Справа № 2-118/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

/вступна і резолютивна частини/

21 травня 2010 року                             м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області, в складі: головуючого  судді - Лиманської М.В., при секретарі – Грабовець К.Ф., з участю – позивачки ОСОБА_1, представника відповідача – Бородавко Ю.В., представників третіх осіб – Остроноса С.А., Титорчук Т.І.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про зобов’язання оплати листка непрацездатності, треті особи на боці відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Державна податкова інспекція Городнянського району, Управління праці та соціального захисту населення Городнянської райдержадміністрації

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2010 року до суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про зобов’язання оплати листка непрацездатності.

Позовні вимоги мотивувала тим, що вона з 08.09.2005р. була зареєстрована фізичною особою підприємцем та перебувала на обліку в Державній податковій інспекції в Городнянському районі. Вона перебувала на спрощеній системі оподаткування – єдиному податку. 10.04.2009р. вона у зв’язку вагітністю та пологами отримала лікарняний лист. Єдиний податок за березень 2009 року вона сплатила повністю та вчасно, в порядку передбаченому законом.  При зверненні до  Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з вимогою оплати листка непрацездатності вона отримала відмову, яку позивачка вважає незаконною та просить зобов’язати відповідача оплатити їй лікарняний лист в примусовому порядку.

Зважаючи на те, що на викладення повного тексту рішення суду може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини, відклавши проголошення повного тексту рішення на 5 днів, до 26.05.2010р.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 6, 22, 50, 52  Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001р., ст.ст. 47, 51 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, п.п.2,3 Постанови КМУ від 26.09.2001 року №1266 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати /доходу/ для розрахунку виплат за загальообов»язковим державним соціальним страхуванням»,  ст. ст. 10,11, 212-215 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Позовну заяву  ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про зобов’язання оплати листка непрацездатності - задовольнити.

Зобов’язати Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності провести оплату листка непрацездатності НОМЕР_1, виданий Городнянською жіночою консультацією у зв’язку з вагітністю та пологами ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

  Суддя :                                                                       М.В. Лиманська

Ў

Справа № 2-118/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 травня 2010 року                             м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області, в складі: головуючого  судді - Лиманської М.В., при секретарі – Грабовець К.Ф., з участю – позивачки ОСОБА_1, представника відповідача – Бородавко Ю.В., представників третіх осіб – Остроноса С.А., Титорчук Т.І.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про зобов’язання оплати листка непрацездатності, треті особи на боці відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Державна податкова інспекція Городнянського району, Управління праці та соціального захисту населення Городнянської райдержадміністрації

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2010 року до суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про зобов’язання оплати листка непрацездатності.

Позовні вимоги мотивувала тим, що вона з 08.09.2005р. була зареєстрована фізичною особою підприємцем та перебувала на обліку в Державній податковій інспекції в Городнянському районі. Вона перебувала на спрощеній системі оподаткування – єдиному податку. 10.04.2009р. вона у зв’язку вагітністю та пологами отримала лікарняний лист. Єдиний податок за березень 2009 року вона сплатила повністю та вчасно, в порядку передбаченому законом.  При зверненні до  Корюківської міжрайонної виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з вимогою оплати листка непрацездатності вона отримала відмову, яку позивачка вважає незаконною та просить зобов’язати відповідача оплатити їй лікарняний лист в примусовому порядку.

Ухвалою судді від 22 лютого 2010 року відкрито провадження у зазначеній справі.

    В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі та пояснила, що  з 2005 року вона зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності. Оподаткування вона обрала для себе відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» та з моменту реєстрації в податковій перебувала на єдиному податку. На протязі своєї діяльності більше 4-х років вона вчасно та в повному обсязі сплачувала єдиний податок. Оскільки вона перебувала на єдиному податку, то в силу вказаного Указу Президента, з сплачуваного податку відділенням Державного  казначейства в Городнянському районі перераховувались кошти на обов'язкове  соціальне  страхування - 15 відсотків для відшкодування витрат,  які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності,  а також витрат, зумовлених народженням та похованням. Вона знала, що  була зареєстрована в Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності як застрахована особа. В кінці 2008 року вона завагітніла, встала на облік до жіночої консультації. В березні 2009 року лікар жіночої консультації попередив її, щоб вона готувалась до пологів та що їй буде виписаний лікарняний лист, так як вона є працюючою особою. У зв’язку з цим вона 13.03.2009 року звернулась до свого податкового інспектора податкової інспекції у Городянському районі та повідомила, що скоро їй буде виписаний лікарняний по вагітності та пологам, після чого вона має намір піти в декретну відпустку до виповнення дитині 3-х років. Податковий інспектор запропонував їй написати заяву про припинення підприємницької діяльності, обґрунтовуючи це тим, що їй не потрібно буде подавати звіти, і в податковій вона не буде перебувати на обліку як зареєстрована особа, яка не здійснює діяльність. Також інспектор зазначив, що декілька місяців буде тривати процедура припинення її як СПД, а податок за квітень 2009 року з моменту написання заяви платити не треба. Вона погодилась на пропозицію податкового інспектора і 13.03.2009 року написала заяву про припинення діяльності. При цьому єдиний податок за березень 2009 року у неї був сплачений. З 10.04.2009 року вона у зв’язку з вагітністю та пологами пішла на лікарняний та отримала лікарняний лист. 25.04.2009 року вона народила дитину. Так як дитина народилась передчасно, через кесарів розтин, лікарняний їй був продовжений. Після народження дитини у зв’язку з ускладненням здоров’я останньої вона ще майже місяць перебувала в пологовому будинку. Після повернення з лікарні вона усно звернулась до представника в Городянському районі Корюківської міжрайонної виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, яка надала їй список документів, необхідних для отримання оплати лікарняного. На протязі літа 2009 року вона надавала представнику Фонду необхідні документи, але їй декілька разів пропонували надати інші довідки.  Врешті вона звернулась до директора Корюківської міжрайонної виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з відповідною письмовою заявою та надала необхідні документи. Оскільки відповіді у встановлений законом строк вона не отримала, вона звернулась до суду з позовною заявою. Відповідь на свою заяву вона отримала напередодні судового засідання по справі за її позовом – в листопаді 2009 року. Зазначену відповідь, якою відмовлено в оплаті лікарняного листа, позивачка вважає незаконно та такою, що порушує її право на отримання матеріального забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, гарантоване їй законом.

Представник відповідача – директор Корюківської міжрайонної виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в судовому засіданні позовні вимоги позивачки не визнав, підтримав свої письмові заперечення. Просив відмовити в задоволенні позову з вказаних в запереченнях підстав.

В наданих суду письмових запереченнях на позовну заяву відповідач, обґрунтовуючи правомірність відмови в оплаті лікарняного листка позивачки, посилається на положення ч.2 ст.50 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими похованням», Порядок надходження до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності коштів, одержаних від сум єдиного податку, їх обліку та використання, затвердженого постановою правління Фонду від 04.09.2003 року №57, а також Постанову Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. №1266 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати /доходу/ для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням». Суть заперечень зводиться до того, що позивачка не надала до Фонду довідку про сплату єдиного податку за квітень 2009 року, в якому настав страховий випадок, а надала докази сплати єдиного податку за період з жовтня 2008 року по березень 2009 року, тому на думку відповідача, органи Фонду не мають підстав та права виплачувати позивачці матеріальне забезпечення. Враховуючи, що позивачка не оплатила єдиний податок за квітень 2009 року, в якому настав страховий випадок, відповідач вважає, що станом на квітень 2009 року позивачка була не застрахованою особою.

Представники третіх осіб в судовому засіданні висловили свої міркування щодо правомірності позовних вимог та вважають їх такими, що підлягають задоволенню.  

Перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно Постанови Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 червня 2001р. № 13 « Про затвердження Положення про відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності» відділення Фонду діє як регіональна структура Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і є юридичною особою. /п.1.3./ Місце знаходження відділення Фонду - за адресою виконавчої дирекції відділення Фонду. /1.7./

Законом України „ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими похованням ” № 2240 від 18.01.2001 року встановлено правовий статус громадян, які мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

    Статтею 1 вказаного Закону визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у  зв'язку з  тимчасовою  втратою  працездатності, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з  втратою (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності, вагітності та пологів.

          В силу п.1 статті 2 вказаного Закону суб'єктами загальнообов'язкового   державного  соціального страхування у  зв'язку  з  тимчасовою  втратою  працездатності є застраховані особи, страхувальники та страховики.

    Згідно п.п. б) п.3 ч.1 статті 2 , ч. 3 статті 6
цього Закону   до   страхувальників відносяться також особи,  які  забезпечують  себе роботою самостійно (особи, які  займаються   підприємницькою, творчою  та  іншою  діяльністю,  пов'язаною  з  одержанням  доходу безпосередньо від цієї діяльності.)

    Ці особи мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги  відповідно до  цього  Закону  за  умови  сплати  страхових  внесків  до Фонду
соціального  страхування  з   тимчасової   втрати   працездатності
відповідно до діючого законодавства.

    В силу  ч.ч.1,3 статті 22 Закону платниками   страхових   внесків   на  загальнообов'язкове державне соціальне страхування  у  зв'язку  з  тимчасовою  втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є страхувальники та застраховані особи. Взяття  на  облік  у виконавчих дирекціях відділень Фонду фізичних   осіб   -   підприємців  здійснюється на  підставі  відомостей  з
реєстраційної картки, наданих державним реєстратором відповідно до
Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних
осіб – підприємців» , не пізніше наступного робочого дня
з  дня отримання зазначених відомостей робочими органами відділень
Фонду;

    Як встановлено в судовому засіданні позивачка зареєстрована як підприємець 08.09.2005р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію ФОП та довідкою з державного реєстру та знята з реєстрації 05.06.2009 року, що також підтверджується довідкою державного реєстратора. Дослідженням довідки про зняття з обліку страхувальника від 17.06.2009 року встановлено, що позивачка була знята з обліку у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності як страхувальник 17.06.2009 року. При цьому в довідці зазначено, що станом на 14.04.2009 року на момент проведення звірки заборгованості по сплаті внесків до Фонду позивачка не мала.

      Відповідно до абз.2 ч. 3 ст. 4 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими похованням» фізичні  особи  -  підприємці,  що  сплачують єдиний податок мають  право  на  матеріальне  забезпечення  та соціальні послуги за цим Законом за умови сплати страхових внесків (встановленого розміру єдиного  податку)  не  менше  повних  шести
календарних   місяців  протягом  останніх  дванадцяти  календарних
місяців перед настанням страхового випадку.

    Як встановлено судом і цього не заперечує відповідач, позивачка сплачувала внески до Фонду / сплачувала встановлений розмір єдиного  податку/  не  менше  повних  шести  календарних   місяців  протягом  останніх  дванадцяти  календарних місяців перед настанням страхового випадку, що підтверджується письмовими доказами справи.

    В зв’язку з цим, на позивачку поширюється дія статті 4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими похованням» і вона як застрахована особа мала право на матеріальне забезпечення, так як сплачувала єдиний податок, від якого в силу діючого законодавства проводились відрахування до Фонду, не  менше  повних  шести  календарних   місяців  протягом  останніх  дванадцяти  календарних місяців перед настанням страхового випадку.

    Судом не може бути прийнято до уваги та враховано як підставу для не нарахування і невиплати позивачці матеріального забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, посилання сторони відповідача на той факт, що позивачка не сплатила єдиний податок за квітень 2009 року, що є підставою вважати її незастрахованою особою та позбавляє відповідача можливості провести нарахування виплат.

При цьому посилання відповідача на п.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати /доходу/ для розрахунку виплат     за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого ПКМУ №1266 не обгрунтовують, а спростовують висновки відповідача щодо неможливості нарахування страхової виплати.

Згідно п.1 Порядку визначаються правила обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (страхові виплати) у разі настання страхового випадку.

В силу п.2 зазначеного Порядку його дія поширюється в тому числі на осіб, які сплачують єдиний податок.

Відповідно до п.п.4,5 зазначеного Порядку розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа) , що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.  

Якщо застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески менш як 6 календарних місяців , середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа), в яких сплачено страхові внески.

Аналіз зазначених вище норм законодавства свідчить про те, що відповідач тлумачить правові норми вибірково, оскільки посилання відповідача на положення Порядку надходження до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності коштів, одержаних від сум єдиного податку, їх обліку та використання, затвердженого постановою правління Фонду від 04.09.2003 року №57 без системного зв»язку з іншими нормами закону, які надають позивачці право на отримання матеріального забезпечення від відповідача, з урахуванням обставин справи нє відповідають принципу законності та справедливості та порушують зазначене право позивачки.

    До того ж як встановлено в судовому засіданні відповідач розглянув заяву позивачки про оплату лікарняного листка з порушенням вимог ст.52 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими похованням», відповідно до якої документи   для   призначення   допомоги   по   тимчасовій непрацездатності,   по  вагітності  та  пологах  розглядаються  не пізніше  десяти  днів з дня їх надходження. Повідомлення про    відмову   в   призначенні   допомоги   із зазначенням причин відмови та  порядку  оскарження  видається  або надсилається  заявникові  не  пізніше  п'яти  днів.

    Під час судового розгляду встановлено, що позивачка 17.09.2009 року звернулась з письмовою заявою на ім’я директора Корюківської міжрайонної виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування. 22.09.2009 року її лікарняний лист був оформлений бухгалтером виконавчої дирекції Корюківської міжрайонної виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування /а.с.7 зв./, та тільки 09.11.2009 року їй було відмовлено в призначенні допомоги. І лише 17.11.2009 року на нову письмову вимогу позивачки їй було повернуто лікарняний лист.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наведених вище підстав.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 6, 22, 50, 52  Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001р., ст.ст. 47, 51 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, п.п.2,3 Постанови КМУ від 26.09.2001 року №1266 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати /доходу/ для розрахунку виплат за загальообов»язковим державним соціальним страхуванням»,  ст. ст. 10,11, 212-215 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Позовну заяву  ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про зобов’язання оплати листка непрацездатності - задовольнити.

Зобов’язати Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності провести оплату листка непрацездатності НОМЕР_1, виданий Городнянською жіночою консультацією у зв’язку з вагітністю та пологами ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

  Суддя :                                                                       М.В. Лиманська