КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.07.2007 № 7/95
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шипка В.В.
суддів:
За участю представників:
від позивача - Желінська Т. М.,
від відповідача - не з’явились,
від третьої особи - Лагода О. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія Центренерго"
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.03.2007
у справі № 7/95
за позовом ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія Центренерго"
до Державного підприємства "Вугілля України"
третя особа позивача Державне територіальне галузеве об"єднання "Південно-Західна Залізниця"
про стягнення 13573,06 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2007р. у справі № 7/95 в позові відмовлено повністю.
Позивач звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення, в якій просить його скасувати повністю. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що рішення суду винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права; відповідно до положень ст. 33 ГПК України позивач надав суду всі необхідні докази на підтвердження своїх вимог; суд невірно оцінив докази позивача, порушив ст. 226 ГК України, ст. ст. 614, 618 ЦК України, що призвело до прийняття незаконного рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу третя особа зазначила, що статтею 24 Статуту залізниць України передбачена відповідальність вантажовідправників за наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній; як вбачається з доданих до матеріалів справи накладних, вантажовідправником у даному випадку було ТОВ “Донбаський збагачувальний комбінат”; своїми підписами на звороті накладних уповноважені особи вантажовідправника підтвердили свою відповідальність за наслідки недотримання технічних умов навантаження; безакцептне списання коштів було здійснене на підставі ст. 62 Статуту залізниць України, п.1.3. Правил розрахунків за перевезення вантажів та договору № 2036103, укладеного з позивачем.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Апеляційним господарським судом встановлено, що 26.01.2004р. між ДП “Вугілля України” (постачальник) та ВАТ “Центренерго” укладено договір № 1-01/1-П, відповідно до п. п. 1.1., 2.1., 3.4., 5.8., 7.1., 9.10. якого постачальник на умовах, передбачених даним договором, зобов’язується поставити, а покупець прийняти та оплатити вугілля кам’яне енергетичне українського походження (надалі вугілля); поставка вугілля здійснюється залізничним транспортом у відкритих піввагонах, погодженим графіком; вартість вугілля, поставленого у звітному періоді визначається, виходячи з фактичної ціни 1 тонни вугілля, визначеної відповідно до п. 3.2. та 3.3. договору, фактичної кількості поставленого вугілля та вартості послуг по його перевезенню, і вказується в акті прийняття-передачі та рахунку-фактурі для оплати вугілля; право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить з моменту підписання акту прийняття-передачі вугілля згідно п. 4.3. договору; за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором сторони несуть матеріальну відповідальність відповідно до чинного законодавства України; договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2004р. За взаємною згодою сторін термін дії договору може бути подовжений, про що сторони підпишуть відповідні додатки та доповнення до договору.
Додатковою угодою № 2-07 від 29.06.2004р. сторони продовжили даю договору поставки № 1_01/1-П від 26.01.2004р. до 31.12.2005р., а додатковою угодою № 1-10/05 від 25.12.2004р. – 31.12.2006р.
На виконання умов вказаного договору позивачу за накладними № 6067 від 09.12.2005р., № 6146 від 14.12.2005р., № 6260 від 21.12.2005р., № 6421 від 31.12.2005р., № 7575 від 03.01.2006р., № 7576 від 03.01.2006р., № 7601 від 06.01.2006р., № 7724 від 15.01.2006р. поставлено вугілля кам’яне енергетичне українського походження.
У зазначений період при поставці вугілля залізничним транспортом на станції Миронівка Південно-Західної залізниці представниками залізниці були здійснені зважування на тензовагах вагонів з вугіллям, в результаті чого було виявлене нерівномірне навантаження маси вантажу на візки, що є порушенням п. 4.3., гл. 1, ч. 1 Правил розміщення та кріплення вантажів у вагонах (збірник № 17).
За фактом виявленого правопорушення були складені акти загальної форми № 6067 від 09.12.2005р., № 6146 від 14.12.2005р., № 6260 від 21.12.2005р., № 6421 від 31.12.2005р., № 7575 від 03.01.2006р., № 7576 від 03.01.2006р., № 7601 від 06.01.2006р., № 7724 від 15.01.2006р., якими визначено обсяги робіт по виправленню комерційного браку загальною вартістю 13 573 грн. 06 коп.
Вказана сума коштів на підставі накопичувальних карток № №13.12.712, 19.12.720, 26.12.735, 10.01.4., 10.01.36, 18.01.61 була стягнута в безакцептному порядку з рахунку Трипільської ТЕС відкритому ДТГО “Південно-західна залізниця” для централізованих розрахунків, відповідно до договору № 2036103 від 31.12.2004р.
16.01.2007р. ВАТ “ДЕК “Центренерго” в особі структурного підрозділу Трипільської теплової електростанції звернулось з позовом до ДП “Вугілля України” про стягнення 13 573 грн. 06 коп. збитків. При цьому позивач зазначив, що за умовами договору № 1-01/1-11 від 26.01.2004р. відповідач поставляв продукцію позивачу; в період з грудня 2005р. по січень 2006р. при поставці товару на станції Миронівка Південно-західної залізниці було встановлено порушення правил перевезення вантажу, а саме розподілення маси вантажу; актами загальної форми було визначено обсяги робіт по виправленню комерційного браку на суму 13573 грн. 06 коп.; вказана сума була незаконно в безакцептному порядку стягнута з позивача Державним територіально-галузевим об’єднанням “Південно-західна залізиця” на підставі договору № 2036103 від 31.12.2004р.; відповідно до положень Статуту залізниць України відповідальність за правильність завантаження вантажу, його розміщення та кріплення покладається на відправника та залізницю; відповідно до положень ст. 618 ЦК України відповідальність за неналежне виконання відправником своїх обов’язків несе відповідач; суми незаконно стягнутих коштів є збитками позивача, а тому на підставі ст. ст. 22, 614, 618 ЦК України вони підлягають стягненню з відповідача.
Відповідач та третя особи відзивів на апеляційну скаргу не надали.
Рішенням Господарського суду міста Києві від 15.03.2007. в позові відмовлено повністю. Рішення суду мотивоване тим, що законодавець покладає відповідальність за правильність завантаження вантажу на відправника та залізницю; вантажовідправником було ТОВ “Донбаський збагачувальний комбінат”, а отже саме воно несе відповідальність за наслідки неточності відомостей, зазначених у супровідних документах; оскільки позивач не довів вини відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Апеляційний господарський суд, заслухавши представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду – скасуванню в зв’язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права.
Згідно із ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Отже договір № 1-01/1-П від 26.01.2004р. за своєю правовою природою є договором поставки.
З матеріалів справи вбачається, що поставка вугілля за вказаним договором здійснювалась по накладним № 6067 від 09.12.2005р., № 6146 від 14.12.2005р., № 6260 від 21.12.2005р., № 6421 від 31.12.2005р., № 7575 від 03.01.2006р., № 7576 від 03.01.2006р., № 7601 від 06.01.2006р., № 7724 від 15.01.2006р., про що міститься відмітка на звороті накладних.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
В зазначених накладних вказано, що відправником товару є ТОВ “Донбаський збагачувальний комбінат”, одержувачем – Трипільська ТЕС ВАТ “Центренерго”, платник та власник – ДП “Вугілля України”, поставка товару здійснюється на підставі договору № 1-01/1-П від 26.01.2004р.
Відповідно до п. п. 4, 28 Правил приймання вантажів до перевезення № 644 від 21.11.2000р. відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення; вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Згідно із ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Приймаючи спірне рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що законодавець покладає відповідальність за правильність завантаження вантажу на відправника та залізницю, таким чином збитки завдані позивачу виникли не з вини відповідача, оскільки відправником в даному випадку є ТОВ “Донбаський збагачувальний комбінат”.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком.
Так відповідно до п. 4.1. договору поставки № 1-01/1-П від 26.01.2004р. постачальник зобов’язаний поставити вугілля на умовах договору.
Згідно із п. 7.1. вказаного договору за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором сторони несуть матеріальну відповідальність відповідно до чинного законодавства України
Пунктом 4 частини 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (ст. 22 ЦК України).
Таким чином договором № 1-01/1-П передбачений обов’язок відповідача поставити позивачу продукцію на умовах договору, при цьому у разі неналежного виконання своїх обов’язків для відповідача настають негативні наслідки, зокрема відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою; у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.
Згідно із ст. 618 ЦК України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.
Таким чином в зв’язку з тим, що ТОВ “Донбаський збагачувальний комбінат” здійснював поставку вугілля відповідно до договору поставки № 1-01/1-П від 26.01.2004р., відповідальність за спричинені ним збитки позивачу несе відповідач, оскільки саме він є зобов’язаною стороною за вказаним договором.
За таких підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.
Місцевий господарський суд при вирішенні даного спору не визначив правову природу спірних відносин, не дав належної юридичної оцінки документам, що містяться в матеріалах справи, а тому дійшов хибного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 96, 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2007р. у справі № 7/95 скасувати повністю.
Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства “Вугілля України” (ідентифікаційний код 32709929; 04080, м. Київ, вул. Комінтерну, 27) на користь Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” (ідентифікаційний код 22927045; 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1) 13 573 грн. 06 коп. збитків, 136 грн. 00 коп. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Стягнути з Державного підприємства “Вугілля України” (ідентифікаційний код 32709929; 04080, м. Київ, вул. Комінтерну, 27) на користь Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” (ідентифікаційний код 22927045; 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1) 68 грн. 00 коп. витрат по оплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
Накази на виконання даної постанови доручити видати Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
09.08.07 (відправлено)