ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 23.09.2008 р.                                         17:10                                                  № 2/92

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючий суддя Келеберда В.І.,  судді –Кротюк О.В., Винокуров К.С. при секретарі судового засідання Мельниковій Л.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Карпачовой Ніни Іванівни

про визнання протиправними бездіяльності та дій, а також про зобов’язання вчинити дії

Обставини справи:

Позов заявлено про визнання неправомірними дій та бездіяльності Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та про зобов’язання відповідача вчинити дії по розгляду звернення позивачів від 16.10.06р.

В ході розгляду справи позивачі уточнили свої вимоги та просять суд визнати неправомірними дії та бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Карпачової Ніни Іванівни щодо неналежного розгляду звернень позивачів від 16.10.06р. № 90-з (вх. № Ц-07263/06/26 від 16.10.06р.) та від 25.07.07р. № 2586 (вх. № 1603-07 від 25.07.07р.); визнати неправомірні дії та бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо не прийняття та не надсилання на адресу позивачів вмотивованого письмового повідомлення про прийняті рішення за результатами розгляду звернень позивачів від 16.10.06 р. № 90-з та від 25.07.07 р. № 2586; зобов'язати відповідача розглянути звернення позивачів та відкрити провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина, прийняти вмотивоване рішення та надіслати на адресу позивачів вмотивовані письмові повідомлення про прийняті рішення за результатами розгляду звернень позивачів; вирішити питання про накладення адміністративних стягнень на Радько В.І. - головного консультанта відділу по роботі з органами місцевого самоврядування Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за порушення ним вимог ст.ст.40,55 Конституції України, ст.ст. 4,7, 14 Закону України від 02.10.96 р. № 393 «Про звернення громадян», Закону України «Про державну службу», ст. 17 Закону України від 23.12.97 р. № 776 «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», а саме за відмову у розгляді, не прийняття та не надсилання на адресу позивачів вмотивованого письмового повідомлення про прийняті рішення за результатами розгляду звернення позивачів; зобов'язати відповідача протягом 30 днів з моменту прийняття рішення та набрання законної сили проінформувати Окружний адміністративний суд м. Києва та позивачів про виконання відповідачем рішення суду по справі.

Представник відповідача проти позову заперечила з огляду на надходження до Секретаріату Уповноваженого звернення від одного позивача –ОСОБА_1 та надання усного роз’яснення щодо звернення від 16.10.06р. У відношенні звернення від 25.07.07р. представник відповідача зазначила, що таке звернення надсилалось позивачем до Голови КМДА, а відповідачу була надіслана копія для відома, а тому будь-яких заходів реагування на цей лист-повідомлення Законами України «Про звернення громадян»та «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»не передбачено.

В судовому засіданні 11.06.08р. за ініціативою суду до участі у справі залучено співвідповідача –Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні підтримала позицію, наведену відповідачем-1, та заперечила проти задоволення позову у повному обсязі, зокрема зазначила про застосування до головного консультанта Секретаріату Радько В.І. заходів дисциплінарного впливу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2006 р. до Уповноваженого з прав людини звернувся голова страйкового комітету АКБ «ОЛБанк»ОСОБА_1. У зазначеному зверненні повідомлялося, що представники вкладників і кредиторів, потерпілих від банкрутства банків, проводять громадські акції, мітинги, пікетування, а також збираються розгорнути наметове містечко біля стін Національного банку України. У зв'язку з цим, у зверненні сформульовані наступні прохання до Уповноваженого з прав людини: «Просимо допомоги в нашій нелюдській боротьбі за свою власність, людську гідність, за право бути захищеним в своїй державі від шахраїв та злодіїв. Ми будемо вдячні Вам за будь-які прояви допомоги, в межах Ваших можливостей. Запрошуємо Вас 19.10.2006 р. на 11.00 до Національного банку України на зустріч з вкладниками та кредиторами банків, що ліквідуються, які щочетверга з 14.04.2006 р. проводять мирну акцію протесту недбалим діям посадових осіб НБУ».

За дорученням керівництва Секретаріату Уповноваженого з прав людини, під час проведення акції протесту біля Національного банку України був присутній головний консультант Радько В.І., який вислухав вимоги учасників акції та відповів на їх запитання.

Крім цього, під час особистого прийому Уповноваженим з прав людини ОСОБА_1 надавались усні роз'яснення. Як зазначають учасники судового процесу, під час телефонної розмови із відповідачем-2 ОСОБА_1 було повідомлено, що письмова відповідь на звернення від 16.10.06р. не направлялась, оскільки було надане усне роз'яснення.

У зверненні від 25.07.2007 р. на ім'я голови Київської міської державної адміністрації Черновецького Л.М., копія якого також надіслана Уповноваженому з прав людини повідомлялося, що 26 липня 2007р. вкладники збанкрутілих банків планують провести мітинг біля приміщення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (адреса: м. Київ, вул. Інститутська, 21/8).

Сторони визнають, що такий мітинг відбувся, а за дорученням Уповноваженого з прав людини, з мітингуючими зустрілися відповідальні працівники Секретаріату Уповноваженого з прав людини, які вислухали вимоги учасників мітингу та запропонували заходи, яких необхідно вжити для повернення вкладених у збанкрутілі банки коштів.

Виходячи з наведеного, лист позивачів від 25.07.07р. не містить ознак звернення відповідно до Закону України «Про звернення громадян», є листом інформаційного змісту, а тому не може бути розглянутий Уповноваженим за процедурою, передбаченою для звернень громадян. Крім того, лист від 25.07.07р. адресований іншій посадовій особі, а Уповноваженому надісланий в копії, тобто для відома та інформування.

Судом також враховуються ті обставини, що 2 серпня 2007р. в Секретаріаті Уповноваженого з прав людини відбулась ще одна зустріч з вкладниками збанкрутілих банків, на якій було продовжено обговорення ситуації щодо повернення вкладів.

Відповідно до інформаційних довідок відповідачів, у 2008 році до Секретаріату Уповноваженого з прав людини надійшло ще два звернення від ОСОБА_1, на які були надані письмові відповіді (копії залучено до матеріалів справи).

Враховуючи, що відповідачем-1 прийнято заходи реагування на лист позивачів від 27.07.07р., то підстав для задоволення позову в цій частині судом не вбачається.

Щодо звернення позивачів від 16.10.06р., то суд вбачає за необхідне зазначити про наступне.

Статтею 17 Закону України від 23.12.1997р. № 776/97-ВР «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»встановлено, що Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Закон України від 02.10.96р. № 393/96-ВР «Про звернення громадян»(далі –Закон № 393/96-ВР) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності,  для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Під зверненнями громадян Закон № 393/96-ВР розуміє викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Так, згідно ст. 3 Закону № 393/96-ВР заява –це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Розділом ІІ Закону № 393/96-ВР встановлено порядок розгляду звернень громадян.

Так, відповідно до ст.ст. 15, 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати звернення громадян, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Одночасно Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»(ст. 17) покладено обов’язок на Уповноваженого письмово повідомити заявника про прийняття звернення до розгляду або відмову у прийнятті звернення до розгляду. Відмова у прийнятті звернення до розгляду повинна бути вмотивованою.

Проте письмового повідомлення щодо результатів надходження звернення від 16.10.06р. позивачам надіслано не було.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, що й відображено у принципі верховенства права.

Саме ця особливість визначила необхідність законодавчого закріплення положення щодо виконання Уповноваженим ВРУ з прав людини своїх обов’язків, оскільки держава не вправі відмовитися від виконання своїх обов'язків.

Так, згідно Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» при розгляді звернення Уповноважений:

1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;

2) роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;

3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення;

4) відмовляє в розгляді звернення.

З аналізу наведених нормативно-правових актів вбачається, що нормативним актами передбачено процедуру розгляду звернень та повідомлення особи про результати розгляду його звернення. Проте в порушення зазначених законодавчих актів відповідного письмового повідомлення на адресу позивачів надіслано не було.

При цьому суд не вбачає підстав для встановлення факту бездіяльності та вчинення неправомірних дій відповідачем-1 з огляду на ті обставини, що  на запрошення позивачів взяти участь у акції протесту біля Національного банку України у 2006р., а також під час проведення мітингу біля приміщення Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у 2007р. відповідачем-1 були застосовані заходи реагування і відповідальні працівники Секретаріату брали участь в наведених заходах позивачів, надавали усні пояснення та консультації. Крім того, сфера застосування Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»є відносини, що виникають при реалізації прав і свобод людини і громадянина лише між громадянином України, незалежно від місця його перебування, іноземцем чи особою без громадянства, які перебувають на території України, та органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами, а банки до таких органів не належать.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову частково, а саме в частині вимог щодо зобов’язання відповідача-2 направити письмове повідомлення на адресу позивачів щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 16.10.06р., оскільки Секретаріат Уповноваженого є юридичною особою, має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка та утворений для забезпечення діяльності Уповноваженого (ст. 10 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»та  п. 7 Положення про секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини).

Керуючись ст.ст. 161-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Задовольнити позов частково.

          2.          Зобов’язати Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надати вмотивовану письмову відповідь про результат розгляду звернення позивачів від 16.10.06р. № 90-з.

          3.          В іншій частині позову відмовити.

На постанову може бути подана апеляційна скарга в порядку ст.186 КАС України шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови протягом 10 днів з дня оголошення та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили у порядку встановленому 254 КАС України.

Головуючий суддя                                                            В.І. Келеберда

Судді                                                                                          О.В. Кротюк

                                                                                          К.С. Винокуров