Справа № 22-2588 Головуючий в 1 інстанції – Гладишенко І.В.,
Категорія 21 Доповідач Барсукова О.І.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
19 травня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючої: Червинської М.Є.,
суддів: Лісового О.О.,
Барсукової О.І.,
при секретарі: Руденко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м.Донецька від 19 січня 2010року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
В жовтні 2009року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зазначив, що 15 жовтня 2007 року відповідачі умисно заподіяли їй легкі тілесні ушкодження. Постановою Кіровського районного суду м.Донецька від 20 червня 2007р.ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ст.125 ч.1КК України на підставі п. «б» ст.6 КПК України за законом «Про амністію». Діями відповідачів їй заподіяно матеріальну шкоду в сумі та моральну шкоду, оскільки вона отримала психологічну та фізичну травму, була вимушена тривалий час лікуватись та докладати додаткових зусиль з організації життя. На відшкодування моральної шкоди просила стягнути з відповідачів на її користь 400 000гр.
Рішенням Кіровського районного суду м.Донецька від 19 січня 2010року позов ОСОБА_2 задоволено частково, з ОСОБА_3 на її користь у відшкодування моральної шкоди стягнуто 500гр., відмовлено через недоведеність у відшкодуванні матеріальної шкоди та додатковим рішенням від 25 січня 2010р. вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою до апеляційного суду Донецької області, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, зазначивши, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення позивачкою строку позовної давності для звернення до суду.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримала, просила скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач , його представник - адвокат ОСОБА_6, просили рішення Кіровського районного суду м.Донецька від 19 січня 2010року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилась, про розгляд справи повідомлена у встановленому законом порядку, в заяві на адресу апеляційного суду просила справу розглянути без її участі.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що 15 жовтня 2005 року приблизно о 22-00 годині внаслідок раптово виниклих неприязних стосунків, знаходячись в АДРЕСА_1, ОСОБА_3 завдав ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження , що потягли за собою короткочасний розлад здоров*я. Постановою Кіровського районного суду м.Донецька від 20.06.2007 року ОСОБА_3 звільнений від кримінальної відповідальності за ст.125 ч.2 КК України на підставі Закону України «Про амністію». Оскільки позивачкою не надано належних доказів завдання їй діями відповідача матеріальної шкоди, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині відшкодування матеріальної шкоди. Зваживши на те, що кримінальну справу стосовно ОСОБА_3 закрито не з реабілітуючи підстав, його діями позивачці завдано тілесні ушкодження через які вона була вимушена отримувати лікування та докладати додаткових зусиль для організації свого життя та стягнув на користь позивачки з ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 500гр. Відмовляючи в задоволенні позову щодо ОСОБА_4, суд першої інстанції керувався постановою Кіровського районного суду м.Донецька від 02.04.2007 року, відповідно до якої було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно відповідачки ОСОБА_4 за відсутністю в діях останньої складу злочину, передбаченого ст.ст. 125,126 КК України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, ОСОБА_3 – відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що відповідача ОСОБА_7 постановою Краматорського міського суду Донецької області від 29.01.2009 року звільнено від кримінальної відповідальності, непередбаченої ст.125 ч.1 КК України на підставі п.4 ч.1 ст.6 КПК України відповідно до Закону України «Про амністію».
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями , діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_2, суд першої інстанції погодився з тим, що позивачка довела ступінь душевних страждань, яких вона зазнала у зв*язку з протиправною поведінкою відповідача та має право на відшкодування шкоди на підставі ст.1167 ЦК України. Такий висновок суду першої інстанції відповідає доказам по справі і грунтується на законі.
Проте з висновками суду в частині визначення розміру моральної шкоди погодитись неможливо.
З позовної заяви позивачки вбачається, що ОСОБА_2 просила стягнути на відшкодування моральної шкоди 400 000 гривень. Задовольняючи частково позовні вимоги в розмірі 500 гривень, суд виходив тільки з того, що позивачка зазнала моральної шкоди внаслідок вчинення стосовно неї злочину; зменшуючи розмір відшкодування, суд не навів доказів щодо розміру стягнення, не зазначив причини зменшення суми відшкодування, а лише послався на необґрунтовано завищені вимоги.
Відповідно до ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину щодо позивачки, суд не врахував вимоги ч.4 ст.1193 ЦК України, відповідно до вимог якої суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд не в повній мірі врахував обставини справи, характер та обсяг душевних страждань позивачки, не зважив на безпорадність жінки проти завдання їй тілесних ушкоджень, не в достатній мірі дав оцінку вини відповідача в тому, що внаслідок вчинення ним злочину, позивачка була змушена проходити лікування, що потребувало від неї додаткових зусиль.
Апеляційний суд вважає, що розмір моральної шкоди, визначений судом та стягнутий на користь позивачки не є розумним та справедливим, й не грунтується на вимогах ст. 23 ЦК. Тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення відшкодування моральної шкоди.
Виходячи із принципу справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, положень ст. 23 ЦК України, з врахуванням доказів по справі щодо тілесних пошкоджень, які позивачка зазнала внаслідок вчинення відносно неї злочину, доведених позивачкою моральних та фізичних страждань, з врахуванням конкретних обставин справи та в межах заявленого позову, апеляційний суд вважає, що на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню сума на відшкодування моральної шкоди в розмірі 3 000 гривень .
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, кріс випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 щодо відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції зазначив, що позивачкою не надано належних доказів стосовно вимог щодо відшкодування моральної шкоди.
Висновок суду обґрунтований, відповідає доказам по справі, а доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду і не діють підстав для скасування або зміни рішення в частині відшкодування матеріальної шкоди.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо пропуску строку звернення до суду позивачкою з позовом про відшкодування шкоди не заслуговують на увагу, оскільки не випливають з норм закону і не є підставою для зміни або скасування судового рішення.
Керуючись ст. 307,308, 309 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 частково задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м.Донецька від 19 січня 2010року в частині відшкодування моральної шкоди змінити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 3 000гр. ( три тисячі гривень).
В решті частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуюча:
Судді: