КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №752/9568/20

Апеляційне провадження №22-ц/824/5362/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2021 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів - Гаращенка Д.Р., Мостової Г.І., із участю секретаря Ткаченко Ю.М., розглянувши матеріали цивільної справи у місті Києві за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 27 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення порядку участі батька у вихованні дітей,

В С Т А Н О В И В :

19 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення порядку участі батька у вихованні дітей.

21 вересня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про залишення вказаної позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28 вересня 2020 року заяву ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду задоволено.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення порядку участі батька у вихованні дітей, залишено без розгляду.

20 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з заявою про повернення судового збору, в якій просив постановити ухвалу про повернення судового збору у зв`язку з поверненням позовної заяви відповідно до ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 28 вересня 2020 року та повернути оригінал квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 27 січня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення судового збору по справі №752/9568/20 за позовом ОСОБА_1 а до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення порядку участі батька у вихованні дітей.

На обґрунтування постановленої ухвали місцевим судом зазначено про те, що повернення позивачу сплаченого судового збору при залишенні позовної заяви без розгляду не передбачено ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при її постановленні.

Просить ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 27 січня 2021 року скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення заяви про повернення судового збору.

Посилається на ті підстави, що суд застосував норми п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» без врахування актуальної, останньої правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо застосування вказаних норм, яка є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

Суд, закінчивши з`ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, керуючись наступним.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення порядку участі батька у вихованні дітей, яка призначена до розгляду на 12 годину 15 хвилин 28 вересня 2020 року ( а.с. 1-5, 102-103 ).

До початку розгляду справи по суті, зокрема, 21.09.2020 року позивач подав до суду заяву про залишення вказаного позову без розгляду ( а.с. 109 ).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28 вересня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено, а позовну заяву - залишено без розгляду.

20 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з заявою про повернення судового збору, посилаючись на п. 1 ч.2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» ( а.с. 114 ).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 27 січня 2021 року відмовлено в задоволенні вказаної заяви про повернення судового збору.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 28 вересня 2020 року про залишення позову без розгляду було постановлено на підставі заяви позивача про залишення позовної заяви без розгляду, тому відсутні обставини, визначені ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» для повернення позивачу сплаченого судового збору ( а.с. 119-120 ).

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: залишення заяви або скарги без розгляду ( крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Оскільки позивач до розгляду справи по суті подав заяву про залишення вказаного позову без розгляду, яку ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28 вересня 2020 року задоволено і позов залишено без розгляду, тому, з огляду на п. 4 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» відсутні підстави для повернення судового збору.

За таких обставин, місцевий суд, на переконання апеляційного суду, повністю дотримався вимог ст.ст. 133, 257 ЦПК України, положень п. 4 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір», і ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення про відмову в задоволенні заяви про повернення судового збору.

Відтак, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість ухвали, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при її постановленні, зокрема, п. 4 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір», ст.ст. 263 ЦПК України, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у суді другої інстанції.

Посилання в апеляційній скарзі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 635/551/17 є необґрунтованим, оскільки предметом розгляду у вказаній справі є повернення судового збору з підстав закриття провадження, а в даній справі позов залишено без розгляду.

Тому, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, судове рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України.

Апеляційний суд також вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року ).

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 263, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 27 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення порядку участі батька у вихованні дітей - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: Д.Р. Гаращенко

Г.І. Мостова