ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 лютого 2010 року № 8330/8331/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі:
головуючого-судді Олендера І.Я.,
суддів Улицького В.З., Каралюса В.М.,
при секретарі Корчинській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Олмі Технолоджі» на ухвалу та постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2008 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олмі Технолоджі» до Чопської міської ради Закарпатської області про скасування резолюції прийнятої на громадських слуханнях від 05.03.2008 року та скасування рішення Чопської міської ради Закарпатської області від 13.11.2007 року, -
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2008 року позивач ТзОВ «Олмі Технолоджі» звернулось до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати нечинними та скасувати резолюцію прийняту на громадських слуханнях від 05.03.2008 року та рішення Чопської міської ради Закарпатської області від 13.11.2007 року.
09.12.2008 року Ужгородським міськрайонним судом прийнято в даній справі ухвалу, якою провадження в справі в частині позовних вимог про скасування резолюції прийнятої на громадських слуханнях від 05.03.2008 року закрито, та постанову, якою було відмовлено в частині задоволення позовних вимог про скасування рішення Чопської міської ради Закарпатської області від 13.11.2007 року.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції покликався на те, що резолюція громадських слухань не відноситься до категорії нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії, тобто не тягне юридичних наслідків, не створює прав та обов’язків та не прийнята суб’єктом владних повноважень, також не відноситься до дій чи бездіяльності в контексті адміністративного судочинства, відтак вимога про скасування резолюції прийнятої на громадських слуханнях не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Прийняту постанову суд першої інстанції обґрунтовував тим, що суб’єкт владних повноважень приймаючи оскаржуване рішення діяв у спосіб, в порядку та у межах повноважень передбачених Конституцією та законами України, оскільки відмова в надані дозволу позивачу на розміщення об’єкта підвищеної небезпеки – заводу по переробці алюмінію на території м. Чоп Закарпатської області, була зумовлена відсутністю необхідної, визначеної законодавством документації, а саме техніко-економічного та містобудівного обґрунтування розміщення об’єкта підвищеної небезпеки та висновку комплексної державної експертизи.
ТзОВ «Олмі Технолоджі» у поданих апеляційних скаргах просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки резолюція громадських слухань, на думку позивача є актом індивідуальної дії, оскільки від такої залежало прийняття рішення по суті його звернення, щодо прийнятої постанови, то позивач покликається на те, що прийняте рішення Чопської міської ради, що оскаржується є незаконним та необґрунтованим, оскільки норми на які покликається міська рада, не містять підстав для прийняття такого рішення, внаслідок чого порушено права позивача, при цьому підприємству було надано позитивні відповіді на будівництво об’єкту підвищеної небезпеки від Ужгородського районного відділу земельних ресурсів, Управління культури Закарпатської ОДА, Ужгородської районної санітарно-епідеміологічної станції та дозвіл від Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області.
Представник відповідача – Чопської міської ради Закарпатської області в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційних скарг та просить такі відхилити.
Представник позивача – ТзОВ «Олмі Технолоджі» в судове засідання не явився, тому на підставі ч.4 ст.196 КАС України апеляційний розгляд проведено у його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подані апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з таких міркувань.
Закриваючи провадження в справі в частині позовної вимоги про скасування резолюції прийнятої на громадських слуханнях від 05.03.2008 року, суд першої інстанції правильно врахував, що згідно «Положення про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля», затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 18 грудня 2003 р. N 168, громадське обговорення (публічне слухання або відкрите засідання) - це процедура виявлення громадської думки з метою її урахування при прийнятті органами виконавчої влади рішень з питань, що справляють чи можуть справити негативний вплив на стан довкілля.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що така резолюція громадських слухань не відноситься до категорії нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії, тобто не тягне юридичних наслідків, не створює права та обов'язки та не прийнята суб'єктом владних повноважень, та не може ототожнюватись з дією чи бездіяльністю суб’єкту владних повноважень в розумінні визначення наведеного в Кодексі адміністративного судочинства України.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що справа в частині вимоги про скасування резолюції громадських слухань не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що згідно п.1 ч.1 ст. 157 КАС України було законною підставою для закриття провадження у справі в цій частині.
Що ж до покликання на незаконність прийнятої судом першої інстанції постанови по суті спору в частині скасування рішення Чопської міської ради від 13.11.2007 року, то слід зазначити наступне.
Як вбачається з рішення Чопської міської ради від 13.11.2007 року № 19 ТзОВ «Олмі Технолоджі» звернулося до Чопської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розміщення заводу по переробці відходів з алюмінію на території м. Чоп, однак заявнику відмовлено в задоволенні його заяви з покликанням на норми Закону України «Про екологічну експертизу», ст.6, п.34,38 ст. 26, ст..ст. 59,60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Як правильно встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи, в якості необхідних документів для розгляду Чопською міською радою заяви позивача такий покликався на те, що ним подано необхідний пакет документів для прийняття позитивного рішення по його зверненню, зокрема подано: дозвіл Закарпатської обласної державної адміністрації від 30.10.2007 року № 4707/06-21, яким надано дозвіл на збір матеріалів погодження розміщення цеху для переробки алюмінію на території м. Чоп; висновок відділу земельних ресурсів в Ужгородському районі від 14.11.2007 року № 960/01-22, яким не заперечується проти надання дозволу на будівництво цеху на орендованій позивачем земельній ділянці; висновки районної санепідемстанції за № 220 від 13.10.2006 року та № 88 від 19.11.2007 року; висновок управління культури ЗакОДА від 15.11.2007 року, яким не заперечується проти відведення в оренду земельної ділянки для будівництва цеху, оскільки земельна ділянка не відноситься до земель з спеціальним охоронним режимом; висновок головного управління земельних ресурсів в Закарпатській області від 04.12.2007 року № 545, яким погоджено документацію та не заперечується проти розміщення цеху по переробці алюмінію; висновок відділу містобудування та архітектури м. Чоп від 14.11.2006 року, яким не заперечується проти виготовлення документації щодо попереднього погодження розміщення об'єкту, експертний висновок територіального управління державної інспекції з енергозбереження від 28.12.2006 року; а також, технічні умови приєднання до електромережі, скид стічних вод, проектування та будівництво цеху, газопостачання.
Однак, суд першої інстанції не погодився з покликаннями позивача, і такі висновки суду ґрунтувались на нормах матеріального права та на правильно та повно встановлених обставинах справи.
Так, відповідно до вимог п. 34,38 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради відноситься вирішення питань: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об’єктів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» від 18.01.2001 року до повноважень міських рад у сфері діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки, належать зокрема надання відповідно до законодавства дозволів на спорудження і/або реконструкцію об'єктів підвищеної небезпеки.
Повноваження місцевих рад по вирішенню питань щодо надання дозволу закріплені також ст. 12 вищевказаного закону, а саме: Суб'єкт господарської діяльності, який планує будівництво і/або реконструкцію об'єкта підвищеної небезпеки, зобов'язаний одержати дозвіл на будівництво такого об'єкта відповідно до законодавства про містобудування. Суб'єкт господарської діяльності, який планує будівництво об'єкта підвищеної небезпеки на території села, селища, міста, також зобов'язаний попередньо одержати відповідно до закону згоду відповідної ради на розміщення об'єкта на такій території. До заяви з метою отримання дозволу на будівництво і/або реконструкцію об'єкта підвищеної небезпеки крім документів, визначених законодавством про містобудування, та регіональними і місцевими правилами забудови, додаються: техніко-економічне та містобудівне обґрунтування розміщення об'єкта підвищеної небезпеки та передпроектні матеріали, які містять відомості про об'єкт підвищеної небезпеки, можливі аварії ньому та їх наслідки; висновки державних експертиз, передбачених законом, а також громадських експертиз у разі їх наявності. Суб'єкт господарської діяльності одночасно з поданням зазначених документів з метою залучення відповідного громадського обговорення через засоби масової інформації повідомляє про: мету реалізації проекту; можливі негативні наслідки впливу на життєдіяльність людей та довкілля; заходи та засоби, передбачені проектом для запобігання аваріям, обмеження їх наслідків і захисту людей та довкілля. Виконавчі органи відповідних рад у разі необхідності мають право отримати від суб'єкта господарської діяльності додаткову інформацію щодо проекту або призначити його експертизу.
Повноваженню щодо вирішення питань у сфері містобудування закріплені за органами місцевого самоврядування також ст.ст. 12, 13 Законом України «Про основи містобудування».
Як правильно вказав суд першої інстанції, листом Чопської міської ради від 16.10.2007 року на отримання ТзОВ «Олмі Технолоджі» дозволу на відкриття цеху роз'яснено, про необхідність попереднього одержання згоди міської ради на розміщення такого об'єкта, та що до заяви на одержання дозволу на будівництво слід додати техніко-економічне обґрунтування та містобудівне обґрунтування розміщення об'єкта підвищеної небезпеки та перед проектні матеріали, які містять відомості про об'єкт, можливі аварії, висновки державних експертиз.
Згідно ст.ст. 7,8 Закону України «Про екологічну експертизу», переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку затвердженого постановою КМУ від 27 липня 1995 р. N 554, діяльність з переробки алюмінієвих відходів становить собою підвищену екологічну небезпеку.
Суд першої інстанції правильно вказав, що до заяви з метою отримання дозволу на будівництво і/або реконструкцію об'єкта підвищеної небезпеки крім документів, визначених законодавством про містобудування, та регіональними і місцевими правилами забудови повинні додаватись: техніко-економічне та містобудівне обґрунтування розміщення об'єкта підвищеної небезпеки. Техніко-економічне обґрунтування розробляється відповідно до ДБН А.2.2-1-2003 «Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд. Основні положення проектування». Містобудівне обґрунтування розробляється відповідно до ДБН Б. 1.1-4-2002 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження містобудівного обґрунтування».
При цьому, техніко-економічне та містобудівне обґрунтування розміщення об'єкта підвищеної небезпеки підлягає комплексній державній експертизі, а саме, згідно з порядком затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. N 1308, відповідно до якого обов'язковій комплексній державній експертизі відповідно до підлягають інвестиційні програми і проекти будівництва (за винятком робочої документації) незалежно від джерел фінансування, та згідно якого складовими частинами комплексної державної експертизи інвестиційних програм і проектів будівництва, що здійснюється на території України, є державна інвестиційна експертиза; державна санітарно-гігієнічна експертиза; державна екологічна експертиза; державна експертиза щодо пожежної безпеки; державна експерти $а з охорони праці; державна експертиза з енергозбереження. Державні експертизи, які є складовими частинами комплексної державної експертизи інвестиційних програм і проектів будівництва, проводяться відповідно до нормативно-правових актів, що регламентують порядок виконання цих експертиз.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що в переліку документів поданих позивачем до Чопської міської ради на отримання дозволу з розміщення заводу по переробці алюмінію на території м. Чоп, відсутні необхідні документи, а саме: техніко-економічне та містобудівне обґрунтування розміщення об'єкта підвищеної небезпеки, а також висновки комплексної державної експертизи.
Відсутність вказаних документів, що необхідні були для вирішення по суті відповідачем заяви позивача, які є необхідними для вирішення такої, дала підстави відповідачу прийняти рішення про відмову позивачу у наданні дозволу на розміщення на території м. Чоп Закарпатської області по вулиці Ужгородській,2 об’єкту підвищеної небезпеки – заводу по переробці алюмінію.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Чопська міська рада Закарпатської області, як суб’єкт владних повноважень, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розміщення на території м. Чоп Закарпатської області по вулиці Ужгородській,2 об’єкту підвищеної небезпеки – заводу по переробці алюмінію, діяла на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і чинними законами України, з дотриманням критеріїв, визначених ч.3 ст. 2 КАС, тобто правомірно.
Колегія суддів, з огляду на зазначене вище вважає, що доводи апеляційних скарг не спростовують прийняту судом першої інстанції ухвалу та постанову, тому відсутні підстави для скасування прийнятих судових рішень.
Керуючись ст. ст. 158-162, ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Олмі Технолоджі» на ухвалу та постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2008 року – залишити без задоволення, а ухвалу та постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 грудня 2008 року в справі № 2-а-1037/08 – без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення. Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з часу набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі прийняття ухвали в порядку ч.3 ст.160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення такої в повному обсязі.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: В.З.Улицький
В.М.Каралюс
Ухвала в повному обсязі складена 26.02.2010 року.