ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.04.10Справа №2а-3007/10/15/0170

   Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Налбандян Р.В., за участю

представника  позивача  - Мустафаева Д.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом     Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК     

до  Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 

про стягнення

ВСТАНОВИВ:

   До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулася з адміністративним позовом Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція в АРК  до  Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2  про стягнення податкової заборгованості у сумі 1400,90 гривень у тому числі: 602,28 гривень єдиного податку; 798,62 гривень податку на додану вартість в дохід місцевого бюджету м. Армянська.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що  Суб'єкт підприємницької діяльності  ОСОБА_2  перебуває на обліку в Красноперекопській ОДПІ  АР Крим і зареєстрований як платник податку на додану вартість та згідно Конституції України та Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР зобов’язаний його сплачувати у порядку та строки, передбачені законом; станом на час розгляду справи за відповідачем значиться податкова заборгованість у розмірі   1400,90 гривень, у тому числі з ПДВ –798,62 гривень, з єдиного податку – 602,28 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.03.2010 року  було відкрите провадження в адміністративній справі.

Ухвалою  Окружного  адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.03.2010 року  закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання позивач не з`явився, повідомлений належним чином про час і місце судового засідання, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

У судове засідання відповідач не з`явився, повідомлений належним чином про час і місце судового засідання, жодних заперечень чи доказів по справі не надсилав, про причини неявки суд не повідомлений.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з’ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу у відсутності позивача та відповідача.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 4 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1  статті 3 КАС України  дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює  владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1,3  статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту  2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №  2191-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб’єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб’єктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Красноперекопська ОДПІ  АР Крим є органом виконавчої влади та суб’єктом владних повноважень.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 3813 від 24.12.1993 року головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року N 509-XII визначено, що податкові органи мають право застосовувати  до  платників податків фінансові (штрафні) санкції,  стягувати до бюджетів та державних цільових фондів  суми недоїмки,  пені  у  випадках,  порядку  та розмірах,  встановлених законами  України.

Таким чином, судом встановлено, що Красноперекопська ОДПІ  АР Крим уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 55  Господарського кодексу України суб’єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми  зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Відповідно до частини 1 статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Кодексу, якою передбачено, що така реєстрація здійснюється у порядку, визначеному законом. Згідно з п. 2 частини 2 статті 55 ГК України громадяни України, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані як підприємці визнаються суб’єктами господарювання.

СПД – фізична особа ОСОБА_2  зареєстрований  за ідентифікаційним номером фізичної особи – платника податків НОМЕР_1 як суб’єкт підприємницької діяльності  Виконавчим комітетом м. Армянська 30.06.2004 року, що підтверджується  свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи.

Таким чином, судом встановлено, що  ОСОБА_2  являється фізичною особою підприємцем, був зобов'язаний виконувати обов’язки, покладені на нього законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2  зареєстрований у якості платника  ПДВ, про що позивачем видане  свідоцтво від 04.01.2008 року № 100085994 серії НБ № 054572.

Судом встановлено також, що ОСОБА_2  був платником у тому числі таких податків як єдиний податок.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»  від  25 червня 1991 року N 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов’язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до п. 4.1.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Підпунктом 4.1.4. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Порядок, підстави та строки сплати податку на додану вартість, надання податкової звітності встановлений Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР.

Відповідно до 7.8. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР податковим періодом є один календарний місяць.

Судом встановлено, що податковий період для ОСОБА_2  дорівнює місяцю, тому він зобов’язаний щомісячно  протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного податкового місяця, подавати до Красноперекопської ОДПІ  АР Крим  декларації з податку на додану вартість.

Права та обов’язки осіб, що обрали спрощену систему оподаткування визначаються згідно Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" (далі – Указ).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Судом установлено, що посадовими особами Красноперекопської ОДПІ  АР Крим  проведено  документальну невиїзну перевірку СПД ОСОБА_2  з питань своєчасності надання податкової звітності  за період жовтень 2008 року, за результатами якої був складений акт від 26.11.2008 року № 1415/17-02/НОМЕР_1 (далі – Акт).

Відповідно до Акту, вищевказаною перевіркою, окрім іншого, виявлені порушення п.п. 4.1.4. п. 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено не надання по терміну, встановленому чинним законодавством, податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року.

Відповідно до п.п. 17.1.1. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»  від 21 грудня 2000 року №  2181-III  - платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Судом встановлено, що  ОСОБА_2   у податковій декларації  з ПДВ за вересень 2008 року самостійно визначено податкове зобов’язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 585,00 гривень, за жовтень  2008 року – 42,00 гривень.

Відповідно до п. 5.1. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п. п. 5.3.1 п.5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно абзацу «а» підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III контролюючий орган зобов'язаний  самостійно  визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо платник  податків  не подає у встановлені строки податкову декларацію.

          Відповідно до п.6.1 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»  від 21 грудня 2000 року №  2181-III  у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Судом  встановлено, що за результатами акту документальної перевірки, посадовими особами податкових органів було складено податкове повідомлення-рішення від 26 листопада  2008 року № НОМЕР_2, в якому  встановлено порушення п.п. 4.1.1. п. 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за що на ОСОБА_2  було накладено штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 170,00 гривень, який підлягає сплаті у десятиденний термін з дня отримання цього податкового повідомлення-рішення.

Це податкове повідомлення-рішення було направлено  на адресу відповідача, але кореспонденція поверталась.

Згідно з підпунктом 6.2.4. пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N  2181-III встановлено, що у разі, коли  податковий  орган  або  пошта  не  може  вручити платнику  податків  податкове  повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням  посадових  осіб,  їх  відмовою  прийняти податкове    повідомлення   або  податкову  вимогу,  незнаходженням фактичного   місця   розташування   (місцезнаходження) платника податків,  податковий  орган  розміщує  податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових  оголошень,  встановленій  на вільному  для  огляду  місці  біля входу до приміщення податкового органу.  При  цьому  день  розміщення  такої   податкової   вимоги або повідомлення вважається днем її вручення.

Такий самий порядок надіслання податкових повідомлень-рішень визначений  «Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року № 253 та «Порядком направлення органами державної податкової України податкових вимог платникам податків», затвердженого наказом  Державної податкової адміністрації України № 266 від 03.07.01 року.

Посадовими особами податкових органів був складений акт від 14.01.09 року № 3/17-2/НОМЕР_1 про неможливість вручення податкового повідомлення-рішеня від 26 листопада  2008 року №0004511702, в якому встановлено факт неможливості вручення ОСОБА_2 зазначеного повідомлення - рішення. На підставі викладеного та підпункту 4.9 п. 4 «Порядку направлення органами державної податкової України податкових повідомлень платникам податків», затвердженого наказом  Державної податкової адміністрації України № 253 від 21.06.01 року, податкове повідомлення-рішення від 26 листопада  2008 року №0004511702  розміщено на дошці оголошень з 14.01.2009 року.  

Судом встановлено, що відповідачем податкове зобов’язання не було погашено у повному обсязі, що підтверджується розрахунком податкового боргу,  а також відомостями особового рахунку станом на 26.11.2009 року.

Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість зі сплати податку на додану вартість та штрафних санкцій  відповідачем не погашена та підлягає стягненню.

Судом було встановлено, що  ОСОБА_2  працює на спрощеній системі оподаткування – єдиний податок, про що йому видано свідоцтво про сплату єдиного податку серії Є № 049028, за його заявою від 23.07.2008 року за видом діяльності оптово-роздрібна торгівля непродовольчими  та продовольчими товарами.  

Згідно Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" (далі – Указ) відповідач з 2008 року здійснював підприємницьку діяльність із застосуванням  спрощеної системи оподаткування.

Відповідно до пункту 2 Указу суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Судом встановлено, що за заявою відповідача платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці 1-єї особи, що також підтверджується корінцем довідки на особу, що перебуває з ним у трудових відносинах серії Л № 196461.

Рішенням Армянської міської ради АР Крим від 20.12.2007 року затверджені ставки єдиного податку для фізичних осіб –підприємців по видам діяльності, зокрема, при здійсненні діяльності у сфері оптово-роздрібної торгівлі непродовольчими  та продовольчими товарами, чим відповідно до заяви займався відповідач, ставка податку становить 200,00 грн. на місяць.

Відповідно до абзацу 6 частини 6 статті 128 Господарського кодексу України, громадянин підприємець зобов’язаний своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов’язкових платежів; сплачувати податки та інші обов’язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Зі змісту абзацу 6 пункту 2 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва”випливає що, фізичні особи –підприємці сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Станом на дату розгляду справи за відповідачем склалась заборгованість зі сплати єдиного податку у сумі 602,28 гривень, у встановлені законодавством строки сума заборгованості зі сплати єдиного податку відповідачем не погашена у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.6.1 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Відповідно до підпункту 6.2.1. пункту 6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у  разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до підпункту 6.2.3. пункту 6.2 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Судом встановлено, що 27.10.2008 року Красноперекопською ОДПІ АР Крим була складена перша податкова вимога №  1/321 на суму податкового боргу  ОСОБА_2 в розмірі 303,90 гривень (300,63 гривень- за основним платежем; 1,62 гривень – штрафні санкції; 1,65 гривень – пеня).

Податкова вимога № 1/321 була отримана відповідачем, про що свідчить його підпис на коренці першої податкової вимоги.

Судом встановлено, що 17.12.2008 року Красноперекопською ОДПІ АР Крим була складена друга податкова вимога № 2/370 на суму податкового боргу  ОСОБА_2 в розмірі 1230,90  гривень (1227,63 гривень- за основним платежем; 1,62 гривень – штрафні санкції; 1,65 гривень – пеня) .

Податкова вимога № 2/370 отримана відповідачем 09.01.2009 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.                                                                                                                                                                                    

Згідно з підпунктом 3.1.1. п.3.1 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»  активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Суд встановив, що станом на день розгляду справи податкова заборгованість ОСОБА_2  з єдиного податку складає 600,63 гривень, цей факт підтверджується даними особового рахунку,а також  розрахунком суми заборгованості.

За таких обставин, заборгованість відповідача зі сплати єдиного податку, яка виникла станом на 26.11.2009р., складає 600,63 грн. підлягає стягненню  і вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

Стосовно стягнення з відповідача заборгованості зі сплати пені в розмірі 1,65 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається із розрахунку суми позову та облікової картки відповідача, загальна сума заборгованості, яка на думку позивача підлягає стягненню з відповідача, становить 602,28  грн. (600,63 грн. заборгованість зі сплати єдиного податку; 1,65 грн. пеня).

Відповідно до преамбули Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими”(далі Закон 2181), цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Пунктом 1.4 ст.1 Закону №2181 визначено, що пеня –це плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Згідно з пп.16.1.2 п.16.1 ст. 16 Закону №2181 нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом;

б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону.

Позивачем як суб’єктом владних повноважень не надано суду доказів самостійного нарахування відповідачем суми належного до сплати єдиного податку або нарахування такої суми відповідачу контролюючим органом.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення суми пені задоволенню не підлягають, оскільки податковим органом не  наведено законодавчих підстав нарахування пені на суму заборгованості по сплаті єдиного податку.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2   заборгованості підлягають частковому задоволенню у  сумі  1399,25 грн., у тому числі 600,63 гривень єдиного податку; 798,62 гривень податку на додану вартість.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

                                             ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності  ОСОБА_2  (ідентифікаційний код НОМЕР_1) податкову заборгованість у розмірі 1399,25 гривень (податок на додану вартість у сумі 798,62; єдиний податок у розмірі 600,63 гривень) на користь місцевого бюджету м.Армянська.

3.               В решті позовних вимог відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.  

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                          Тоскіна Г.Л.