Копія
Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 травня 2010 року Справа № 2а-763/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П. при секретарі Колтуновій А.Ю.,
за участю представників:
- позивач –Гросул Ю.О., Галушко С.І.,
- відповідач –Максимчук О.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградпаливо»(надалі - позивач) до державної податкової інспекції у м. Кіровограді (надалі - відповідач) про визнання нечинним та протиправним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про визнання нечинним та протиправним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006292320 від 18.12.2009р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в результаті проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.95р. №265/95-ВР (надалі –Закон про РРО), а саме: порушення встановленого законодавством порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.
На підставі акту перевірки винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006292320 від 18.12.2009р., яким позивачу нарахована штрафна санкція в розмірі 854747,36 грн.
Позивач зазначає, що облік товарних запасів здійснюється ним у відповідності до вимог Закону про РРО, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуск та облік нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв’язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. №281/171/578/155.
При цьому позивач зазначає, що недопуск посадових осіб відповідача до зняття фактичних залишків нафтопродуктів не може свідчити про відсутність обліку товарних запасів за місцем їх реалізації оскільки, вимога про зняття фактичних залишків, це фактично є інвентаризацією, а відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Інструкції про інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Мінфіну України від 11.08.94р. №69, інвентаризації проводяться робочими комісіями створюваними наказом керівника підприємства, який також визначає періодичність таких інвентаризацій. Оскільки до інвентаризаційних описів включаються дані про фактичні залишки майна, то значення термінів «інвентаризація»і «фактичні залишки»є тотожними, отже проведення інвентаризації на підприємстві ніяким чином не може бути пов’язано з порядком застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Представники позивача в судовому засіданні просили позов задовольнити з підстав зазначених в позові та додаткових поясненнях долучених до матеріалів справи.
Відповідач надав письмові заперечення на позов, якими вимоги не визнаються повністю з тих підстав, що оскільки перевіряючих не було допущено до зняття фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів під час перевірки, вказані дії свідчать про відсутність обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, що є порушення вимог п. 12 ст. 3 Закону про РРО та підставою для застосування штрафних санкцій передбачених ст. 21 вказаного Закону.
В судовому засіданні 25.05.2010 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 30.05.2010р.
Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
ВСТАНОВИВ:
На підставі направлення на перевірку №916 від 17.11.2009р. (а.с. 15) 25.11.2009 р. працівниками ДПА у Кіровоградській області була проведена перевірка АЗС №8 по пр-ту Промисловому, 23б в м. Кіровограді де позивачем здійснюється підприємницька діяльність.
Перевіркою встановлені порушення п. 12 ст. 3 Закону про РРО.
За результатами перевірки 25.11.2009р. складено Акт (довідка) перевірки за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій (а.с. 11-14).
Зі змісту акту перевірки, а саме п. 2.2.14. вбачається, що перевіркою встановлено порушення встановленого порядку обліку паливно-мастильних матеріалів за місцем їх реалізації, а саме виявлено невідповідність кількості ПММ між даними обліку та фактичними залишками. За даними обліку на момент перевірки кількість ПММ складає: ДП-19578,9 л на суму 118452,34 грн.; А-80 –17656,89 л на суму 112121,25 грн.; А-92 –10812,62 л на суму 71157,08 грн.; А-95 –17211,37 л на суму 125643 грн.
Вартість пального на момент перевірки за 1 літр: ДП –6,05 грн.; А-80 –6,35 грн.; А-92 –6,90 грн.; А-95 –7,30 грн.
На момент перевірки фактичний залишок паливно-мастильних матеріалів складає 0 літрів (не допущено працівників ДПА в області до зняття фактичних залишків). Таким чином, розбіжність між даними обліку та фактичними залишками ПММ складає 427373,68 грн.
18.12.2009р. відповідачем на підставі акту було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006292320 (а.с. 16), яким до позивача за порушення п. 12 ст. 3 та на підставі ст. 21 Закону про РРО застосована фінансова санкція в розмірі –854747,36 грн. (427373,68 грн. х 2 = 854747,36).
Суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Позивач є юридичною особою за законодавством України, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 26.02.2009р. (а.с. 30).
Згідно довідки з ЄДРПОУ №015046 (а.с. 31) одним з видів діяльності позивача за КВЕД є роздрібна торгівля пальним.
Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Згідно ст. 6 Закону про РРО облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв’язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. №281/171/578/155 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуск та облік нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (надалі - Інструкція).
Зокрема розділом 1 вказаної Інструкції передбачено, що ця Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).
Таким чином, позивач здійснюючи діяльність з роздрібної торгівлі пальним зобов’язаний застосовувати у своїй діяльності положення вказаної Інструкції.
Нормами вказаної Інструкції встановлено, що облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами за готівку.
Відпуск нафтопродуктів за готівку, талони, платіжними картками відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП. Відпуск нафтопродуктів за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем, та відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП.
Обсяг реалізації нафтопродукту, що фіксується лічильником сумарного обліку паливно-роздавальних колонок за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касового апарата за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу. При цьому розбіжність за добу між показами лічильника сумарного обліку і даними звітних документів касового апарата не повинна перевищувати 0,1 % від об'єму відпущеного пального.
Для вимірювань об'єму нафтопродуктів на АЗС використовуються паливно-роздавальні колонки, що мають відлікові пристрої для індикації ціни, об'єму та вартості виданої дози.
Об'єм нафтопродукту під час його відпуску власникам автомобільного транспорту вимірюється у режимах дистанційного і місцевого керування паливно-роздавальними колонками.
Кількісний облік нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС № 17-НП, який складається у двох примірниках.
Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.
На підставі товарно-транспортних накладних та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.
Матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП, у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.
З метою посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП.
Фактичні залишки нафтопродуктів в резервуарах визначаються за результатами вимірювання та також відображаються у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП. Облік реалізації за готівку нафтопродуктів, за певний проміжок часу ведеться через реєстратор розрахункових операцій, в тому числі враховується відпуск нафтопродуктів на АЗС за талонами, платіжними картками, відомостями.
Таким чином, суд приходить до висновку, що фактичні залишки нафтопродуктів на АЗС мають відповідати обліковим залишкам надходження нафтопродуктів за певний проміжок часу, що підтверджені відповідними документами (ТТН), змінного звіту АЗС за формою № 17-НП, за вирахуванням кількості відпущених нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників паливно-роздавальних колонок. Обсяг реалізації нафтопродуктів, що фіксується лічильником сумарного обліку паливно-роздавальних колонок за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касових апаратів за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу.
Отже, висновок про неналежний облік товарних запасів на АЗС можливий у разі якщо перевіркою встановлено, що на АЗС не зберігається (відсутній) другий примірник змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.
Позивачем з посиланням на відповідні письмові докази, які долучені до матеріалів справи доведено, що ним виконуються вимоги Інструкції, в т.ч. і щодо обліку реалізації нафтопродуктів, а саме на АЗС зберігаються змінні звіти, в т.ч. і звіти складні напередодні та в день перевірки (а.с. 57, 59).
При цьому відповідачем не наведено фактів порушень при складанні змінних звітів, або внесення в них недостовірних даних.
В даному випадку відповідачем висновок про неналежний облік товарних запасів на АЗС здійснено лише на тій підставі, що перевіряючих не було допущено до зняття фактичних залишків, а тому, на думку відповідача не допуск до огляду перевіряємих приміщень розцінюється як відсутність в них товарно-матеріальних цінностей.
Разом з тим, відповідачем не наведено посилань на нормативні документи, які надавали б право посадовим особам податкового органу робити вказані висновки, тим більше, що вказані висновки суперечать фактичним обставинам справи, оскільки, в даному випадку відсутність паливно-мастильних матеріалів з об’єктивних причин зумовлює відсутність реалізації нафтопродуктів, тобто припинення здійснення роздрібної торгівлі на АЗС.
Відповідачем доказів припинення здійснення торгівлі на АЗС №8 через відсутність паливно-мастильних матеріалів не надано.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд приходить до висновку, що в разі недопущення посадових осіб відповідача до зняття фактичних залишків ПММ під час перевірки, посадові особи відповідача наділені повноваженнями застосовувати інші заходи впливу до суб’єктів господарювання, зокрема передбачені п. 15 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.90р. №509-XII. Органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій або при проведенні адміністративного арешту активів - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться перевірка, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас, касових приміщень, складів та архівів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, в ході судового розгляду справи не знайшов підтвердження факт порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону про РРО, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 159 - 163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати нечинним та протиправним рішення № 0006292320 від 18.12.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Присудити позивачеві з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 26.05.2010р.
Суддя –підпис.
З оригіналом згідно:
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Пасічник Ю.П.