Судове рішення #9349744

ЛЕНІНСЬКИЙ   РАЙОННИЙ   СУД   М. СЕВАСТОПОЛЯ                     ______________________________________________________________________

                                                                                            Справа № 2-663/10  Категорія 56

  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

29 квітня 2010 року Ленінський районний суд м. Севастополя в складі:      

головуючого судді – Кукурекіна К.В.

при секретарі  - Гвоздаковій Н.М., Міщенко М.М.,

за участю представників  позивача – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в  м. Севастополі цивільну справу за позовом позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, третя особа – Державне підприємство ?емонтно-експлуатаційне підприємство № 22” про визнання приватизації недійсною,

встановив:

позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив визнати приватизацію  квартири АДРЕСА_1 недійсною. Вимоги мотивував тим, що з 1979 р. по  1999 р. він знаходився в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 від якого вони  мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. У 1989 році їх сім’ї  була надана квартира АДРЕСА_1. Після розірвання шлюбу він залишився проживати в квартирі, фактично проживаючи однією сім’єю з відповідачами, але після конфлікту з відповідачкою у 2000 році він за її вимогою та у результаті погроз щодо притягнення його до кримінальної відповідальності за спричинення сину тілесних ушкоджень виписався з квартири та 04.07.200р.  уклав з нею договір найму житлового приміщення, при цьому  цій договір існував лише формально, оскільки вони з відповідачкою продовжували проживати однією сім’єю, він оплачував комунальні платежі. У подальшому йому стало відомо, , що відповідачі у грудні 2005 р. приватизували квартиру по Ѕ частці кожний. Вважає, що при проведенні приватизації відповідачами були порушені вимоги ст. 8 Закону України ?ро приватизацію державного житлового фонду”, згідно якої приватизація проводиться  з письмової згоди всіх повнолітніх членів сім’ї, яки постійно проживають  в даній квартирі, тоді як його згоди на приватизацію  квартири відповідачами отримано не було, що порушило його права та змусило звертатися з позовом до суду.  

В судовому засіданні представник  позивача позов уточнив, просить визнати приватизацію спірної квартири недійсною шляхом визнання недійними свідоцтва  про право власності на житло та   розпорядження міської адміністрації,  на підставі якого видано це свідоцтво, пояснив в суді, що  рішенням Ленінського районного суду від 17.05.2007 року, яке набрало законної сили, договір піднайму  був визнаний  недійсним. На час приватизації квартири відповідачами позивач ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав у спірній квартирі, тому мав право на участь в приватизації зазначеної квартири відповідно до Закону України ?ро приватизацію державного житлового фонду”.

Відповідачка у судовому засіданні не заперечувала обставини справи, пояснила, що відповідач не був членом сім’ї відповідачів, не сплачував комунальні послуги та інші витрати на  утримання житла.

Представники  третіх осіб в судове засідання не з’явилися, повідомлявся належним чином, причин неявки суду не надали.  

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.      

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що з 1979р. по 21.12.1999 р. сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 6).

04.07.2000 р. між наймачем квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4. та позивачем ОСОБА_3 укладений договір піднайму № 18 (а.с. 7), на підставі якого останній зареєструвався за адресою вказаної квартири.

12.12.2005р. дана квартира приватизована ОСОБА_4 та сином ОСОБА_5 у рівних частках (а.с. 55).

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 17.05.2007 року, яке набрало законної сили 11.09.2008 року відповідно до ухвали Апеляційного суду м. Севастополя,  вищезазначений договір піднайму  визнаний  недійсним.

В той же час зазначеним рішенням суд встановив, що позивач постійно проживав у спірній квартирі на момент  її приватизації відповідачами, хоча ї на умовах піднайму.

Згідно з  ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим  рішенням у цивільній, господарській або адміністративній  справі, що набрало  законної сили, не доказується при  розгляді інших  справ, у яких беруть  участь  ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

    Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України ?ро приватизацію державного житлового фонду” в редакції, що була чинною на час приватизації спірної квартири передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігаються право на  житло з обов’язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Згідно абз.  2 ч. 1 ст. 5 цього Закону  до членів сім’ї   наймача  належать дружина наймача, їх діти і батьки. членами сім’ї наймача може бути визнано  й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. якщо особи, зазначені в ч.  2 цієї статті, перестали  бути членами сім’ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов’язки, як наймач та члени його сім’ї.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовна вимога щодо визнання приватизації квартири АДРЕСА_1 недійсною підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі статей 5, 8 Закону України ?ро приватизацію державного житлового фонду”, ст. 64 Житлового кодексу України, керуючись статями  10, 11, 60, 61,88, 174, 212-215, 213-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,    

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсними розпорядження № 204/42 від 12.12.2005 року Севастопольської   міської державної адміністрації та свідоцтво на право власності на житло від 12.12.2005 року, виданого Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації на  квартиру АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

 

Суддя - підпис

З оригіналом згідно.  

Суддя Ленінського районного суду

м. Севастополя                               К.В.Кукурекін

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація