Справа № 22ц-5115                  Головуючий  у 1 інстанції  Бухтіярова І.О.,  

Категорія 57                               Доповідач  Барсукова О.І.  

  РІШЕННЯ  

Іменем України  

 26 травня 2010 року     Апеляційний суд Донецької області в складі:

 головуючої: Червинської М.Є.,

                                                суддів: Лісового О.О., Барсукової О.І.,

при секретарі Руденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на постанову Ворошиловського районного суду м.Донецька від 12 травня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м.Донецька про зобов’язання нарахувати та виплатити  щомісячну державну соціальну допомогу,  

                                                                в с т а н о в и в :

 Постановою Ворошиловського районного суду м.Донецька від       12 травня 2009 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до  управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м.Донецька  про  поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та    про зобов’язання нарахувати та виплатити  щомісячну державну соціальну допомогу.

В апеляційній скарзі  позивач просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення про задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

              Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Суд дійшов до висновку про порушення позивачкою строків звернення до адміністративного суду оскільки позивачка не навела суду поважних причин його пропуску, зазначивши лише, що причиною пропущення вказаного строку є необізнаність у правових питаннях.

В судовому засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримала, просила її  задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити по справі нове рішення про задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

 Заслухавши доповідача, доводи представника позивачки, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до п.4  ч. 1 ст. 309 ЦПК України  підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 20.03. 2009 року  звернулась в суд з позовом про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та зобов'язання нарахувати та виплатити  щомісячну державну соціальну допомогу  за 2006 -2007 рр.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку про порушення позивачем строку звернення до  адміністративного суду.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна  з таких підстав.

 Оскільки ст. 99 КАС України встановлений строк звернення до адміністративного суду, а не позовна давність, та беручи до уваги, що з набранням чинності Законом № 1691-У1 справи із соціальних правовідносин підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, при розгляді справи  підлягає застосовуванню положення про позовну давність, визначену нормами ЦК України.  

 Відповідно до ст.256  ЦК України  позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

 Відповідно до ст. 257 ЦК позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у зазначений законом строк.

Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення 2 вересня 1945 року Другої світової війни було менше 18 років.  З паспорту позивачки вбачається, що вона є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, тому має право на отримання соціальних пільг, встановлених зазначеним Законом.

 Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою  ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність. Іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2006 рік зупинено згідно із Законом України від 20.12.2005 року № 3235-1У "Про державний бюджет України на 2006 рік". Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування, судом першої інстанції в зазначеній частині позову було відмовлено, з чим погоджується  і колегія апеляційного суду.

 Що стосується решти позовних вимог, то в судовому засіданні встановлено, що ст.71 Закону "Про державний  бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 р. зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", але рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року ця норма визнана неконституційною.

Оскільки у відповідності зі ст. 152 ч.2 Конституції України, закони, інші  правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни відновлено з 9 липня 2007 року що є підставою для задоволення позовних вимог в частині виплати підвищеної пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 309 ЦПК України, апеляційний суд,  

  вирішив:  

 Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Ворошиловського районного суду м.Донецька від 12 травня 2009 року в частині відмови  стягнення  доплати до пенсії як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року скасувати.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м.Донецька на користь ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

В решті частині постанову суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.  

 Головуюча:

 Судді: