ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
08 квітня 2010 року 16:54 № 2а-2379/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
Головуючого - судді Дегтярьової О.В.,
при секретарі судового засіданні Костик В.П.,
за участю представників:
позивача – Тарасенка О.М.,
відповідача – Кліщі А.О.,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва
про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09 лютого 2010 року № 02112308 та від 15 березня 2010 року № 04992308, -
В С Т А Н О В И В:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Айбокс»з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09 лютого 2010 року № 02112308.
Вподальшому позивач збільшив розмір позовних вимог та просив суд визнати протиправним і скасувати також рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15 березня 2010 року № 04992308.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що дія Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»не розповсюджується на його діяльність, оскільки він не здійснює готівкові розрахунки при продажу товарів або наданні послуг, не здійснює взагалі продаж товарів або надання послуг, а лише здійснює приймання платежів від імені та за рахунок ЗАТ «Альфа –Банк»на підставі Агентського договору та згідно Постанови Правління Національного банку України від 05 березня 2008 року № 53 «Про врегулювання питань здійснення операцій із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування».
Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що позивачем здійснюється реалізація послуг мобільного зв’язку, наданих мобільними операторами, через мережу платіжних терміналів, яка не підпадає під дію Постанови Правління Національного банку України від 05 березня 2008 року № 53 «Про врегулювання питань здійснення операцій із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування»згідно Листа Національного Банку України від 02 грудня 2008 року № 25-211/2641-16940, а тому позивачем були порушені вимоги Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти позову та підтримав доводи, викладені у запереченні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
В ході судового розгляду було встановлено, що ДПА в Київській області 27 січня 2010 року провела перевірку за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці –платіжного терміналу, - що належить позивачу та знаходиться за адресою: м. Бровари, вул. Кірова, 88.
За результатами перевірки було складено акт від 27 січня 2010 року № 2655/0302/2308.
В ході перевірки було встановлено, що при здійсненні продажу ваучера поповнення рахунку мобільного зв’язку на суму 50, 00 грн. через платіжний термінал реєстратор розрахункових операцій не використовувався, оплата через реєстратор розрахункових операцій не проводилась, розрахунковий документ встановленої форми за проведену оплату не видався. Платіжний термінал працює без придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності.
На підставі вищевикладеного, в акті перевірки було зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
ТОВ «Айбокс»перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Печерському районі м. Києва згідно довідки від 09 квітня 2009 року № 1074.
09 лютого 2010 року ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі зазначеного акта перевірки прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 02112308, яким згідно з п. 1, п. 2 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»застосувала до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 590, 00 грн. за порушення п. 1, п. 2 ст. 3 цього ж Закону.
15 березня 2010 відповідач прийняв рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 04992308, яким згідно зі ст. 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»застосував до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10, 67 грн. за порушення ст. 3 цього ж Закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб’єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб’єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.
Згідно з п. 1, п. 2 та п. 3 ст. 3 вище зазначеного Закону суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.
Отже, застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов’язковим при проведенні розрахункової операції.
Розрахунковою операцією в розумінні згаданого вище Закону визнається приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (абзац четвертий ст. 2 цього ж Закону).
Розрахункова операція передбачає, зокрема розрахунок в готівковій формі при продажу товарів (наданні) послуг за місцем їх реалізації.
Водночас, як свідчать матеріали справи, використання позивачем платіжних терміналів здійснюється позивачем в рамках Агентського договору від 10 квітня 2008 року № 2 про приймання готівки від населення для подальшого переказу, укладеного між ЗАТ «Альфа –Банк»(Банк) та ТОВ «Айбокс»(Агент).
Згідно з п. 2.1 зазначеного договору Банк доручає, а Агент зобов’язується відповідно до умов і особливостей, зазначених в даному Договорі та Операційних договорах, своїми силами та засобами здійснювати від імені Банка приймання платежів (готівки) від платників за послуги для подальшого переказу платежів на користь Постачальників Послуг.
Відносини між Банком, Постачальниками Послуг та Агентом регулюються відповідними Операційними договорами (п. 2.2 агентського договору від 10 квітня 2008 року № 2 про приймання готівки від населення для подальшого переказу).
Відповідно до п. 2.1, п. 2.2 Агентського договору від 25 липня 2008 року, укладеного між ЗАТ «Телесистеми України»(оператор), ТОВ «Айбокс»(Агент) та ЗАТ «Альфа –Банк» (Банк), який є операційним договором, Банк здійснює приймання платежів від платників за послуги Оператора для подальшого переказу на поточний рахунок Оператора в строки, порядку та на умовах цього Договору.
Приймання платежів від імені та за рахунок Банку здійснюється Агентом за допомогою ПТКС (програмно-технічний комплекс самообслуговування Агента, платіжний термінал), який призначений для здійснення приймання платежів та забезпечення інформаційної та технологічної взаємодії.
Відповідно до положень п. 7.2 Агентського договору від 25 липня 2008 року Агент отримує від Банку винагороду в безготівковій формі за здійснені ним послуги по прийманню платежів із використанням платіжних терміналів.
Згідно ст. 297 Господарського кодексу України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов’язується надати послуги другій стороні (суб’єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб’єкта і за його рахунок.
Відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб’єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором (ч. 1 ст. 301 Господарського кодексу України).
Отже, з викладеного вбачається, що позивач при прийманні платежів від платників послуг від імені та за рахунок Банку для подальшого їх зарахування на рахунок Банку, який, в свою чергу, здійснює переказ отриманих платежів на поточний рахунок Оператора, не здійснює продаж товарів (надання послуг) платникам послуг за готівкові кошти, а виступає як агент Банку, тобто надає агентські послуги Банку та отримує відповідну агентську винагороду за це. За допомогою ПТКС (програмно-технічний комплекс самообслуговування Агента, платіжний термінал) платники послуг придбають послуги у постачальників послуг (операторів).
Крім того, реєстратором розрахункових операцій в розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»визнається пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп’ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо (абзац другий ст. 2).
На території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника (ст. 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).
В той же час, позивачем в своїй діяльності використовується ПТКС (програмно-технічний комплекс самообслуговування, платіжний термінал).
Відповідно до п. 1 Постанови Правління Національного банку України від 05 березня 2008 року № 53 «Про врегулювання питань здійснення операцій із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування», яка прийнята з метою впорядкування здійснення банками, платіжними організаціями та/або членами платіжних систем операцій із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування, операції (приймання готівки для подальшого переказу, операції за допомогою спеціальних платіжних засобів та інші операції, пов’язані з рухом коштів, а також отримання інформації щодо стану рахунків) із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування (ПТКС), до яких згідно з їх функціональними можливостями належать банківські автомати самообслуговування, депозитні банкомати, платіжні термінали, термінали самообслуговування тощо, можуть здійснювати банки і небанківські фінансові установи, які відповідно до законодавства України отримали відповідну ліцензію/дозвіл щодо переказу коштів органів державної влади, що здійснюють державне регулювання відповідних ринків фінансових послуг, і є платіжними організаціями та/або членами платіжної системи (небанківські фінансові установи), а також суб’єкти господарювання, які уклали агентські договори з банками.
Отже, програмно-технічний комплекс самообслуговування (платіжний термінал) не є реєстратором розрахункових операцій в розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Пунктом другим вказаної Постанови передбачено, що банки і небанківські фінансові установи мають забезпечувати видачу первинного розрахункового документа (квитанції ПТКС), роздрукованого на паперовому носії за допомогою засобів ПТКС, який містить обов’язкові реквізити документа на переказ готівки і підтверджує внесення/видачу відповідної суми готівки до/з цього ПТКС та здійснення ініціювання операцій з переказу готівки.
Згідно п. 3.3 Агентського договору від 25 липня 2008 року зразок квитанції ПТКС наведений в Додатку № 5 до даного Договору, що є його невід’ємною частиною.
Розрахунковим документом в розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»визнається документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов’язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються Державною податковою адміністрацією України (ст. 8 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).
Пунктом другим ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні усіх банківських операцій (крім операцій з купівлі-продажу іноземної валюти).
Отже, позивачем не було допущено порушення вимог ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», який визначає порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб’єктами підприємницької діяльності, патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.
Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.
З урахуванням того, що позивач не здійснює продаж товарів (надання послуг) за готівкові кошти висновок про порушення позивачем п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»також визнається помилковим.
При цьому суд вважає безпідставним посилання відповідача на Лист Національного Банку України від 02 грудня 2008 року № 25-211/2641-16940, оскільки даний лист не носить нормативний характер та не спростовує викладені висновки.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних рішень і обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені позивачем та документально підтверджені витрати у розмірі 3, 40 грн. з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09 лютого 2010 року № 02112308 та № 04992308 від 15 березня 2010 року.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Айбокс»3 грн. (три гривні) 40 коп. (сорок копійок) судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.В. Дегтярьова
Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови –12 квітня 2010 року.