Справа № 2а-1365/10/2570
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої судді - Гром Л.М.
при секретарі - Тищенко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Прокурора Городнянського району в інтересах держави в особі відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області Міністерства праці та соціальної політики України до Смичинського сільського споживчого товариства Городнянської районної спілки споживчих товариств Чернігівської області про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
В С Т А Н О В И В :
22.03.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Смичинського сільського споживчого товариства Городнянської районної спілки споживчих товариств Чернігівської області та просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі 3695 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 263,07 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що проведеною прокуратурою Городнянського району перевіркою встановлено, що ОСОБА_1, 26.02.2009 року працюючи на посаді голови правління Смичинського сільського споживчого товариства Городнянської спілки споживчих товариств Чернігівської області, являючись службовою особою, завідомо усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою уникнення сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону України, за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, надала вказівку головному бухгалтеру ОСОБА_2 внести до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, що є офіційним документом, завідомо неправдиві відомості про те, що середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність на підприємстві становить 1 особа та зазначити у списку працюючих інвалідів – штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у 2008 році інваліда ІІ групи ОСОБА_3, яка фактично у споживчому товаристві у 2008 році не працювала. Даний звіт був наданий до відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області. Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1, згідно розрахунку заборгованості за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2008 рік, Смичинське сільське споживче товариство уникло сплати до Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій в сумі 3695 грн. За даним фактом 11.12.2009 року прокуратурою Городнянського району порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 366 КК України. 16.02.2010 року ОСОБА_1 визнано винною у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст 366 КК України.
В судовому засіданні прокурор та представник відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити в повному обсязі, вважали, що в даному випадку не потрібно інших доказів для стягнення адміністративно - господарських санкцій, крім набравшого законної чинності вироку відносно керівника підприємства – ОСОБА_1. Також представник відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області зазначала, що перевірку правильності та достовірності наданих документів у статистичній звітності у відповідача не проводили, оскільки відсутні кошти на відрядження тому звертались до прокурора, щоб він провів перевірку сумнівних даних наведених у звітності. Оскільки прокурором Городнянського району порушена кримінальна справа то є всі підстави для стягнення з підприємства адміністративно - господарських санкцій.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог. Просила суд відмовити в їх задоволенні. Свої заперечення обґрунтовує тим, що перевірка відповідача відділенням фонду захисту інвалідів в Чернігівській області не проводилась. Немає рішення відділення про застосування адміністративно-господарських санкцій – штрафу. Розрахунок заборгованості за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів по Смичинському споживчому товариству не є належним доказом, бо не є документом на підставі якого, в порядку визначеному законодавством, стягується адміністративно-господарські санкції. Яким органом складено розрахунок – невідомо. Що стосується вироку від 16.02.2010 року, то предметом спору є стягнення господарсько-фінансової санкції. Вирок суду вважає несправедливим, оскільки інвалід на підприємстві працював, на цьому вона постійно наполягала, надавала документи, які не визнані підробними, але її притягнули до відповідальності, що вважає не справедливим.
31.03.2010 року представником відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області суду була надана заява № 03-89/185 про уточнення позовних вимог, а саме: просить стягнути з відповідача 3695 грн. адміністративно-господарських санкцій та 370,74 грн. пені.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30 квітня поточного року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 06.05.2010 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, свідка, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню на слідуючих підставах.
Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів є контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Фонд соціального захисту інвалідів має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.
Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», зокрема ст.19 передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду сального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, значене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року № 42 затверджена форма звітності № 10-ПІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкція щодо її заповнення. Згідно п.3.1 Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік визначається відповідно до п.3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року № 1442/11722. За таким же правилом визначається середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.
Як вбачається зі звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік поданого відповідачем 26.02.2009 року, на Смичинському сільському споживчому товаристві Городнянської районної спілки споживчих товариств Чернігівської області середньооблікова кількість штатних працівників особового складу становила 20 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 1 особа.
Відповідно до Списку працюючих інвалідів, який доданий до Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, на підприємстві відповідача працював один інвалід.
В матеріалах справи знаходиться копія розпорядження № 15 К від 01.10.2007 року про прийняття на роботу ОСОБА_3 В книзі по рахунку № 661 «Расчеты с рабочими и служащими» на 2008 рік зазначено, що ОСОБА_3 відпрацювала на Смичинському сільському споживчому товаристві Городнянської районної спілки споживчих товариств Чернігівської області з січня місяця 2008 року по січень 2009 року та отримувала заробітну плату.
В судовому засіданні було допитано в якості свідка ОСОБА_3, яка підтвердила, що вона дійсно працювала на Смичинському сільському споживчому товаристві Городнянської районної спілки споживчих товариств Чернігівської області у вищевказаний період. Також свідок надав суду трудову книгу від 01.08.1977 року, якою підтверджується те, що вона 01.10.2007 року була прийнята на роботу, а звільнена з роботи 01.03.2009 року. Розпорядження про прийняття на роботу та трудова книга ОСОБА_3 жодним рішенням не піддані сумніву щодо їх достовірності.
За Постановою КМ України, від 31.01.2007 року, № 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"" відділення Фонду за наказом його керівника може проводити планові та позапланові, виїзні та невиїзні перевірки. Планові та позапланові перевірки проводяться в робочий час роботодавця, встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку. В судовому засіданні встановлено, що перевіряючі відділення фонду не виїжджали на перевірку до відповідача, мотивуючи тим, що фонд не має коштів на відрядження, прокурор Городнянського району перебрав на себе функції, які йому не надані, зокрема в виконувати роботу, що покладена на відділення Фонду щодо проведення перевірок Відповідно до п. 2 Постановою КМ України, від 31.01.2007 року, № 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"" предметом проведення перевірки є:
- реєстрація роботодавців у відділеннях Фонду;
- подання роботодавцями до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів;
- виконання роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів;
- сплата роботодавцями суми адміністративно-господарських санкцій та пені.
Що стосується вироку Городнянського районного суду Чернігівської області від 16.02.2010 року, то Смичинське споживче товариство стороною в даній справі не виступало, вирок для відповідного реагування на підприємство не надходив, окремої ухвали щодо внесення відповідних змін в облік та звітність, в тому числі скасування трудових відносин з ОСОБА_3, не винесено, взагалі по фактам наведеним у вироку в судовому засіданні отримані докази, які не відповідають обставинам справи і суперечать повністю доказовим висновкам вироку. Також, вирок постановлений відносно особи, яка вважається, що вчинила злочин, тобто ОСОБА_1 від її дій підприємству шкода не завдана, не визначалась заподіяна шкода державі. У відповідності до ст. 366 ч. 1 КК України - це складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів та мета цих дій не має значення. В судовому засіданні встановлено достовірно з вивчених оригіналів офіційних документів, які жодним належним доказам не визнані, як підробні, що інвалід ОСОБА_3 працювала на підприємстві і звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік поданий 26.02.2009 року містить достовірну інформацію.
Порядок дотримання норм законодавства про працю, відповідно трудова дисципліна, форма оплати праці та інші питання, що підлягають дотриманню при працевлаштуванні інваліда, тобто відношення між роботодавцем та працівником за укладеним трудовим договором, згідно Положення не є сферою перевірки та оцінки відділення Фонду і законодавцем віднесено до компетенції інших контролюючих інстанцій. Між тим, в судовому засіданні не було надано доказів і того, щодо відносно працевлаштованої та працюючої інваліда ОСОБА_3А офіційно встановлено порушення норм законодавства про працю.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
У відповідності до вимог ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративний проступок (адміністративне правопорушення), що набрали законної сили, є обов’язковим для суду, який розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Висновки щодо інших питань, викладені у вироку чи постанові про адміністративний проступок, не є обов’язковим для суду, який розглядає адміністративну справу.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 104, 122, 160-163 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду в повному обсязі виготовлена 06 травня 2010 року.
Суддя Гром Л.М.