ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
місто Київ
18 березня 2010 року 13:30 справа № 2а-13228/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі Пасульки О.М., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2,
від відповідача: Піскун І.О.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 березня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження по справі та призначено до попереднього судового засідання.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем неправомірно винесено податкові повідомлення–рішення від 19 травня 2009 року № 0000991740/0, від 30 липня 2009 року № 0000991740/1 та від 6 жовтня 2009 року № 0000991740/2, якими донараховано податок з доходів фізичних осіб на суму 33 750 грн. 00 коп., оскільки позивач належить до суб’єктів малого підприємництва і здійснює свою діяльність відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»№ 727/98 від 3 липня 1998 року та Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва», тому нарахування позивачу зазначеної суми з податку доходів фізичних осіб є неправомірним.
Представник відповідача проти позову заперечував, з посиланням на те, що позивачем порушення статтю 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»та статті 13 четвертого розділу Декрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян»№ 13-92 від 26 грудня 1992 року та підпункту 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 та підпункту в) пункту 19.1 стаття 19 Закону України «Про оподаткування доходів фізичних осіб»№ 889-ІV від 22 травня 2003 року, а саме занижено податок з доходів фізичних осіб.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно дослідивши докази, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
ОСОБА_1 зареєстрована Голосіївської районною у місті Києві державною адміністрацією як фізична особа підприємець 25 червня 2006 року. На податковий облік Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва взята 25 червня 2006 року.
Відповідно до заяви від 13 грудня 2006 року про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2007 рік ОСОБА_1 видом своєї підприємницької діяльності визначила інформаційно-консультаційні послуги, маркетингові послуги, здача в оренду нерухомого майна, оптова та роздрібна торгівля
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва було проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог чинного законодавства з питань оподаткування громадянки –суб’єкта підприємниць діяльності ОСОБА_1 за період з 25 травня 2006 року по 31 грудня 2008 року.
За результатами перевірки складено акт від 13 травня 2009 року № 55/1740/2851720445, яким встановлено порушення статті 2 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», а саме, дохід від надання послуг з розробки дизайну проекту ландшафту відноситься до доходу, що не обкладається єдиним податком, а отже включається до складу сукупного оподатковуваного доходу.
Таким чином, позивачем порушено статтю 13 четвертого розділу Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з доходів громадян», підпункту 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 та підпункту в) пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про оподаткування доходів фізичних осіб»тим самим занижено податок з доходів фізичних осіб.
На підставі чого відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 19 травня 2009 року № 0000991740/0, від 30 липня 2009 року № 0000991740/1 та від 6 жовтня 2009 року № 0000991740/2, якими позивачу визначено суму податкового зобов’язання з прибуткового податку на доходи від підприємницької діяльності та інші доходи громадян з прибуткового податку за 2007 ріку сумі 33 750 грн. 00 коп.
З такими твердженнями відповідача суд не може погодитьсь, виходячи з наступного, відповідно до статті 2 даного Указу суб’єкти малого підприємництва –фізичні особи мають право самостійно обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
У разі коли фізична особа –суб’єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що тне перевищує встановлені максимальні ставки.
У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.
Відповідно до пункту 3 статті 5 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва»визначено, що державна підтримка малого підприємництва здійснюється, зокрема, за напрямами запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності.
Статтею 11 даного Закону передбачено, що для суб’єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає:
- заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку;
- застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності.
Спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності може застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб’єкта малого підприємства.
Доходи отриманні від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподаткованого доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Також, стаття 2 даного Указу не містить положень про обов’язковість зазначення в заяві про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та свідоцтві всіх видів діяльності, якими буде займатись підприємець.
Одночасно, даний Указ встановлює вичерпний перелік випадків обмеження видів діяльності, що оподатковуються єдиним податком. Тому відповідно до змісту Указу, позивачу не заборонено займатись іншими видами діяльності, крім видів, які безпосередньо зазначені у даному Указі, а результати від такої діяльності відносити до доходу, що оподатковуються єдиним податком. Таким чином, перелік видів діяльності зазначений у свідоцтві про сплату єдиного податку чи у заяві на його отримання не є вичерпним, а вимога сплати податку на загальних умовах з видів діяльності не зазначених у заяві про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та свідоцтві.
Крім того, судом встановлено та відповідачем не заперечується, що позивачем у заяві про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності зазначено такий вид діяльності, як «інформаційно – консультаційні, маркетингові послуги», що в свою чергу, проект ландшафтного дизайну, за своїм змістом є виключно консультаційною послугою, яка полягає в інформуванні споживача про оптимальне рішення розміщення рослин на земельній ділянці та планування останньої. Таким чином, даний вид діяльності, проект ландшафтного дизайну, відноситься до «Інформаційно –консультаційних послуг», зазначених в заяві про заяві про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та свідоцтві.
За таких підстав суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
позов задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 травня 2009 року № 0000991740/0, від 30 липня 2009 року № 0000991740/1 та від 6 жовтня 2009 року № 0000991740/2.
Судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40 коп. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Клименчук
Повний текст постанови складено та підписано 23 березня 2010 року