ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2010 р. Справа № 2-а-1243/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Аліменко Володимира Олександровича,
при секретарі судового засідання: Петрунчаку А.Г.
за участю представників сторін:
позивача : Сідак Тетяни Вікторівни
відповідача : Прудника Василя Сергійовича
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Управління Пенсійного фонду України у Тиврівському районі
до: відкритого акціонерного товариства "Завод "Автоелектроапаратура"
про: стягнення заборгованості в сумі 11005,47 грн.
ВСТАНОВИВ :
24 березня 2010 року управління Пенсійного фонду України у Тиврівському районі Вінницької області (УПФ України у Тиврівському районі) звернулося в суд з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Завод “Автоелектроапаратура” (ВАТ “Завод “Автоелектроапаратура” про стягнення заборгованості на покриття витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах за списком №1, за період з січня 2009 року по листопад 2009 року в розмірі 11005,47грн.
Зазначало, що ВАТ “Завод “Автоелектроапаратура” зареєстроване в УПФ України у Тиврівському районі і є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Станом на 01 грудня 2009 року за відповідачем рахується борг по відшкодуванню фактичних витрат на виплату пільгових пенсій за період з січня 2009 року по листопад 2009 року призначених відповідно до статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та частини другої Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за списком №1 в сумі 11005 грн. 47 коп.
В добровільному порядку заборгованість відповідачем не погашена, що тягне за собою несвоєчасну виплату непрацездатним громадянам пенсій, право на які гарантовано Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. На підставі цього просили позов задовольнити.
В судовому засіданні представник УПФ України у Тиврівському районі позовні вимоги підтримала повністю та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача – директор Товариства Прудник В.С. (протокол №1 загальних зборів акціонерів ВАТ “Завод “Автоелектоапаратура” в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що частини другої Перехідних положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” підприємства та організації вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій лише з коштів, призначених на оплату праці.
В свою чергу відповідно до даних бухгалтерського обліку Товариства заробітна плата та інші виплати за період з 01 жовтня 2008 року по 01 січня 2010 року не нараховувалися, фонд оплати праці відсутній. Також, позивачем у письмовій відповіді зазначено, що згідно з наданими ВАТ “Завод “Автоелектроапаратура” розрахунками сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, з жовтня 2008 року фонд заробітної плати не нараховується, а тому, відповідно, не нараховані і страхові внески.
Суд заслухав пояснення учасників процесу, повно, всебічно й об’єктивно дослідив надані у справу докази, надав їм юридичну оцінку, виходячи з наступного.
Статтею 1 Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 26 червня 1997 року №400/97-ВР (Закон №400) встановлено, що платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об’єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Так, ВАТ “Завод “Автоелектроапаратура” зареєстроване в УПФ України у Тиврівському районі за №0219040001, а відтак, є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, у якого, зокрема, об’єктом стягнення є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ до досягнення працівниками підприємства-відповідача пенсійного віку.
Зокрема, колишньому працівнику ВАТ “Завод “Автоелектроапаратура” ОСОБА_3 призначена та виплачується пенсія на пільгових умовах відповідно до пункту “а” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Дані обставини підтверджуються розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах .
Відповідно до наданого УПФ України у Тиврівському районі розрахунку позовних вимог, відповідач має заборгованість по сплаті витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №1 за період з січня 2009 року по листопад 2009 року в розмірі 11005 грн. 47 коп.
Згідно з наданими УПФ України у Тиврівському районі розпорядженнями про призначення пенсії та довідки, судом встановлено наступне.
Відповідно до поданої ОСОБА_3 до УПФ України у Тиврівському районі заяви від 16 листопада 2005 року має загальний стаж 32 років, 1 місяць 1 день, з якого 14 років, 9 місяців, 16 днів стаж ливарником на машинах для лиття під тиском в ливарному виробництві, а відтак, має право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах за списком №1, розділ ХІ, підрозділ 1а. Згідно з розпорядженням останньому пенсія призначена на умовах за списком №1 . Відповідно до довідки УПФ України у Тиврівському районі ОСОБА_3 з січня 2009 року по листопад 2009 року включно отримав 11005 грн. 47 коп. пенсії за віком за списком №1.
Як зазначалось вище, відповідно до абзацу 4 пункту 1 статті 2 Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”, об’єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту “а” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.
Статтею 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” визначені категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. До 17 лютого 2000 року вказана стаття, крім визначення категорій працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, регулювала порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту “а” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Законом України “Про внесення змін до деяких законів України” від 17 лютого 2000 року №1461-ІІІ, норму що регулювала дане питання у статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” виключено та врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій шляхом введення окремого виду збору на обов’язкове державне пенсійне страхування у Закон України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”, яким передбачено, що платники збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, передбачені пункту 1 цього Закону, повинні сплачувати збір на обов’язкове державне пенсійне страхування у розмірах, встановлених статтею 4 цього Закону, що визначається у відсотковому відношенні до об’єкта оподаткування, який передбачено статтею 2 цього Закону. Суб’єкти підприємницької діяльності, незалежно від форми власності, повинні сплачувати збір на обов’язкове державне пенсійне страхування у 100% розмірі від об’єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту “а” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-ІV (Закон №1058) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах” від 16 січня 2003 року №36 (Постанова №36), та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Згідно пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України “Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці” від 01 серпня 1992 року №442 (Постанова №442) керівники підприємств та організацій всіх форм власності й господарювання зобов'язані провести атестацію робочих місць, визначити за її результатами перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням.
Підтвердженням спеціального трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний запис у трудовій книжці працівника або уточнююча довідка підприємства, надання яких визначено пунктами 3, 20, 23 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, зазначеним вище особам пенсії призначаються за нормами Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення”. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням статті 28 Закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пільгових пенсій. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, повинні вносити до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на зазначених роботах у розмірі 20% з наступним збільшенням її щороку на 10% до 100% розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного Фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України №21-1 від 19 грудня 2003 року (Інструкція).
Згідно пункту 6.8 Інструкції підприємства щомісяця, до 25 числа, вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.
Відповідно до пункту 6.4 зазначеної вище Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного Фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року на протязі 10 днів з дня прийняття рішення про призначення пенсії.
Станом на 01 грудня 2009 року заборгованість ВАТ “Завод “Автоелектроапаратура” перед УПФ України у Тиврівському районі по відшкодуванню пільгової пенсії за списком №1 за період з січня 2009 року по листопад 2009 року становить 11005 грн. 47 коп.
З наведених вище норм Закону вбачається, звернувшись до суду з позовом про стягнення 11005 грн. 47 коп. заборгованості по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії, позивачем не враховано ті обставини, що відповідач з 2006 року перебуває у стадії санації, а згідно протоколу загальних зборів акціонерів ВАТ “Завод “Автоелектроапаратура” від 29 травня 2006 року прийнято рішення про реалізацію основних засобів Товариства не задіяних у виробничому циклі для покриття збитків.
В судовому засіданні представник відповідача також пояснив, що у зв’язку з відсутністю джерел коштів на оплату праці, заробітна плата та інші виплати за період з 01 жовтня 2008 року по 01 січня 2010 року не нараховувались та не виплачувались. На підтвердження чого надав суду розрахунки сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування поданими відповідачем до УПФ України у Тиврівському районі з яких вбачається, що страхові внески з жовтня місяця 2008 року ВАТ “Завод “Автоелектроапаратура” не нараховувались у зв’язку з відсутністю фонду заробітної плати .
Дані обставини підтверджуються також листом УПФ України у Тиврівському районі №349/06-27/03 від 09 квітня 2010 року та довідкою №54 від 20 квітня 2010 року.
В таких адміністративних справах за зверненням суб’єкта владних повноважень з позовом до фізичної чи юридичної особи у випадках, визначених законом, адміністративний суд надає упереджувальний захист правам, свободам та інтересам особи. При цьому, щоб не допустити зловживань суб’єкта владних повноважень та можливих порушень прав, свобод чи інтересів, Конституцією та законами України встановлено судовий контроль за вжиттям таких заходів. Адміністративний суд у зазначених справах, згідно з частиною першою статті 2 КАС України, перевіряє, зокрема, чи не буде порушено (у тому числі безпідставно обмежено) права, свободи та інтереси осіб у разі задоволення адміністративного позову суб’єкта владних повноважень.
Як зазначено в частині першій статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтувають вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 70 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Суд на підставі вищенаведеного, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності які є в матеріалах справи, приходить до висновку, що у ВАТ “Завод “Автоелектроапаратура” не виникло обов’язку відшкодовувати УПФ України у Тиврівському районі Вінницької області фактичні витрати на виплату та доставку пенсії за спірний період громадянину ОСОБА_3, в розумінні п. 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” де встановлено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пільгових пенсій. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, повинні вносити до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на зазначених роботах, так як фонд заробітної плати відсуній.
Оскільки у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат відмовлено, то судові витрати по сплаті судового збору стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України у Тиврівському районі до Відкритого акціонерного товариства "Завод Автоелектроапаратура" про стягнення заборгованості відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 27.04.10
Суддя Аліменко Володимир Олександрович
22.04.2010