Справа  №  2-160/2010 р.

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

        28 квітня 2010 року Путильський районний суд Чернівецької області у  складі :           головуючого     судді     Лисака І.Н.

при  секретарі     Помазан М.В.

з участю позивача     ОСОБА_1

відповідача         ОСОБА_2

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні   в  смт. Путила   справу  за  позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору тимчасового найму житла та усунення перешкод у здійснені прав власника на нерухоме майно,

З ’ Я С У В А В :

    ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогами до ОСОБА_2 зобов’язати останнього усунути перешкоди у здійснені нею прав власника будинку АДРЕСА_1 та звільнити займаний будинок із стягненням судових витрат. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 14.10.2004 року ВВС № 731657 вона є власником вищевказаного будинку. Між нею та відповідачем по справі існував усний договір найму даного будинку, але останнім часом відповідач став ігнорувати її вимоги як власника, використовував житло на власний розсуд. Вирішивши розірвати усний договір, позивач завчасно письмово повідомила відповідача, але останній будинок не звільнив. З цих причин вказує на порушення з боку відповідача її прав власника на вільне користування та розпорядження власністю, що стало підставою звернення до суду та понесення відповідних витрат, які повинні бути відшкодовані відповідачем.

    В судовому засіданні позивач вимоги підтримала відповідно до викладених в заяві обставин та пояснила, що вона є людиною похилого віку, а відповідач декілька разів здійснював постріли в будинку, що дуже її лякало. Вказує, що для неї краще найняти домогосподарку, яка буде здійснювати догляд за нею.

Відповідач пояснив, що є чоловіком онуки позивача, зареєстрований за адресою своїх батьків в с. Дихтинець. В 2008 розі під час їхнього весілля позивач запропонувала молодому подружжю перейти жити до неї та здійснювати догляд. В 2009 році відповідач двічі запалював петарди біля будинку, але не вважав, що це лякало позивачку. У вересні 2009 року отримав два попередження про виселення, але на них не відреагував через похилий вік ОСОБА_1, і те, що вона не може самостійно себе обходити та давати звіт своїм діям. Через наявність двох малолітніх дітей просить відмовити у задоволені позову та дати дозвіл проживати в будинку.

Свідок ОСОБА_3 показав суду, що є одним із дев’яти дітей ОСОБА_1 Під час весілля його доньки позивач запропонувала проживати молодому подружжю з нею. Оскільки ОСОБА_1 через свій вік є тяжкою в побуті, з нею важко проживати разом. ЇЇ доглядали й сторонні люди, але не приживалися. Вказує, що доньку із зятем забрати до себе не може, оскільки в двох кімнатах проживає 8 осіб.

Вислухавши пояснення сторін, покази свідка та дослідивши додані до позовної заяви документи, суд прийшов до висновку про задоволення вимог.

Так, з виписки з погосподарської книги № 10 від 12.04.2010 року встановлюється, що ОСОБА_1 є головою домогосподарства, а відповідно до копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВС № 308728 є власником будинковолодіння АДРЕСА_1. Відповідно до копій попереджень від 17 та 28 вересня 2009 року ОСОБА_1 попереджала ОСОБА_2 про розірвання договору найму, виселення, що підтвердив також відповідач.

Оскільки відповідно до ст. 41 Конституції України та ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути обмежений у його здійсненні, власник майна може вимагати в силу ст.391 ЦК України  усунення перешкод у здійснені права користування своїм майном, тому вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, ґрунтуються на вимогах ч.3 ст. 168 Житлового кодексу, підтверджені доказами та підлягають задоволенню.

В силу ст.88 ЦПК України суд стороні, на користь якої ухвалено рішення, присуджує з другої сторони документально підтверджені судові витрати.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319, 391 ЦК України, ст.169 Житлового кодексу України, ст.ст. 174, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Вважати усний договір найму житлового приміщення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваним.

Виселити ОСОБА_2 із будинку АДРЕСА_1 без надання іншого приміщення та зобов’язати останнього не чинити перешкод у здійснені права користування своєю власністю ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 45 (сорок п’ять) грн. 50 коп.

 Рішення суду можу бути оскаржене до Апеляційного суду Чернівецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя