КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.07.2007 № 20/215
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шипка В.В.
суддів:
За участю представників:
від позивача - Волик В. В.,
від відповідача - Романенко О. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрАгроінвест"
на рішення Господарського суду м.Києва від 14.06.2007
у справі № 20/215
за позовом Приватне підприємство "Оптіма-С"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрАгроінвест"
про стягнення 40679,29 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2007р. у справі № 20/215 позов задоволено повністю.
Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази надання позивачем послуг з розміщення рекламних матеріалів та розрахунку вартості послуг, наданих відповідачу; ефірні довідки, надані позивачем, не можуть вважатися доказами надання послуг, оскільки підписані сторонніми фірмами; сама лише наявність рахунків-фактур не є доказом того, що вони виставлялись відповідачу; рахунки-фактури не відповідають вимогам діючого законодавства; також не може бути доказом у справі акт звірки розрахунків, оскільки він не встановлює наявність зобов’язань у сторін.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Апеляційним господарським судом встановлено, що 01.06.2006р. Приватне підприємство “Євротранс” (правонаступником якого є Приватне підприємство „Оптіма-С”) ( виконавець) та ТОВ “Украгроінвест” (замовник) уклали договір № 01/06, відповідно до п. п. 1.1., 1.2., 1.3., 2.2., 2.3., 2.8., 3.1., 4.1., 6.3. якого виконавець приймає на себе зобов’язання розмістити рекламні матеріали замовника в ефірі телевізійних каналів згідно з додатками до цього договору, а замовник зобов’язується оплатити вказані роботи на умовах цього договору; умови розміщення рекламних матеріалів вказуються в додатках до договору, які є його невід’ємною частиною; виконавець має право укладати угоди від свого імені з третіми особами для виконання робіт, зазначених в п. 1.1.; сторони підписують додатки до цього договору, в яких узгоджуються наступні умови: перелік робіт, що підлягають виконанню в кожному конкретному випадку; термін виконання вказаних робіт; вартість робіт, що підлягають виконанню, та термін оплати; інші умови, які сторони вважають за необхідне узгодити; засвідчення факту належного виконання рекламних послуг за цим договором є акт здачі-прийняття робіт, підписаний уповноваженими представниками сторін цього договору, в якому повинні бути вказані назва замовника, рекламні матеріали якого розміщувались, вартість послуг виконавця; оплата рекламних послуг виконавця проводиться замовником відповідно наданих рахунків таким чином, щоб оплата рекламних послуг по цьому договору проводилась на умовах попередньої оплати; при порушенні термінів оплати виконавець на свій розсуд має право на суму рахунку нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки. Оплата пені не звільняє замовника від сплати основної суми боргу; цей договір вступає в дію з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2006р., але в будь-якому випадку до моменту виконання “сторонами” зобов’язань, прийнятих за цим договором та відповідними додатками до цього договору, в повному обсязі.
01.06.2006р. сторони підписали додаток №1 до договору № 01/06 від 01.06.2006р., а також завдання № 1 відповідно до п. п. 1.1., 1.2. договору.
11.05.2007р. ПП “Оптіма-С” звернулось з позовом до ТОВ “УкрАгроінвест” про стягнення 40 679 грн. 29 коп., з яких 32 990 грн. 82 коп. – заборгованість, 3 016 грн. 38 коп. – збитки від інфляції за період з 04.09.2006р. по 10.05.2007р., 700 грн. 82 коп. – 3% річних за період з 04.09.2006р. по 10.05.2007р., 3 971 грн. 27 коп. – пеня за цей же період. Зазначив, що відповідно до умов договору № 01/06 позивач виконав взяті на себе зобов’язання належним чином, про що свідчать акти прийому-передачі виконаних робіт, виставлений та підписаний 20.12.2006р. акт звірки розрахунків; розрахунки між сторонами проводились на умовах попередньої оплати, на підставі чого позивачем виставлялися рахунки-фактури; доказом отримання рахунків-фактур є посилання на них в графі “призначення платежу” в розрахункових документах відповідача; відповідач лише частково провів оплату за договором.
У відзиві на позов відповідач просив суд відмовити в задоволені позову, в зв’язку з тим, що на вимогу відповідача позивачем не були надані документи, необхідні для визначення вартості послуг та встановлення факту їх надання; ефірні довідки та акт звірки не є належними доказами у справі; позивачем не доведено, що ним направлялись рахунки-фактури відповідачу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2007р. у справі № 20/215 позов задоволено повністю.
Апеляційний господарський суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 902 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Отже договір від 01.06.2006р. за своєю юридичною природою є договором про надання послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач в повному обсязі виконав взяті на себе зобов’язання, що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт № 02 від 03.08.2006р., № 03/2 від 31.08.2006р., № 03 від 03.09.2006р., № 04 від 01.10.2006р., № 05 від 31.09.2006р.
Посилання відповідача на необґрунтованість вартості послуг не приймається до уваги, оскільки наведення таких розрахунків договором не передбачалось; в пункті 2.8. договору сторони визначили, що засвідченням факту належного виконання рекламних послуг є акт здачі-прийняття виконаних робіт, підписаний уповноважними представниками сторін, в якому повинні бути вказані лише назва замовника і вартість послуг виконавця.
Акти прийому-передачі виконаних робіт, на які в обґрунтування своїх вимог посилається позивач підписані директорами сторін по договору, всі інші атрибути, визначені в пункті 2.8. договору, також мають місце.
Пунктом 3.1. договору № 01/06 від 01.06.2006р. сторони визначили, що оплата послуг проводиться на умовах попередньої оплати відповідно наданих рахунків.
На виконання зазначеного пункту договору позивачем були виставлені рахунки-фактури на загальну суму 118 120 грн. 29 коп.
Відповідач лише частково розрахувався за надані послуги на суму 85 129 грн. 47 коп. (банківські виписки а. с. 91-99).
Посилання відповідача на відсутність підтвердження позивачем факту виставлення таких рахунків-фактур також не приймаються до уваги, оскільки всі платіжні документи, які надані в обґрунтування вимог позивача, містять в графі „Призначення платежу” посилання на оплату послуг за конкретними рахунками-фактурами.
Крім того, хоча акт звірки розрахунків не є бухгалтерським документом в сенсі визначення такого поняття, але акт звірки між сторонами станом на 14.12.2006р., підписаний 20.12.2006р., приймається судом як один із доказів в розумінні статті 32 ГПК України, оскільки підписаний він директорами обох контрагентів.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі викладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку про правомірність вимог відповідача в частині стягнення 32 990 грн. 82 коп. заборгованості.
Крім того, згідно із п. 4.1. договору 01/06 при порушенні термінів оплати виконавець на свій розсуд має право на суму рахунку нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розрахунок пені, що підлягає стягненню з відповідача, здійснений позивачем вірно. Сума пені, нарахована позивачем, не перевищує граничний розмір пені, встановлений Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.
За вказаних обставин апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 971 грн. 27 коп. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування 3 % річних та збитків від інфляції позивачем проведені вірно, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 700 грн. 82 коп. 3% річних за та 3 016 грн. 38 коп. збитків від інфляції підлягають задоволенню.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги господарського процесуального законодавства, всебічно перевірив обставини справи та вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Інші доводи апеляційної скарги також є декларативними та необґрунтованими і не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення, прийнятого господарським судом першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 96, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2007р. у справі № 20/215 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Головуючий суддя
Судді
08.08.07 (відправлено)