КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.07.2007 № 8/196-31/288
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Розваляєвої Т.С.
суддів:
За участю представників:
від позивача - Лебедєв О. С.,
від відповідача 1 - Васильєв Д. В., Філіппова Н. А.,
від відповідача 2 - Великанов К. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок"'
на рішення Господарського суду м.Києва від 05.06.2006
у справі № 8/196-31/288
за позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енерго атом" в особі відокремленого підрозділу Запорізької атомної електричної станції
до Державного підприємства "Енергоринок"'
Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 6344821,30 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2006р. у справі№ 8/196-31/288 позов задоволено.
Державне підприємство “Енергоринок”, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовані обставини справи; у взаємовідносинах між сторонами мало місце прострочення кредитора у відповідності до ст. 215 ЦК УРСР, оскільки позивач не міг передати документи до направлення позивачем вимоги, з якою останній звернувся вже після закінчення строку позовної давності за договором № 3/13к; збитки, понесені позивачем, спричинені не з вини Національного диспетчерського центру електроенергетики України, відповідача 1 чи відповідача 2, а в зв’язку з тим, що взаємозалік між позивачем та ТВГА “Елко” не відповідає чинному законодавству; судом неправомірно були застосовані положення ЦК України та ГК України, оскільки правовідносини між учасниками угоди № 3-13/к закінчилися до набрання ними чинності; відповідно до розподільчого балансу ДП “Енергоринок” права та обов’язки щодо виконання умов договору № 3-13к відповідачу 1 не передавались і не могли бути передані, оскільки зобов’язання між позивачем і НДЦ припинились шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог; відповідач 1 не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.
Не погоджуючись з рішенням суду, ДП “НЕК “Укренерго” також звернулось з апеляційною скаргою на вказане рішення, в якій просить його скасувати, зазначивши, що відповідач 2 не був належним чином повідомлений про розгляд місцевим господарським судом справи № 8/196-31/288, що позбавило його можливості прийняти участь у судовому процесі, надати відзив чи які-небудь пояснення.
В ході розгляду апеляційної скарги відповідач 2 надав додаткові пояснення, в яких вказує на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; оскільки правовідносини між учасниками договору № 3-13к припинились до набрання чинності ЦК України та ГК України, застосування їх положень місцевим господарським судом до зазначених правовідносин є неправомірним; позивач звернувся до суду за захистом свого права після спливу строку позовної давності; задовольняючи позовні вимоги про стягнення збитків, суд не встановив наявність протиправної поведінки з боку НДЦ та причинний зв’язок між невиконанням НДЦ своїх зобов’язань та збитками позивача у вигляді упущеної вигоди; відповідач 2 є тим підприємством, що здійснює технологічне та експлуатаційне забезпечення функціонування оптового ринку електроенергії України, проте не вправі здійснювати будь-які розрахунки за саму електричну енергію.
Позивач відзиву на апеляційні скарги не надав.
Апеляційним господарським судом встановлено, що 18.02.1998р. між Національним диспетчерським центром електроенергетики України (надалі НДЦ), з одного боку, Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” (надалі ЗАЕС), з другого боку, та Науково-виробничою господарською асоціацією “Елко” (надалі Фірма), з третього боку, був укладений договір № 3-13к уступки права вимоги відповідно до п. п. 1.1., 1.2., 2.1., 2.2., 2.3., 3.3. якого НДЦ уступає, а ЗАЕС приймає на себе вимогу повернення позапланово прийнятої ДК “Молденерго” електроенергії в об’ємі 100 126 892 кВт/г; ЗАЕС уступає, а Фірма приймає на себе вимоги позапланово прийнятої ДК “Молденерго” електроенергії (за поставку Фірмою, яка являється агентом ДК “Молденерго”, матеріалів та обладнання для ЗАЕС), що склалася відповідно до п. 1.1. даного договору; після підписання цього договору НДЦ списує кредиторську заборгованість ЗАЕС за поставлену електроенергію в Оптовий ринок електроенергії (за актом списання кредиторської заборгованості); відповідно на 100 126 892 кВТ/ч НДЦ зменшує об’єм обов’язкового натурального повернення позапланово прийнятою ДК „Молденерго” електроенергії; умови погашення заборгованості Фірми перед ЗАЕС, номенклатуру, строки поставки, умови поставки або строки перерахування грошових коштів, відповідальність та інші зобов’язання сторін регулюються окремим договором; цей договір вважається виконаним після виконання п. 2.1. цього договору і підписання акту між ДК “Молденерго”, Фірмою та НДЦ про проведення уступки права вимоги, в якому вказується, що НДЦ зменшує об’єм обов’язкового повернення позаплавново прийнятої ДК „Молденерго” електроенергії на користь Фірми.
18.02.1998р. НДЦ, НВГА „Елко” та ДК “Молденерго” склали акт проведення уступки вимоги і про зменшення обов’язкового повернення позапланово прийнятої ДК “Молденерго” електроенергії, відповідно до якого НДЦ уступив НВГА „Елко” вимогу обов’язкового повернення позапланово отриманої електроенергії ДК “Молденерго, зменшив обов’язкове повернення, яке повинно виконуватися ДК „Молденерго” на підставі договору про паралельну роботу енергосистем України та Республіки Молдова, на 100 126 892 кВт/г позапланово прийнятих ДК „Молденерго” в січні, травні, грудні 1997 р. з розмежуванням по тарифним зонам. В акті окремо зазначено, що НВГА вимоги придбала.
В той же день, 18.02.1998р., НДЦ та ДП „НАЕК „Єнергоатом” – відокремлений підрозділ „Запорізька АЕС” на підставі договору № 3-13к від 18.02.1998р. склали акт, в якому зазначили, що сума, на яку списується кредиторська заборгованість визначена, виходячи з тарифу встановленого Постановою НКРЕ № 1073 від 03.12.1997р. Розрахунок проведений по курсу НБУ станом на 18.02.1998р.
16.12.2004р. ДП НАЕК „Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу „Запорізька АЕС” звернулося з позовом до Державного підприємства „Енергоринок” як правонаступника Державного підприємства „Національна енергетична компанія „Укренерго”, яка, в свою чергу, є правонаступником Національного диспетчерського центру електроенергетики України, про стягнення збитків в сумі 6 344 821 грн. 30 коп. за невиконання зобов’язань по договору № 3-13к від 18.02.1998р., посилаючись на ст. ст. 517, 519, 525, 526, 530, 611 ЦК України. Вказав, що позивач неодноразово звертався до відповідача з приводу передачі документів, які підтверджують право вимоги повернення позапланово прийнятої електроенергії за договором № 3-13к від 18.02.1998р., які необхідні йому для реалізації його прав та інтересів; оскільки первинний кредитор не може передати новому кредитору документи, які підтверджують уступку вимоги, відповідачем за спірним договором була передана непідтверджена, недійсна вимога, в результаті чого на підставі ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов’язання кредитор має право відмовитися від договору (розірвати договір) і вимагати відшкодування збитків.
ДП „Енергоринок” у своєму відзиві позов не визнало, вказуючи, що не повинно відповідати за зобов’язаннями НДЦ України, оскільки не є правонаступником того в спірних правовідносинах, до того ж на момент звернення позивача до суду сплив термін позовної давності.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2005р. в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.1995р. рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2005р. у даній справі залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2006р. на підставі касаційної скарги позивача постанова Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2005р. та рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2005р. у даній справі скасовані, справа передана на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Враховуючи зауваження Вищого господарського суду України, при новому розгляді справи ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2006р. залучено в якості іншого відповідача Державне підприємство „Національна енергетична компанія „Укренерго”.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2006р. у даній справі позов на підставі ч. 5 ст. 105 ЦК України задоволено: стягнуто солідарно з Державного підприємства „Енергоринок” та з Державного підприємства „Національна енергетична компанія „Укренерго” 6 344 821 грн. 30 коп. заборгованості (зазначено в рішенні суду), 1 700 грн. 00 коп. витрат по оплаті державного мита і 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Своє рішення господарський суд першої інстанції мотивував слідуючим: при розгляді справи було встановлено, що правонаступниками Національного диспетчерського центру електроенергетики України являються Державне підприємство „Національна енергетична компанія „Укренерго” і Державне підприємство „Енергоринок”; оскільки неможливо точно визначити правонаступника НДЦ щодо конкретних обов’язків за спірним договором уступки права вимоги, а також те, що відповідачі в установленому порядку обставин, повідомлених позивачем, не спростували, позовних вимог не оспорили, то мають відповідати солідарно.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення місцевого господарського суду скасуванню в зв’язку з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи неправильним застосуванням норм матеріального права, враховуючи наступне.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Постановляючи рішення по даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується правомірність позовних вимог. Проте мотиви, з яких місцевий господарський суд дійшов такого висновку, не можна визнати переконливими, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Спірний договір № 3-13к уступки права вимоги укладений 18.02.1998р., тобто правовідносини між учасниками договору повинні регулюватися положеннями Цивільного кодексу УРСР.
Відповідно до ч. 3 ст. 197 і ч. 1 ст. 198 ЦК УРСР до набувача вимоги переходять права, що забезпечують виконання зобов’язання; кредитор, який уступив вимогу іншій особі, зобов’язаний передати їй документи, що свідчать про право вимоги.
Позивач, посилаючись на неналежне виконання первісним кредитором обов’язку передачі необхідних документів для реалізації новим кредитором в подальшому права вимоги, заявляє про нанесення йому збитків в результаті такої бездіяльності.
Однак слід зазначити, що, виходячи з умов договору № 3-13к, для реалізації права нового кредитора, яке виникло в результаті укладення спірного договору в передачі яких-небудь документів фактично необхідності не було.
Так п. 3.3. договору визначалося, що він вважається виконаним після виконання п. 2.1. цього договору, а саме: списання кредиторської заборгованості ЗАЕС (по акту списання) і підписання акту між ДК „Молденерго”, НВГА „Елко” та НДЦ про проведення уступки вимог, де б зазначалося про зменшення об’єму обов’язкового повернення позапланово прийнятої ДК „Молденерго” електроенергії на користь НВГА „Елко”.
Такі акти в той же день, що і укладений спірний договір, були підписані (т. 1, а. с. 12, 13). При цьому в актах були зазначені тарифні зони, об’єм електроенергії помісячно, порядок розрахунків.
Пунктом 2.3. спірного договору були визначені умови погашення заборгованості НВГА „Елко” перед ЗАЕС, а саме: шляхом укладання окремого договору поставки, де б зазначалися умови погашення заборгованості Фірми перед ЗАЕС, номенклатура, строки поставки, умови поставки або строки перерахування коштів, відповідальність та інші обов’язки сторін (п. 2.2.).
В судовому засіданні при розгляді апеляційних скарг встановлено, що саме на реалізацію взаємовідносин, які викладені в п. 2.3. договору уступки вимоги, між НВГА „Елко” (постачальник) та відкремленим підрозділом „Запорізька АЕС” ДП НАЕК „Енергоатом” (покупець) був укладений 04.08.2000р. договір поставки № 433 (1) 2000 У з відповідним протоколом врегулювання розбіжностей від 31.10.2000р., де в погодженій редакції п. 3.3. за пропозицією покупця сторони визначилися, що поставка продукції буде здійснюватися в рахунок оплати, проведеної за договором комісії № 148 (8) У від 24.02.1998р. по акту списання кредиторської заборгованості від 18.02.1998р. на підставі договору уступки вимоги № 3-13к від 18.02.1998р.
Таким чином, фактично збитки виникли у позивача по даній справі в зв’язку з невиконанням НВГА „Елко” своїх зобов’язань за договором поставки від 04.08.2000р., що підтверджується позовом, з яким ДП НВАЕК „Енергоатом” в особі „ЗАЕС” зверталося до Господарського суду Одеської області.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.10.2003р. у справі № 17-5-30-38-18/0127829 в позові ДП „НАЕК „Енергоатом” до НВГА „Елко” та ДП „Молдтранселектро” про стягнення 6 349 590 грн. 00 коп. відмовлено. Однак рішення суду не вказує на відсутність таких збитків, а, посилаючись на ст. 208 ЦК УРСР, зазначає, що зобов’язання повинно виконуватися в натурі, у випадку невиконання зобов’язання передати майно у власність або у користування кредитору останній вправі вимагати передачі майна, тому вимоги позивача щодо стягнення грошових коштів є необґрунтованими.
Факт визнання в судовому порядку недійсним пункту 2.3. договору уступки вимоги не тягне за собою визнання недійсним договору поставки № 433 (1) 2000 У від 04.08.2000р., за умовами якого позивач вправі вимагати виконання зобов’язань з боку постачальника, а саме: НВГА „Елко”.
Крім того, посилання позивача на факти, встановлені рішеннями судів у справі № 17-5-30-38-18/0127829, не можуть бути підставами для звільнення його від доказування у справі № 8/196-31/288, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, якщо в них беруть участь ті самі сторони. Відповідачі у справі № 8/196-31/288 стороною у справі № 17-5-30-38-18/0127829 не були.
Що стосується строків позовної давності, то колегія суддів не вважає за доцільне про це зазначати, оскільки вважає, що позов не доведений.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції при вирішенні даного спору невірно визначив правову природу спірних відносин, не дав належної юридичної оцінки обставинам справи, а тому дійшов хибного висновку про задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 96, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2006р. у справі № 8/196-31/288 скасувати повністю.
Прийняти нове рішення.
В позові відмовити повністю.
Головуючий суддя
Судді
03.08.07 (відправлено)