ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

29 квітня 2010 р.                                       м. Вінниці                    Справа № 2-а-1796/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання:   Балан Марині Анатоліївні  

за участю представників сторін:

позивача      :   Коломієць Ірини Михайлівни

відповідача :   не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державної податкової інспекції у м. Вінниці   

до:   Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2  

про: про стягнення заборгованості по штрафним (фінансовим) санкціям за порушення податкового законодавства

ВСТАНОВИВ :

31 березня 2010 року Державна податкова інспекція у м. Вінниці (ДПІ у м. Вінниці) звернулась в суд з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (СПД ОСОБА_2) про стягнення заборгованості по штрафним (фінансовим) санкціям застосованих рішеннями №0008012340 від 08 липня 2009 року в розмірі 340 грн та №0008022340 від 08 липня 2009 року в розмірі 23856 грн 60 коп.

Зазначали, що за результатом проведеної перевірки щодо дотримання СПД ОСОБА_2 порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій встановлено порушення відповідачем пункту 9 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (Закон №265) та пункту 2.6 статті 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Правлінням Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320 (Положення №637), а відтак податковим органом прийнято рішення від 08 липня 2009 року №0008012340 про застосування до нього штрафної санкції в сумі 340 грн та №0008022340 про застосування санкції у сумі 23856 грн 60 коп.

Тобто, загальна сума заборгованості СПД ОСОБА_2 перед Державним бюджетом України по фінансових санкцій склала 24196 грн 60 коп.

Посилаючись на те, що вказана сума СПД ОСОБА_2 в добровільному порядку не сплачена, а також те, що для належного виконання обов’язків, будучи державним органом та виконуючи завдання держави, податкова служба має право на захист інтересів держави щодо погашення існуючої заборгованості в органах судової влади, - просили стягнути з відповідача заборгованість по штрафним (фінансовим) санкціям в розмірі 24196 грн 60 коп. в судовому порядку.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2010 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.

28 квітня 2010 року через канцелярію суду за вхідним №8747 відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення адміністративної справи за позовом СПД ОСОБА_2 до ДПІ у м. Вінниці про скасування рішення про застосування штрафної (фінансової) санкції від 08 липня 2009 року №0008022340 в розмірі 23856 грн 60 коп., яка знаходиться в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду.

Оскільки, відповідачем не оскаржено рішення про застосування штрафних санкцій від        08 липня 2009 року №0008012340 на суму 340 грн, то воно підлягало подальшому розгляду.

Тому, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року справу №2-а-1410/10/0270 роз’єднано в два провадження, а саме:

адміністративна справа №2-а-1410/10/0270 за позовом Державної податкової інспекції у м. Вінниці до Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по штрафній (фінансовій) санкції застосованої рішенням №0008022340 від 08 липня 2009 року в розмірі 23856 грн 60 коп.;

адміністративна справа №2-а-1796/10/0270 за позовом  Державної податкової інспекції у м. Вінниці до Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по штрафній (фінансовій) санкції застосованої рішенням №0008012340 на суму 340 грн.

Відповідач в судове засідання не з’явився, проте у поданому до суду клопотанні про зупинення провадження у справі просив судове засідання призначене на 29 квітня 2010 року провести без його участі.

Враховуючи таку заяву СПД ОСОБА_2 та не заперечення з цього приводу представника позивача, суд ухвалив провести судове засідання у його відсутність.  

В судовому засіданні представник ДПІ у м. Вінниці – головний державний податковий інспектор відділу супроводження справ у судах та взаємодії зі структурними підрозділами юридичного управління І.М.Коломієць (довіреність на а.с. 14) позовні вимоги підтримала повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу докази.

Суд заслухав пояснення представника позивача, повно, всебічно, об’єктивно дослідив матеріали справи та надав їм юридичну оцінку.

Так, суд встановив, що СПД ОСОБА_2 взятий на облік як платник податків в Державній податковій інспекції у м. Вінниці.

12 червня 2009 року на підставі направлень Державної податкової адміністрації у Вінницькій області від 08 червня 2009 року №902270, №902268 працівниками ДПА у Вінницькій області, а саме, головними державними податковими ревізорами-інспекторами Кухарчуком О.О. та Чесноковим Г.В. проведена перевірка господарської одиниці – магазин, який розташований по АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_2, щодо дотримання ним порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

Перевірку проведено з відома і в присутності товарознавця магазину ОСОБА_5           

За результатами проведеної перевірки складено акт від 12 червня 2009 року                          №816/02/32/23/НОМЕР_1, у якому встановлено порушення відповідачем пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не забезпечено зберігання в книзі обліку розрахункових операцій (КОРО) фіскальних звітних чеків (Z-звітів). В книзі обліку розрахункових операцій відсутній Z-звіт №1107 за робочий день 09 червня 2009 року (а.с. 7-8).

В своїх поясненнях товарознавець магазину, який належить СПД ОСОБА_2, ОСОБА_5 зазначила, що про відсутність в книзі обліку розрахункових операцій фіскального звітного чека №1107 за 09 червня 2009 рік жодних пояснень надати не може, оскільки в той день була не її зміна (а.с. 9).

Один примірник акта підписано та вручено товарознавцю ОСОБА_5 12 червня 2009 року (а.с. 8 на звороті).

Таким чином,  08 липня 2009 року податковим органом прийнято рішення №0008012340, яким до СПД ОСОБА_2 застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 340 грн відповідно до здійсненого розрахунку (а.с. 6 на звороті).

Дане рішення цього ж дня отримане відповідачем, про що свідчить його підпис на корінці рішення (а.с. 6). Вказана у ньому сума в установленому законом порядку не сплачена, саме рішення ні в адміністративному, ні судовому порядку СПД ОСОБА_2 не оскаржено.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до статті 15 Закону №265 та пункту 3.1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2008 року №355, контроль за здійсненням суб’єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій здійснюють органи державної податкової служби шляхом проведення відповідно до щомісячних планів податкового органу планових перевірок та позапланових перевірок у випадках, передбачених законодавством, на підставі рішення керівника органу державної податкової служби.

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надані послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані щоденно  друкувати  на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням  автоматів з  продажу  товарів  (послуг)  фіскальні звітні   чеки  і  забезпечувати  їх  зберігання  в  книгах  обліку розрахункових операцій.

Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327 (Порядок).

Згідно з пунктом 1.3 розділу І Порядку, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

В цьому ж пункті визначено, що акт – це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання.

На підставі виявлених та викладених в акті перевірки порушень, податковим органом застосовуються до суб’єкта підприємницької діяльності штрафні санкції в порядку та розмірах, передбачених чинним законодавством України.

Зокрема, керуючись пунктом 11 статті 11 Закону України від 04 грудня 1990 року  №509 «Про державну податкову службу України», згідно з яким, органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, та відповідно до статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за виявлені порушення до суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), відповідні органи державної податкової служби України приймають рішення про застосування фінансових санкцій.

Сума зазначеної фінансової санкції, підлягає перерахуванню суб’єктом підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування такої санкції (ст. 25 Закону №265).

За своєю суттю штрафна санкція, застосована ДПІ у м. Вінниці до відповідача за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідає визначенню адміністративно-господарської санкції, даному в статті 238 Господарського кодексу України (ГК України).

Згідно із статтею 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Стаття 239 ГК України у якості однієї із адміністративно-господарських санкцій визначає адміністративно-господарський штраф.

Статтею 241 ГК України визначено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб’єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб’єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.

Штрафи, що передбачені статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», є заходами майнового характеру, які спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, що застосовуються органами державної податкової служби за порушення порядку проведення розрахункових операцій в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тобто підпадають під законодавче визначення адміністративно-господарських санкцій та є такими за своєю юридичною суттю.

При цьому слід зазначити, що Державна податкова інспекція, відповідно до Закону України «Про державну податкову службу України», є органом державної податкової служби і суб’єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, що тягне за собою розгляд цього спору за правилами Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до положень пункту 4 частин першої статті 17.

Так, згідно з пунктом 6 частини першої статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об’єднаних державних податкових інспекцій належить виконання таких функцій, як, зокрема, забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами.  

          Пункт 11 цієї статті передбачає, що органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними та такими угодами, а в інших випадках – коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

У наведеній нормі концентрована чітко визначена законом правова підстава можливості звернення з позовом, що відповідає частині четвертій статті 50 КАС України, відповідно до якої громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

В таких адміністративних справах за зверненням суб’єкта владних повноважень з позовом до фізичної чи юридичної особи у випадках, визначених законом, адміністративний суд надає упереджувальний захист правам, свободам та інтересам особи. При цьому, щоб не допустити зловживань суб’єкта владних повноважень та можливих порушень прав, свобод чи інтересів, Конституцією та законами України встановлено судовий контроль за вжиттям таких заходів. Адміністративний суд у зазначених справах, згідно з частиною першою статті 2 КАС України, перевіряє, зокрема, чи не буде порушено (у тому числі безпідставно обмежено) права, свободи та інтереси осіб у разі задоволення адміністративного позову суб’єкта владних повноважень.

В даному позові ДПІ у м. Вінниці заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми штрафної (фінансової) санкції. При цьому, у межах заявленого позову правомірність прийнятого рішення про її застосування судом не досліджується, оскільки такі дії свідчили б про вихід за межі позовних вимог.

Судом встановлено, що СПД ОСОБА_2 не сплатив суму фінансової санкції в розмірі 340 грн.

Оскільки заборгованість зі сплати штрафних санкцій за порушення в сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій не є узгодженою сумою податкового зобов’язання, то відповідно на неї не поширюються норми Закону України від 21 грудня 2000 року №2181 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо узгодження боргу.

Слід також зазначити, що на заборгованість по фінансовим санкціям, яка є предметом спору, не поширюються норми Закону №2181 і стосовно надіслання податкових вимог (ст. 6), відтак, податковою інспекцією не вживаються заходи по погашенню заборгованості по штрафній санкції, права виникнення податкової застави (ст. 8), адміністративного арешту активів (ст. 9), продажу активів, що перебувають у податкові заставі (ст. 10) тощо.

Вказана ситуація має місце у зв’язку з тим, що перераховані процедури стосуються виключно податкового боргу та узгодженої суми податкового зобов’язання, а санкції, нараховані за порушення Закону №265, не є податковим зобов’язанням у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За таких обставин, та враховуючи, що заборгованість СПД ОСОБА_2 в добровільному порядку не сплачена, що тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України та суттєво порушує інтереси держави, то вказана заборгованість підлягає стягненню лише в судовому порядку.

Відповідно до статей 11, 86, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи те, що вимоги ДПІ у м. Вінниці є обґрунтованими, заявленими в межах наданих законом повноважень, відповідають дійсним обставинам, знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, оскільки рішення про застосування штрафної (фінансової) санкції в установленому законом порядку не оскаржено, на час вирішення справи, докази про сплату СПД ОСОБА_2 заборгованості по фінансовій санкції відсутні, суд доходить висновку про доцільність задоволення позову.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача – суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статями 8-12, 17, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 186, 255  КАС України, суд  

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2             (АДРЕСА_1, 21000, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) до держбюджету бюджету: р/р 31113104700002, код платежу 3021080901, ГУ ДКУ у Вінницькій області 34701167, МФО 802015, заборгованість по сплаті штрафної (фінансової) санкції в розмірі 340 грн (триста сорок гривень).

Відповідно до статті 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється  з  дня  отримання  нею  копії  постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено:   30.04.10  

Суддя          Чудак Олеся Миколаївна

29.04.2010