ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 березня 2010 року № 5532/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі:
головуючого-судді Олендера І.Я.,
суддів Улицького В.З., Каралюса В.М.,
при секретарі Корчинській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2008 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання незаконним та скасування наказу № 382 від 15.05.2008 року та наказу № 214 0/с від 16.06.2008 року в частині його звільнення з органів внутрішніх справ, поновлення на службі, та виплату грошового утримання за час незаконного звільнення, -
в с т а н о в и л а :
20.08.2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУ МВСУ у Львівській області , в якому просив визнати незаконними та скасувати накази начальника ГУ УМВСУ у Л/о. №382 від 15 травня 2008 року та №214 о/с від 16 червня 2008 року про його звільнення з органів внутрішніх справ України за п. 64 «є» (за порушення дисципліни), поновити в органах внутрішніх справ на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної міліції у справах дітей Пустомитівського РВ ГУМВСУ у Л/о. , стягнути на його користь грошове утримання за час незаконного звільнення.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.12.2008 року заявлений позов задоволено повністю, а саме визнано неправомірними наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №382 від 15.05.2008 року та наказ №214 о/с від 17.06.2008 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ оперуповноваженого Групи кримінальної міліції у справах дітей Пустомитівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області капітана міліції ОСОБА_1; зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області поновити капітана міліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого Групи кримінальної міліції у справах дітей Пустомитівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області; зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.06.2008 року по 31.12.2008 року; постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого Групи кримінальної міліції у справах дітей Пустомитівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та стягнення середнього заробітку за один місяць звернуто до негайного виконання .
Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач - ГУ УМВСУ у Львівській області, представник якого в поданій апеляційній скарзі покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.
Як на обґрунтування поданої апеляційної скарги представник апелянта покликається на те, що відповідач наказ про звільнення позивача прийняв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначив, що мав місце факт втечі з адміністративного приміщення Пустомитівського райвідділу ГУ МВСУ громадянина Польщі ОСОБА_3, та що за грубе порушення службової дисципліни, самовільне залишення робочого місця з особою, яка підозрюється у скоєні тяжкого злочину, що призвело до її втечі, виїзд у робочий час без дозволу керівництва у приватних справах за межі території обслуговування та на підставі ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на позивача накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ. Вважає, що відповідач правомірно прийняв наказ про звільнення позивача. Просить у задоволенні позову відмовити . При звільненні позивача керівництвом ГУМВСУ у Л/о. було дотримано вимог чинного законодавства що регулює порядок проходження служби в ОВС і звільнення з такої.
Представник відповідача – ГУ УМВСУ у Львівській області в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просить таку задовольнити.
Позивач в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить відмовити в її задоволені.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання апеляційної скарги, заперечення позивача, перевіривши матеріали справи та дослідивши апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ з вересня 1992 року. З 2007 року по день звільнення 17 червня 2008 року займав посаду оперуповноваженого Групи кримінальної міліції у справах дітей Пустомитівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області. Станом на день звільнення перебував у званні – капітан міліції.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, наказом ГУ МВСУ у Львівській області №214 о/с від 17.06.2008 року ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справи України за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) на підставі наказу ГУ МВСУ у Львівській області від 15.05.2008 року №382 (а.с.5-7).
В п.4 наказу №382 від 15.05.2008 року ГУ МВСУ у Львівській області (а.с.6) вирішено за грубе порушення службової дисципліни, самовільне залишення робочого місця із особою, яка підозрюється у скоєні тяжкого злочину, що призвело до її втечі, виїзд у робочий час без дозволу керівництва у приватних справах за межі території обслуговування, керуючись ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, на оперуповноваженого ГКМСД Пустомитівського РВ ГУ УМВСУ у Львівській області капітана міліції ОСОБА_1 вирішено накласти дисциплінарне стягнення – звільнення з органів внутрішніх справ.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначається Дисциплінарним статутом ОВС України.
У відповідності до ст. 12 Дисциплінарного статуту ОВС України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справи за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень як усне зауваження, зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну посадову відповідність, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, звільнення з органів внутрішніх справ.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ (ч.6 ст. ст. 14 Дисциплінарного статуту ОВС України).
Частиною 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту ОВС України передбачено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Частиною 15 ст. 14 Дисциплінарного статуту ОВС України передбачено, що звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Однак, і в наказі ГУ МВСУ у Львівській області № 382 від 15.05.2008 року, і в наказі № 214 о/с від 17.06.2008 року відсутні будь-які обґрунтування того, чому до відповідача був застосований саме крайній захід дисциплінарного впливу – звільнення, а не менш суворі заходи дисциплінарного стягнення.
Згідно ст. 14 Закону №3460, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку призначається службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа яка проводить службове розслідування, повинна зажадати від порушника надання письмового пояснення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого доводиться до відома особи, яка притягується до дисциплінарної відповідальності під підпис. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
08.05.2008 року був складений висновок службового розслідування за фактом втечі з адміністративного приміщення Пустомитівського райвідділу ГУ МВСУ громадянина Польщі ОСОБА_3, в пункті 5 якого зазначалось, що за грубе порушення службової дисципліни, самовільне залишення робочого місця з особою, яка підозрюється у скоєні тяжкого злочину, що призвело до її втечі, виїзд у робочий час без дозволу керівництва у приватних справах за межі території обслуговування та на підставі ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на позивача комісія, яка проводила службове розслідування, вважала б за доцільне накласти на позивача дисциплінарне стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ.
Судом першої інстанції встановлено, що 15.08.2008 року прокуратурою Львівської області порушена кримінальна справ за фактом вчинення службової недбалості службовими особами ГУ МВСУ у Львівській області, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, що призвело до зникнення з адміністративного приміщення Пустомитівського райвідділу ГУ МВСУ громадянина Польщі ОСОБА_3 Матеріали справи скеровані для проведення подальшого досудового слідства в прокуратуру м.Львова. Рішення у кримінальній справі щодо позивача не приймалось.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що висновки службового розслідування, в яких зазначено, що події втечі сприяло безвідповідальне ставлення до виконання службових обов'язків позивача, який перебуваючи в одному кабінеті з затриманим, грубо порушив службову дисципліну, залишивши без нагляду доставлену особу та покинув робоче місце виїхавши за межі території обслуговування в приватних справах, не знайшли свого підтвердження та ґрунтуються на припущеннях, оскільки відповідач, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мав взяти до уваги пояснення позивача про те, що він в кабінеті розшуку разом з лейтенантом міліції ОСОБА_4 відбирали пояснення у громадянина ОСОБА_5; біля 16 год.00 хв. працівники карного розшуку райвідділу завели затриманих громадян та помістили у кабінет, в якому була пожежа; з часом начальник розшуку наказав звільнити позивачу займаний кабінет для роботи з затриманими; жоден затриманий не перебував в кабінеті разом з позивачем; пояснення позивача підтверджуються поясненнями лейтенанта міліції ОСОБА_4 та громадянина ОСОБА_5
Враховано також те, що оскільки в посадові обов'язки позивача охорона затриманих не входила, та що позивачу вказівок щодо охорони затриманих не давалось, і це не заперечив представник відповідача, а, як це зазначено в Наказі № 362 від 15 травня 2008 року і матеріалах службового розслідування, організація доставки затриманих громадян Польщі із Залізничного ЛМУ ГУМВС до Пустомитівського РВ ГУМВС та забезпечення їх подальшої охорони здійснювалась начальником Пустомитівського РВ ГУМВС майором Фецинцем В.Н., його першим заступником майором міліції Гугою Я.І. та начальником СКР Пустомитівського РВ ГУМВС майором міліції Михайленком Р.І., які при цьому не провели належний інструктаж задіяного особового складу, не поставили конкретних завдань кожному працівнику, не забезпечили належного розміщення та надійної охорони доставлених осіб, то висновки службового розслідування та оспорюваного наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності щодо позивача про самовільне залишення робочого місця з особою, яка підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, що призвело до її втечі, не ґрунтуються на фактичних обставинах та не підтверджені матеріалами справи.
Крім того, судом першої інстанції правильно встановлено, з оглянутих в судовому засіданні матеріалів службового розслідування, що затриманий ОСОБА_3 не був занесений до книги обліку осіб, доставлених у Пустомитівський райвідділ, на відміну від інших трьох громадян Польщі, котрі були затримані з втікачем, що також вказує на те, що позивач не причетний до втечі громадянина Польщі.
При цьому встановлено, що ряд посадових осіб Пустомитівського РВ УМВСУ у Л/о., за неналежну охорону затриманих осіб, що призвело до їх втечі, за наслідками службового розслідування були притягненні до дисциплінарної відповідальності.
Щодо залишення позивачем території обслуговування, судом першої інстанції встановлено, що для поїздки у м. Львів відрядження не оформляються, позивач часто у службових потребах відвідує Інформаційний центр( ІЦ ) в м. Львові, що було і 09.04.2008 року. При цьому відповідач в службовому розслідуванні не покликається, що такі дії позивача свідчили про порушення посадової інструкції, вказівок керівництва чи службової дисципліни.
Таким чином, з врахуванням встановлених обставин справи, зважаючи на відсутність безпосередньої причетності позивача до втечі затриманого гр. ОСОБА_3 , зважаючи на відсутність дисциплінарних стягнень та позитивну характеристику позивача за час служби в органах внутрішніх вправ, оскільки протилежного відповідачем не доведено, ставлення до виконання функціональних обов’язків, на думку колегії апеляційного адміністративного суду, відсутні підставм для застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного стягнення – звільнення зі служби в органах внутрішніх справ. Відтак, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ було проведено з порушенням ст. 14 Дисциплінарного статуту ОВС України.
Окрім того, даючи правову оцінку дисциплінарному стягненню, яке було накладено на позивача, суд першої інстанції правильно встановив, що воно було виконано понад строк, зазначений у ст. 18 Закону №3460, про що свідчить дата прийняття наказу №214 о/с - 17 червня 2008 року, та що воно було виконано 17 червня 2008 року в період перебував позивач на стаціонарному лікуванні.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач, з урахуванням всіх обставин, діяв необґрунтовано, несвоєчасно, не у спосіб, що передбачений законами України, доказів на підтвердження правомірності в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача з органів внутрішніх справ, відповідачем суду не було надано, відтак суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що оспорювані накази в частині звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ, були винесені з порушенням Дисциплінарного статуту ОВС України, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС Української РСР, Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України , а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача відсутні.
Керуючись ст. ст. 158-162, ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області – залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2008 року в справі № 2-а-1987/08/1370 – без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення. Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з часу набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі прийняття ухвали в порядку ч.3 ст.160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення такої в повному обсязі.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: В.З.Улицький
В.М.Каралюс
Ухвала в повному обсязі складена 12.03.2010 року.