутації або прав інших людей.
Згідно до статті 2 ЗУ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16.11.92р., № 2782-ХП, гарантується свобода слова і вільне вираження у друкованій формі своїх поглядів і переконань, що означає право кожного громадянина використовувати та поширювати будь-яку відкриту за режимом доступу інформацію за допомогою друкованих засобів інформації.
Під інформацією, згідно до ЗУ «Про інформацію» слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
При цьому приписами статті З ЗУ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16.11.92р., № 2782-ХИ передбачено, що забороняється використання друкованих засобів масової інформації для втручання в особисте життя громадян, посягання на їх честь і гідність.
Стаття починається з висловів „ІНФОРМАЦІЯ_4.».
3 перших строк статті автор вказує на злочинний характер дій позивача, звинувачуючи його у створенні організованої кримінальної групи та використанні бюджетних коштів з корисливою метою. Зазначені дії згідно до діючого законодавства підпадають під дію кримінального кодексу України. Таким чином, викладений матеріал не можна сприймати як оціночні судження, оскільки згідно до положень статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Зазначена стаття програмує читача на сприйняття матеріалу з негативної точки зору при цьому автор наводить інформацію, яка не відповідає дійсності та за своєю суттю є образливою та наклепницькою.
Згідно до частини 3 статті 277 ЦК України негативна інформація, що розповсюджується про особу, є недостовірною. Докази підставності даних викладених у статті відповідачі суду не надали.
Відповідач образив Позивача як особистість, що має право на повагу до себе, на сприйняття особистих цінностей та усвідомлення значимості себе як особи, що згідно до статті 3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю.
Розповсюдження наклепницької та негативної інформації про Позивача сприяло формуванню негативної думки щодо дій та особистості Позивача у суспільстві та безпосередньо у сфері службової діяльності, з точки зору додержання законів, служіння народу як службової особи та додержання
3
загальновизнаних правил та принципів людської моралі, що, в свою чергу, підірвало ділову репутацію Позивача.
Крім того, Відповідач у статті безпосередньо вказує на обставини особистого зв'язку гр. ОСОБА_1 з ОСОБА_3
Згідно до статті 301 ЦК України фізична особа має право на особисте життя. Вона сама визначає своє особисте життя та має право на збереження у таємниці обставин свого життя.
Приписами частини 3 статті 34 Конституції України передбачено обмеження інформаційного права з метою охорони репутації особи, що в свою чергу відповідає нормі частини 2 статті 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства. А тому захист репутації визнається легітимною метою для обмеження реалізації права вільно поширювати інформацію і ідеї. Частиною 2 статті 47-1 ЗУ „Про інформацію" визначено, що на висловлювання, які носять характер образи, або наклепу, не розповсюджується правило щодо їх непідсудності.
Оцінюючи доводи відповідачів щодо меж свободи висловлювань взагалі, суд виходить з наступного. Відповідно до статті 5 ЗУ «Про інформацію» одним з принципів інформаційних відносин є об'єктивність інформації. Реалізація зазначеного принципу стосовно оціночних суджень має мати наслідком їх обґрунтованість, тобто, використання для оцінки об'єктивних і перевірених фактів.
Звільнення від відповідальності не поширюється на безпідставну критику з елементами образи .
Доказів незаперечності оцінених журналістом у спірній справі фактів відповідачі суду не надали, через що суд не вважає їх дії добросовісними і такими, що відповідають статті 5 ЗУ «Про інформацію».
Обмеження інформаційного права з метою охорони репутації визнається частиною 3 статті 34 Конституції України , норми якої є нормами прямої дії. Зазначена норма відповідає частині 2 статті 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, згідно до якої захист репутації визнається легітимною метою для обмеження реалізації права вільно поширювати інформацію і ідеї. Частиною 2 статті 47-1 ЗУ „Про інформацію" визначено, що на висловлювання, які носять характер образи, або наклепу, не розповсюджується правило щодо їх непідсудності. А згідно до частини 3 статті 277 ЦК України негативна інформація, що розповсюджується про особу, є недостовірною.
Крім того, розповсюдження інформації про Позивача, яка не відповідає дійсності та за своєю суттю є образливою та наклепницькою спричинило моральні та фізичні страждання, що викликані приниженням честі, гідності та ділової репутації Позивача в очах своїх близьких та спів службовців.
Позивач надав суду докази погіршення його фізичного стану.
Поширення брутальної інформації призвели до втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від Позивачки додаткових зусиль для організації свого життя. Після публікації принизливої статті Позивач відчуває безпосередньо напругу та недовіру в сфері своєї службової діяльності. Крім
4
того, Позивач, як представник влади, який наділений повноваженнями щодо представлення інтересів громадян та держави, переживає глибоку емоційну депресію не тільки відносно свого соціального положення в суспільстві, але й як службова особа, дії якої були брутально обмовлені та висвітлені як кримінально карані необмеженому колу читачів.
Згідно до статті 280 ЦК України передбачено право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої використанням та поширенням недостовірної інформації.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.
Керуючись ч. 2 ст. 10 Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ст. З, 32, 34 Конституції України, ст.. 23, 270, 275, 277, 280, 297, 299, 301, 1167 ЦК України, ст. 5, 47-1 ЗУ "Про інформацію", ст. 1, 3, 5, 15, 209, 212,218 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити .
Визнати наступні фрагменти статті «ІНФОРМАЦІЯ_1»:
„...ІНФОРМАЦІЯ_2»;
„...ІНФОРМАЦІЯ_2».
5
«...ІНФОРМАЦІЯ_3»,
безпідставними та образливими, такими що принижують честь, гідність та ділову репутацію Позивача.
Спростувати Відповідачу 1 наведену вище інформацію в найближчому запланованому випуску газети "Іскра", тим самим шрифтом з розміщенням під заголовком "Спростування" такого ж кольору і на тому самому місці першої та третьої сторінки газети.
Стягнути з видавництва "Іскра" в особі засновників ТОВ "Погляд-Прес" АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) моральну шкоду у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн. Стягнути з автора статті ОСОБА_2АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) моральну шкоду у розмірі 3 000 (три тисячі) грн.
Стягнути з видавництва "Іскра" в особі засновників ТОВ "Погляд-Прес" АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) судові витрати у сумі 355 (триста п'ятдесят п"ять) грн. Стягнути з ОСОБА_2АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) судові витрати у сумі 160 (сто шістдесят) грн.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження , через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, з одночасним направленням копії апеляційної скарги до апеляційного суду Запорізької області.