Справа № 22ц-3362 Головуючий у 1 інстанції Садчиков Д.В.
Категорія Доповідач Барсукова О.І.
У х в а л а
Іменем України
19 травня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючої: Червинської М.Є.,
суддів: Барсукової О.І., Лісового О.О.,
при секретарі : Руденко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 січня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення коштів на оздоровлення, -
в с т а н о в и в :
Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 січня 2010 року позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення коштів на оздоровлення задоволений частково. Визнано неправомірною відмову управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області щодо перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2003,2004,2005 роки в розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 стягнуто недоотримані кошти на оздоровлення за 2003 рік в сумі 998-30гр., за 2004 рік в сумі 1283-30гр., за 2005 рік в сумі 1540гр., а всього 3821-60гр. в решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі УПТСЗН Добропільської міської ради Донецької області просить скасувати постанову суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
В судове засідання апеляційного суду сторони не з*явились, про розгляд справи були повідомлені у встановленому законом порядку, просили справу розглянути без їх участі.
Апеляційний суд, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення буз змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року, в редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин, визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, інвалід 2 групи, що підтверджено посвідченням (а.с.6).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач за період 2000 - 2007 роки виплачував йому компенсацію на оздоровлення, в розмірі, меншому ніж передбачено статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно довідки відповідача, ОСОБА_1 у 2000р., 2001р., 2002р., 2003, 2004 роках відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року сплачено щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі по 26-70гр. за кожен рік, а за 2005 по 2007 рік включно – на підставі Постанови КМУ № 562 від 12 липня 2005 року в розмірі 120гр. за кожен рік ( а.с. 4,5).
Відповідно до ст.48 Закону України № 796-ХП «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам 2 групи передбачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
Відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
При розгляді справи судом встановлено, що постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №836 від 26 липня 1996 року та постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року на підставі яких відповідач проводив виплати допомоги позивачу у меншому розмірі були прийняті всупереч вимог статей 48, 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому посилання апелянта на зазначені постанови, апеляційний суд не приймає до уваги та оцінка правовідносин щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється на підставі пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України та статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що виплата повинна була здійснюватися в порядку, встановленому частиною 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат станом на день виплати.
Суд не приймає посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Враховуючи викладене апеляційний суд вважає, що оскаржувана постанова суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права та передбачені законом підставі для її зміни чи скасування відсутні.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та встановлених обставин справи, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Відповідно до ч.1. ст.303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області відхилити.
Постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуюча:
Судді: