У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 травня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Руснак А.П.
Суддів: Адаменко О.Г.
Кірюхіної М.А.
При секретарі: Бініашвілі Б.Ш.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до прокуратури Роздольненського району, Головного управління МВС України в АР Крим про визнання незаконними дій та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 8 лютого 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
5 лютого 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до прокуратури Роздольненського району, Головного управління МВС України в АР Крим про визнання незаконними дій та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою судді Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 8 лютого 2010 року у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 відмовлено на підставі п.1 ч.2 ст. 122 Цивільного процесуального кодексу України у зв’язку тим, що справа не підлягає розгляду в суді в порядку цивільного судочинства.
Не погодившись з даною ухвалою, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Зокрема, позивач зазначає, що спір не є публічно-правовим, а тому повинен розглядатись в порядку цивільного судочинства. Об’єднання ним у одному позові вимог про визнання дій незаконними і відшкодування моральної шкоди не порушує вимог ст. 16 Цивільного кодексу України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника прокуратури Роздольненського району, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у прийнятті позовної заяви ОСОБА_5 до прокуратури Роздольненського району, Головного управління МВС України в АР Крим про визнання незаконними дій та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору є оскарження дій суб’єкта владних повноважень у сфері управлінської діяльності, а тому ця справа має розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до ст. 15 частини 1 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
З позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує дії прокуратури і органу внутрішніх справ щодо порушення таємниці при розгляді його заяви, поданої відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
Згідно зі статтями 4, 12 Закону України «Про звернення громадян» до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать у сфері управлінської діяльності такі, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності. Дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством і законодавством про захист економічної конкуренції.
Частиною 2 ст. 25 цього Закону передбачено, що громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч. 2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Компетенція адміністративних судів, згідно з ч.2 статті 17 КАС України, не поширюється на публічно-правові справи:
1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;
3) про накладення адміністративних стягнень;
4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
Пунктом 1 частини 1 статті 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Статтею 21 КАС України передбачено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністративному суду. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Оскільки позивач оскаржує дії посадових осіб прокуратури і органу внутрішніх справ при здійсненні ними владних повноважень у сфері управлінської діяльності і разом з цим просить відшкодувати моральну шкоду, завдану саме цими діями, його позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 122 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції оскаржувану ухвалу постановлено з додержанням вимог закону, а тому, відповідно до пункту 1 ст. 312 ЦПК України, відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, пунктом 1 ст. 312, ст. ст. 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Ухвалу Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 8 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді: